ЗІРКОВА КОМАНДА КНП «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ м. СТРИЯ»

У 2022 році День медичного працівника припадає на 19 червня.  В Україні свято закріплене Указом Президента  з 1994 року. У третю неділю червня прийматимуть слова щирої подяки, поздоровлення люди у білих халатах – медсестри і лікарі, лаборанти, працівники установ охорони здоров’я. Напередодні професійного свята ми поспілкувалися з тими, хто  не уявляє свого життя без медицини, хто жартує, що бути медиком – це діагноз. Випадкових людей у цій професії немає.

Галина МИКИТЧАК, лаборант КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Стрия», стаж роботи – 23 роки. «Я закінчила Львівський медичний коледж. Про те, що я буду медиком, зокрема медсестрою, мріяла зі школи. В лабораторну діагностику потрапила за збігом обставин. Жодного разу не пошкодувала про це. Мені подобається лабораторія, її атмосфера, стерильність, тишина після прийому пацієнтів. Ця робота для відповідальних людей, бо розумієш, що від того, наскільки правильно зробиш аналіз крові залежить призначення лікування. Вчасно і якісно – такий щоденний мій критерій у професії. Найважче у моїй роботі – це забір крові у маленьких діток, а тим більше, до 1 місяця з народження. Був випадок, коли батько втратив свідомість, а дитинка навіть не заплакала. Моя донька також вирішила своє життя поєднати з медициною і я неймовірно задоволена. Своїм колегам  з медичного фронту хочу побажати терпіння, не забувати про відповідальність,  і головне,  здоров’я  та миру нам усім. У нас найпотрібніша професія».

Галина СТОЛЯР, сімейний лікар, завідувачка відділом в амбулаторії №2, стаж роботи – 23 роки. «Моя професія – це мрія дитинства. Найголовніше у нашій роботі – допомога пацієнтам, розуміння того, що від тебе залежить здоров’я людини. Щодня 15-16 пацієнтів приходять на прийом і кожного потрібно не тільки вилікувати, а й вислухати та поспівчувати. Маємо окремий графік прийому вимушено переміщених осіб. У будь-якій ситуації сімейний лікар має бути спокійним і знати, що він робить, відповідно цей спокій та впевненість передається хворому. Під час ковіду вдалося врятувати пацієнта від смерті. Людина з температурою і певною внутрішньою панікою не звернула увагу на загрудинні болі й коли ми зробили кардіограму, побачили інфаркт міокардо.  Терміново його госпіталізували, вчасно зробили шунтування. Досвід, знання, і виваженість –  в результаті життя людини в небезпеці. Такі наші будні. Напередодні професійного свята я б побажала нам здоров’я  та миру, натхнення, лікарської інтуїції, взаємоповаги й душевного спокою у нашій роботі 24/7».

Віра КОРКУНА, педіатр КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Стрия», зі стажем – 31 рік. «Мій прихід у професію розпочався з того, як я в дитинстві лікувала ногу братові, який поранив її ножем. Ми боялися сказати мамі, тому я сама щось мастила, прикладала, бинтувала. Добре, що мама вчасно виявила, бо рана вже була інфікована. Після школи, правда, робила спробу вступити до сільськогосподарського інституту, де вже вчився брат, на економічний факультет. Провалила екзамен з математики. Тому наступного року вирішили з мамою, що пробуватимемо вступати у медичний, оскільки я так люблю всіх лікувати. Вважаю, що це було Боже провидіння. Бо лікар – це посередник між людьми і Богом. І сьогодні я просто не уявляю собі іншої професії. Дуже люблю діток. Маючи курси з сімейної медицини, я все ж вирішила залишитися педіатром. Це моє єдине місце роботи. Як прийшла інтерном у 1990 році, тоді в дитячу лікарню, а годом тут була поліклініка,  так і залишилася працювати. Бажаю колегам мудрості й терпіння, сили духу, гідності звання – медика».

Марія ШВАБ’ЮК, сімейний лікар, терапевт, стаж понад 40 років. «Професію лікаря обрала тому, що хотіла допомагати людям. До вступу  готувалася відповідально, відвідувала додаткові заняття і тому за першим разом всупила до медінституту. Вчилася практично все на відмінно і працювати також стараюся так, щоб не було нарікань від пацієнтів. Нині, як сімейний лікар, маю понад 1500 декларацій. Щодня на прийом приходить в середньому 15 людей. Велике навантаження було під час пандемії. Реформа медицини спонукала нас усіх, медичних працівників, старатися працювати по-новому. Попри стаж роботи, треба вдосконалюватися і вчитися. Немає коли спочивати на лаврах досвіду. Колектив у нас чудовий. Завжди з радістю йду на роботу. Пацієнт немає відчувати, якщо в лікаря якісь свої особисті проблеми. Для хворих ми рятівники, авторитет. І ми маємо відповідати цим критеріям. Основна риса для медика – це любов до людей. Хочу побажати колегам здоров’я і наснаги до роботи, вдячних пацієнтів і всіх благ. Щоб у їхніх родинах панувала злагода, а в Україні був мир».

Світлана КОТИК, сімейний лікар, стаж – 34 роки. «В іншій професії я себе ніколи не уявляла. Ще в дитинстві мені подобався білий халат, спілкування тет-а-тет, можливість допомогти. Лікар – це престижно, але й дуже  відповідально.  Найважливіше у нашій професії не втратити людяність, професіоналізм і відчуття нових віянь. Не можна зупинятися на здобутих знаннях в інституті й протягом практичної роботи потрібно читати, слухати вебінари. Міняється підхід до роботи, до пацієнта. Пацієнти стали іншими, більш вимогливими, й ти маєш відповідати цим запитам. Бути з комп’ютером на «ти», знати про сучасні тенденції у лікуванні – це вже буденність. Війна – знову новий досвід роботи з внутрішньо переміщеними особами.  Звідки черпаємо оптимізм?  Та він не вичерпний у лікаря. Це як «perpetuum mobile», що означає вічний двигун. Лікар, який хоче працювати і бути постійно у тренді медицини, має вдосконалюватися повсякчас. Колегам я б побажала не рахувати свого стажу, а дивитися постійно на перспективу. Медицина – це стиль життя. Поважайте себе й оточуючих».

Леся ЛАДИКА, медсестра, стаж – 30 років. «Мама з татом дуже хотіли, щоб я стала медиком. У 8-ому класі коли треба було робити вибір: йти в 10-ий клас, чи кудись вступати, ми з моєю двоюрідною сестрою, з якою вчилися в одному класі, вирішили вступати в Медичне училище в м. Борислав. Удвох після навчання потрапили на практику в Стрийську міську дитячу лікарню. Згодом обох взяли на роботу в поліклінічне відділення. Після декрету сестра пішла працювати на швидку допомогу, а я залишилася тут. Найважливіше в роботі медсестри – це відповідальність за пацієнта. Зараз я безпосередньо працюю в кабінеті щеплень. За останні чотири роки наша медицина дуже помінялася. Якщо раніше я була дитяча медсестра, то зараз мої пацієнти від 0 до 80+. За звичкою, й до дорослих звертаюся: давайте свою ручку. Вони сміються. А хороший настрій, позитив – це те, що потрібно для пацієнта.  Випадкових людей у нашій професії немає. Це треба любити. У нас найкращий колектив справжніх професіоналів. Бажаю нам усім оптимізму і вміти сприймати будь-які виклики часу з гідністю».

Світлана КОВАЛЬСЬКА, медична сестра процедурного кабінету, стаж роботи – 31 рік. «Ще зі школи, коли влаштовували медичні пости, я завжди туди записувалася. Тому з вибором професії двох думок не було. Дуже мені подобалося працювати з дітками і 27 років я була медсестрою кабінету профщеплень. Забір венозної крові переважно лякає дітей, та знаходила і знаходжу підхід до кожного і завжди чую, що маю легку руку. Передаю досвід роботи щорічно практикантам. Приємно, коли і вони, і їхні пацієнти дякують за навчання. Нині беру кров на аналіз –  спектр яких від холестерину, гепатитів до ВІЛ-інфекції. Надаю першу невідкладну допомогу при високому артеріальному тиску, високій температурі. Навіть важко порахувати, скільки літрів крові за час своєї роботи довелося взяти у пацієнтів. Завжди шукаю підхід, особливо до діточок, прийом проводжу у формі гри. Наприклад, після забору крові я їм даю кольорі лейкопластирі. Є для хлопчиків, є для дівчаток. І дітки самі собі вибирають. Колегам хочу побажати миру і спокою. Вірю, все буде добре».

Іванна САЛДАН, директор КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Стрия». «Мені завжди хотілося приносити користь людям, робити щось суттєве і велике одночасно. Знайомлячись з професією медика, я уявляла свою майбутню роботу. Вона здавалась мені якраз такою, щоденно-«героїчною», важкою, відповідальною і цікавою, про яку я мріяла з дитинства.

Я люблю допомагати іншим і задоволена, коли моя допомога приносить користь. Тому і стала лікарем, а згодом об’єднала навколо себе команду зірок – медичних і немедичних працівників, і перетворила їх у зіркову команду – КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Стрия».

Найтепліші побажання усім колегам-медикам! Мирного нам неба, міцного здоров’я і благополуччя нашим рідним і близьким. Нехай збуваються мрії, плани та задуми, а віра і оптимізм завжди залишаються з нами. З днем медичного працівника!».

Наталія КАРПЕНКОВА.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*