АВТОРСЬКІ КРАЙКИ-ОБЕРЕГИ В МУЗЕЇ ОЛЬГИ БАЧИНСЬКОЇ

У меморіальному музеї Ольги  Бачинської, що у м. Стрию, шанують традиції і як десятки років тому, на «Іменини до Ольги» зібралися стрийські пані, щоб згадати відому землячку та  змістовно провести час. Наукова працівниця музею Романа Савчин гостинно зустрічає кожного, дбайливо розсаджує та робить коротенький екскурс в історію родини Ольги Бачинської.

«День народження Бачинської 5 червня, та вона любила святкувати саме іменини, які припадають на 24 липня. В  день її Ангела – Ольги, сходилися рідні та друзі, щоб поспілкуватися з цією дивовижною жінкою. Ці зустрічі завжди були наповнені цікавими бесідами, жартами, планами на майбутнє. На її долю випали дві війни –  І та ІІ світові. І навіть у воєнний час вона радо зустрічала в день іменин своїх близьких. Бачимо, історія повторюється, і ми сьогодні, у воєнний час, так чисельно зібралися, щоб віддати їй данину шани», – наголосила пані Романа.

Вже за гарною традицією привітали з іменинами усіх присутніх  на ім’я Ольга та з днем народження Марію Радванську – учасницю Університету Третього Віку, яка своїм співом прикрасила музейні посиденьки.

Цьогоріч гостею музею стала членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, викладачка кафедри декоративно-ужиткового мистецтва Дрогобицького педагогічного університету ім. Івана Франка  Галина Гром, яка презентувала міні-виставку з інтригуючою назвою «Місяцем підпережуся, зорями обгороджуся».  Це традиційні й авторські крайки-обереги.

Стриянка, голова клубу вишивальниць Ольга Савчин, добра приятелька дрогобичанки. Жінки неодноразово  брали участь у цікавих поїздках, пов’язаних із ткацтвом  та його популяризацією. Вона розповіла, що представлені роботи у Стрию – це маленька частина того, що виготовила Галина Гром за час свого захоплення ткацтвом.

«Ми знайомі з 1993 року й наші дороги не раз перетиналися на різних мистецьких майданчиках. Вона надзвичайно талановита і віддана своїй справі. Взагалі, ткацтво – це унікальне,  дуже давнє   і одне з найбільш важливих народних ремесел в Україні. Стрийшина  також у свій час славилася промисловими ткацькими цехами. У Стрию навіть була «Ткацька школа», переведена з Глинян у 1928 році. Та згодом у 1938 році  її закрили. Відродження ткацтва відбулося вже в радянський час, зокрема Любою Турканик, Даною Бандерою, іншими майстринями. Я вела гурток для дітей, навчаючи їх ткацтва.  Галина  – одна з тих, хто не дає  ткацтву піти у забуття», – зазначила Ольга Савчин.

Стрийські пані прискіпливо розглядали гостю в оригінальному тканому одязі та з цікавістю слухали її розповідь, як випадково потрапила у Львові до ткацької майстерні, де видатна ткаля  Любов Горак просто «інфікувала» її любов’ю до унікального ремесла, як захопилася ткацтвом, його історією, техніками. Багато жартувала, згадувала, як за виготовлений нею один гуцульський стрій їй дали звання Народного майстра без випробовуваного терміну.

«Особисто для мене ткацтво – це не тільки ремесло, яке мені подобається, це і віддушина, і арт-терапія. Воно забирає увесь мій вільний час. При бажанні виткати можна все: від товстого ворсового килима до тонесенького полотна. Тішить, що зараз люди почали відтворювати давні вишиті сорочки. Потім до неї припасовують спідницю, крайку. Ви знаєте, що в давнину крайку одягали й на немовля після хрещення? Це був оберіг від нечистої сили. Можливо, ми перестали носити крайки і тому усіляка нечисть лізе  до нас», – зазначає пані Галина.

Покритикувала бойків, які продають для туристів 1,5 м крайки без китичок з обрізаними краями. Це на її думку «ширпотреб». Бо справжня крайка має мати довжину 2,5-3 м  і нею можна два-три рази обкрути талію.

«Наші предки були дуже винахідливі. Й запаски, які вони не зшивали, були універсальними: чи погладшала, чи схудла – крайкою підперизалася і красуня», – жартує майстриня.

Про своє знайомство з постаттю Ольги Бачинської  пані Галина розповіла таке: «З діяльністю Бачинської я ґрунтовно  ознайомилася, коли моя студентка писала дипломну роботу про її життя та  діяльність. Я захопилася цією непересічною особистістю. Велика шана їй за  збереження взірців вишиванок. Це дорогого вартує у наш час. А могли бути втрачені ці узори, й ми б не мали такого унікального надбання».

Одне з останніх захоплень – це ткацтво Жидачівщини. Пані Галина каже, що це єдиний регіон Львівщини, де зберіглися в одязі ткані елементи і навіть елементи цілого строю. Використовують три відтінки червоного, чорний і подекуди синій. Тканий одяг жидачівських майстринь виглядає надзвичайно розкішно, вишукано і класично.  Чекає, щоб закінчилася війна, тоді повернеться до творчості, ткацьких експериментів.

Війна внесла корективи  в життя мисткині. Жінка включилася у волонтерський рух з пошиття футболок, балаклав у одній зі швейних майстерень Дрогобича.  На день міста Трускавця  їх запросили провести показ футболок для військових, які вони скомпонували з тканими крайками і запасками. Моделями були самі швачки-волонтерки.

Завершилися музейні «Іменини у Ольги» чаюванням. Пані Галина так сподобалася стринкам, що вони попросили її  запланувати розлогу, персональну виставку у Стрию і бажано з майстер-класом.

Романа Савчин радіє, що вдалося провести традиційні посиденьки в музеї. Впевнена, що винуватиця свята була теж присутня на іменинах в її честь.   Ткацтво – це мистецтво, яке належить народу, воно стане внутрішній скарбом кожного з нас тільки тоді, коли ми будемо пробуджувати любов до усього українського у самих себе й в наших дітях. А Галина Гром промовисто проілюструвала, що ткацтво – це ще й  невід’ємна частина сучасної культури української народу.

                                                              Наталія КАРПЕНКОВА. Фото автора.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*