8 ТРАВНЯ – ДЕНЬ МАТЕРІ. ОСОБЛИВА МАМА

Хочу розповісти про маму Наталію, чарівну стриянку, яка виховує особливого синочка Артура і вже 12 років бореться за його життя. Попри постійні пошуки лікарів, які б покращили стан рідної кровиночки, вона стала мамою вдруге чудового синочка Лева, займається хендмейдом і просто живе, радіє успіхам дітей, знаходить час на рідних і друзів, готує смаколики для коханого чоловіка.

Наталія Кулачковська народилася у творчій родині. Батько – музикант і композитор, мама – хореограф. Змалечку звикла до сцени, бо має чудовий голос і абсолютний музичний слух. З вибором професії не вагалася. Навчалася у Дрогобичі на хормейстра. Працювала у Центрі творчості дітей та юнацтва (до речі там, де і батьки) керівником естрадного ансамблю. Їй пророкували щасливе життя на музичному поприщі та доля вготувала для Наталі інше покликання – бути мамою особливої дитини.

Вона довго вимолювала в Бога дитину і коли дізналася, що при надії, була найщасливішою жінкою у світі. Мріяла, яким буде її синочок, як гулятимуть за ручку в парку, як навчатиме його гри на фортепіано… Та діагноз –   епілептичний синдром, спастичний тетрапарез, затримка психомоторного розвитку і, як наслідок, ДЦП після кількох місяців з народження, прозвучав як вирок. Медицина безсила.

Медицина може й безсила та сила любові матері  не знає слів: «кінець», «не можливо нічого зробити», «немає ліків», «це не лікується»… І почалася боротьба за життя сина. Наталя перепробувала і пробує все, що можливо і, що здавалося б, не реально. Традиційна і не традиційна медицина  дають незначні покращення і для мами це таке щастя, яке словами не поясниш. Доводиться звертатися й до не байдужих людей, бо, на жаль, лікування  в Україні не безкоштовне.

Наталія ділиться найсокровеннішим: «Особлива дитина – це дорого. І це правда. Будь-який діагноз «тягне» за собою низку додаткових витрат. І сума цих витрат може сягати захмарних сум. Особлива дитина однозначно потребує великих вкладень. Бо адаптувати, лікувати, реабілітувати, соціалізувати таку дитину дорого. І це попри те, що потрібні звичайні речі, на які ви втрачаєтесь для інших дітей. Повірте, мало який бюджет може «витягнути» таку дитину. Навіть, якщо діагноз не дуже важкий. Навіть, якщо лікування не дуже потужне і ви не реабілітуєтесь у клініці В. Козявкіна. Наразі пенсія дитини з інвалідністю близько 1600 гривень на місяць. Кажуть, мало, я кажу, більше ніж нічого.

Що робить родина особливої дитини, коли власних коштів не вистачає? Тут два варіанти: або робить в рамках своїх можливостей, або просить про допомогу. Обидва шляхи дуже важкі. І насамперед, морально. Знати, що ти можеш дати дитині краще і реально їй допомогти, але просто не маєш на це грошей, дуже важко. Просити соромно, бо можна наштовхнутись на зовсім різну реакцію. Я була в обох ситуаціях. І в критичний момент все ж попросила. Не шкодую,  і слава Богу негативу не було. Але негатив буває, я це точно знаю. Найчастіше, що я читаю, чи чую, знаєте що? «Немає грошей на ліки, зате манікюр у неї є. Немає грошей на реабілітацію, а сукня нова з’явилась. Немає грошей на спеціальні заняття, а от на похід в кіно знайшла ж».

І слава Богу, що знайшла, бо вигорання мами особливої дитини таке шалене, що може потягнути за собою важкі наслідки, як суїцид, депресія і так інше. Бо особлива мама – не тільки мама, вона ще і жінка, дружина, подруга, сестра, дочка тощо. І забути про ці всі ролі означає втратити себе. А от це плаття, кіно, манікюр – це ковток свіжого повітря, шанс хоч на годину, на дві години забути, що ти – особлива мама. І стати просто жінкою, згадати, як це – подумати про себе.
Ніколи не засуджуйте таку особливу маму, бо може це єдина її віддушина і останній шанс не втратити себе у своїй особливій дитині».

Наталія знаходить розраду у занятті хендмейдом. Своєрідна арт-терапія для особливої мами. Починала з прикрас з каменю, пробувала виготовляти свічки, тепер нове захоплення – мило. Виготовляє тільки з натуральних матеріалів і ароматизаторів і ним можна користуватися. Вигадує різні форми. Її веселі ведмедики для наймолодших, чи букети квітів для чарівних жінок, чи аксесуари для чоловіків –  дивують летом фантазії. Реалізовує готові вироби через соціальні мережі, виготовляє на замовлення знайомих, друзів. Це не є джерелом доходу, та все ж зароблені гроші часто рятують у скрутних ситуаціях.

«Бути мамою для мене – це найбільший Божий дар. Я завжди мріяла про великий круглий стіл, за яким збирається родина, лунає дитячий сміх», – каже Наталія. І хоча в її житті більше сліз, ніж сміху, вона не втрачає оптимізму. А його додає молодший Левчик. Він вже першокласник. Має, як і мама, абсолютний слух, тому займається вокалом у Ірини Кецик. На День матері старанно малює мамі листівки і виготовляє паперові квіти. Старається за двох, бо знає, що братик Артур поки що хворенький, а мама без подарунка не може залишитися.

Звісно, кожна мама у цей день не залишиться без уваги і подарунка. Хочу попросити для Наталії у цей день уваги і від не байдужих людей, завдяки яким,  зрештою, вдалося  Артуру  пройти вже 33 курси лікування.  Мама спостерігає  значне покращення: Артур сидить самостійно, пересувається на колінках з кімнати в кімнату, розкриває та піднімає праву ручку, подає ручку та піднімається на лівій нозі й пробує підставляти праву. Покращилася моторика правої ручки, дивиться мультфільми, фіксує увагу на звернення до нього. Розпізнає, хто до нього приходить. В Артурчика зменшилися напади, і він почав емоційно краще себе почувати. Черговий –  34 курс лікування в «Міжнародній реабілітаційній клініці професора Козявкіна» у Трускавці розпочнеться 22 серпня 2022 року. Орієнтовна вартість лікування з витратами на  дорогу –  22 000 гривень. Окрім цього, потрібні інші обстеження та ліки, які також недешеві. Допоможіть зібрати необхідну суму. Приватбанк: 5168757385610094 Кулачковська Наталя Григорівна.

«Ми безмежно вдячні усім, хто допомагає та підтримує нас, молиться за Артурчика та бажає  зцілення,  –  розповідає Наталія. – Я особисто, дуже дякую тим людям, які не залишили мене сам на сам з проблемою, які дарують мені слова підтримки та вірять в нас із сином. Артурчик обов’язково зробить свій перший крок самостійно і скаже своє перше слово, але для цього необхідно його підтримати!».

Різні материнські долі. Та усіх матусь об’єднує одне – безмежна любов до дітей, самопожертва, і віра в Бога та дива. Ми з Наталею віримо в дива, тому впевнені, що з допомогою людей  та з Божою опікою усі особливі матусі будуть щасливі, а дітки здорові.

Наталія КАРПЕНКОВА. Фото з сімейного архіву героїні.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*