Про те, що нам доведеться ховатися в укриття від можливих авіа ударів, ніхто не міг подумати ще кілька місяців тому. На щастя, Стрий тільки від сирен здригається, та є свої історії про бомбосховища, про які ми дізналися під час відвідин філії Центру творчості дітей та юнацтва. Як бачимо, об’єкт не військовий, навіть навпаки – це місце, де лунає дитячий сміх, гамір, де панує творча атмосфера.
Та все по порядку. Поговорити про позашкільні заклади в умовах війни завітала до керівника гуртків «Ткацтво» й «Арт майстерня», що діють в Центрі творчості дітей та юнацтва, Юлії Ханик-Сої. Вона вже 10 років вчить хлопчиків та дівчаток давнього ремесла – ткацтва й навиків виготовляти різноманітні речі з підручних матеріалів. Привчає дітей фантазувати, розвивати творчий потенціал і творити у різних техніках. Все осучаснюється і поєднується з різними технологіями у текстильному спрямуванні.
Звісно, війна внесла свої корективи. Оговтавшись від шокуючої звістки, після незначної паузи, гуртки в ЦТДЮ відновили свою роботу. У Юлії три групи, де в кожній займається в середньому до 15 дітей. До війни працювали до обіду й після обіду, підлаштовуючись до шкільної програми, де діти вчаться у дві зміни. Зараз з понеділка по четвер – в одну зміну. Була можливість і досвід через карантин працювати он-лайн та керівниця гуртка каже, що творчістю займатися дистанційно – нонсенс. «Це зовсім не те. Важливо, коли діти на занятті відчувають матеріал, перебувають у зовсім іншій атмосфері, мають тісний контакт з керівником. Словом – це не просто, коли мова йде про творчість», – зазначає Юлія Ханик-Соя.
З появою на наших теренах внутрішньо переселених дітей, почали і їх залучати в гуртки. Так, у Юлії є група в «Арт майстерні» з шести дітей, які опинилися в Стрию в статусі переселенців. Це діти молодшого віку, а декого зі старших долучила до діючих груп «Ткацтва». Спостерігала, як діти дорослішають на очах. Спілкуючись з новенькими, цікавилися зовсім не дитячими питаннями: чи бачили вибухи? Чи чули, як падає бомба? Та перезнайомившись, переключалися на творчість, яка є чудовою терапією в таких випадках.
Юлія багато розповідає дітям теорії, цікавих фактів з історії ткацтва і, починаючи з азів, вже бачить, хто зацікавився і намагається все ретельно запам’ятати і відтворити власноруч. Учням цікаво дізнаватися про те, які є нитки, що ткацтво – це не тільки доріжки, а насправді, щоб пошити будь-який одяг потрібно виткати тканину.
Оскільки будівля філії ЦТДЮ обладнана укриттям, сміливо займаються оф-лайн. Батьки не бояться відпускати дітей на заняття. Та одного разу почули сигнал тривоги і потрібно було спускатися у бомбосховище. Юлія згадує: «Діти сприйняли тривогу спокійно, не розгубилися. На той момент, ми виготовляли голубів миру в стилі оригамі для наших воїнів. Взяли з собою розпочату роботу і все необхідне для закінчення виробів і спустилися в укриття. І там ми доробляли синьо-жовтих птахів миру, розмовляли, обговорювали, як передаватимемо бійцям ЗСУ наші сувеніри. Ось така «арт майстерня» в бомбосховищі вийшла у нас».
План роботи гуртків доводиться коригувати. Зокрема, для дітей, які тимчасово влилися у колектив, треба індивідуально готувати завдання, бо дехто ніколи не займався у таких творчих майстернях. У дітвори різна база підготовки і щоб було цікаво усім, необхідно керівнику підлаштовувати план занять. Матеріали для роботи Юлія приносить зазвичай власні. Днями робили аплікації. «Дуже цікаві вийшли роботи, – каже керівниця гуртка. – Діти старалися і творчо підходили до виготовлення тваринок – котика і корівки. Помічаю, як вони розслабляються і повністю відволікаються від дорослих проблем, забувають про війну. Це найголовніше на сьогодні, що можуть дати наші заняття. А які діти щасливі, коли бачать результат своєї роботи, хваляться батькам, коли ті приходять за ними».
Бувають різні кумедні ситуації. Юлія розповідає, як на одному із занять вчила гуртківців малювати овочами і фруктами (яблуками, цибулею, бурячком, пекінською капустою). І одна дівчинка ніяк не могла зрозуміти, що «лук», як вона звикла казати, – це цибуля. Так і українську мову в процесі творчості вивчають.
Юлія згадує, як у мирний час любила з дітьми відвідувати різні тематичні виставки. І її вихованці залюбки брали участь у конкурсах та виставляли свої роботи на вернісажах. Наприклад, Яна Ониськів (учениця СЗШ №2), яка займається у гуртку «Ткацтво», перед війною в обласному етапі конкурсу «Таланти твої Україно», представляючи Стрийське ЦТДЮ, посіла ІІ місце. Керівниця гуртка дуже пишається своєю підопічною, її наполегливістю і визнанням. Радіє і за своїх випускників, які пов’язують майбутню професію з творчістю. Зокрема, кілька її гуртківців продовжували навчання у Стрийському Вищому художньому професійному училищі.
«Знаєте, коли ми робили голубів, діти підписували їх: «ми віримо в перемогу», «віримо у ЗСУ», і ми справді переконані, що наша перемога не за горами, і скоро буде справжня весна. Тішить, що наші хлопчики і дівчатка дуже патріотичні. Ми часто під час занять співаємо «Ой у лузі червона калина», Гімн України, багато українських народних пісень. До війни ще була пісня «Батько наш Бандера». І це не я їх вчила, але підтримую такі музичні хвилинки, бо вони лише сприяють творчому натхненню. Запрошуємо усіх бажаючих до нас, у Центр творчості, де кожен зможе знайти заняття до душі», – завершила Юлія Ханик-Соя.
Наталія КАРПЕНКОВА. Фото автора.
Leave a Reply