МИСТЕЦТВО І ВІЙНА «МАРІУПОЛЬСЬКА МАДОННА» СТРИЙСЬКОГО МИТЦЯ

Війна не залишила байдужим нікого. Взявся за пензлі й  Тарас Сорочак. Митець добре відомий у творчих колах Стрия, і не тільки.  Маючи відповідальну роботу головного бухгалтера, знаходить час на написання віршів і картин. Він учасник багатьох виставок і майстер-класів для дітей, видав авторську книгу поезії «За дверима душі» та серію листівок з власними ілюстраціями рідного міста, також ілюструє книги колег по перу. І ось нова робота – «Маріупольська Мадонна», яка вражає цікавим творчим задумом.

Мистецтво завжди було, є і буде невід’ємною частиною нашого життя. Саме у ньому ми знаходимо розраду і втіху. Сьогодні, у непростий для всіх нас час, мистецтво стає своєрідними ліками від депресії, смутку. А ще художники стають ілюстраторами хроніки війни. Звичайно, є фото і відео, та художній образ деколи набагато глибший,  ніж звикла фіксація події.

 У Тараса Сорочака за кілька тижнів війни «народилася» нова картина.  Автор розповідає про неї так: «Ця символічна картина має дві умовні назви «Благовіщення – 2022» і «Маріупольська Мадонна». Вона складається з багатьох елементів, зокрема,   арки у формі розбитого головного вікна Маріупольського драмтеатру,  внизу під аркою у воді відбивається обличчя Богородиці з немовлям. Під аркою на фоні неба нові пагони дерев утворюють вагітну жінку, прикрашену цвітом дерев, на фоні неба літають пташки.  Арка ледь вціліла після бомбардувань. З правого боку склепіння арки ніби утримує обгоріла багатоповерхівка та колона, як натяк на те, що ворог не має нічого святого.  Внизу «z» як автограф ворогів, які це зробили. У верхньому правому куті ракети летять з Росії на наші землі.  У верхньому лівому куті на фоні неба душі невинних жертв – дітей. З лівого боку на стіні театральна афіша, на ній дата повномасштабного вторгнення. Перед датою і після стоять три крапки, як натяк про те, що війна з окупантом почалася від коли з’явилася Росія і кінця їй не видно.  Внизу під афішою газовий вентиль, яким керує агресор.  Над афішою обладнання для сирен, без яких неможливо уявити теперішнє життя.

З жовтих труб біля вентиля тече нафта та виходить газ, якими Росія купила Європу. Банкноти євро вимащені нафтою та кров’ю українців по боках картини.

Зображення якоря символічне. Він є на гербі Маріуполя, а також часто використовується як символ надії.  Внизу в нафті топиться футбольний м’яч, як натяк на продажність міжнародних футбольних асоціацій. Крім того, внизу в нафті, змішаній з кров’ю, топляться емблеми ОБСЄ та ООН, Червоного хреста, а також російський рубль. З крові стирчить дитяча ручка, яка просить допомогу.

Голубі черевички по обидва боки картини ніколи не зустрінуться, як натяк на те, що сім’ї залишилися неповними. В нижньому лівому кутку лежить розбитий телефон, на якому пише «мама»…  З правого боку в кутку зелений квадрат з зіркою – це військові сухпайки ворогів топляться в крові. Російська ракета влучає в плиту з написом «Діти», як у площу в Маріуполі. Плита у вигляді дитячої могили.  На ракеті ще один символ ворога – георгіївська стрічка. Не зважаючи на усі звірства, які відбувалися та відбуваються, весна іде, природа ожила, нові пагони виросли, бруньки на дереві бубнявіють, квіти розцвітають. Україна вистоїть та відновиться. Все буде добре!».

На картині окрім птахів та цвіту, бачимо спалені ворогами книги, назви постраждалих населених пунктів України, а також різні символічні написи.  Розмір полотна: 100 см на 70 см.

Наприкінці  цього року Тарас Сорочак  планує персональну виставку до свого 40-річчя, яке буде в 2023 році. На вернісажі  демонструватиме все, що залишилося вдома за роки його творчості. Нову картину «Маріупольська Мадонна», як і картину написану до 30-річчя Незалежності України,  планує після ювілейної виставки  подарувати Стрийському краєзнавчому музею «Верховина», як нагадування про велику війну, в якій ми неодмінно переможемо.

І ще кілька штрихів до портрету художника. Тарас Сорочак народився у селі Дроговиж Миколаївського району (тепер – Стрийська ТГ). Любить малювати з дитинства. Жартує, що почав братися за олівці швидше, ніж говорити. Його першим вчителем був тато, який гарно малює, хоча без художньої освіти. Тарас займався у різних гуртках, зокрема, у професійного художника М. Пристая. Чотири роки відвідував Миколаївську школу мистецтв за спеціальністю «Образотворче мистецтво» (викладач М. Корда), яку закінчив з відзнакою. Проте, замість художньої освіти здобув   спеціальність бухгалтера. Любить малювати усе на світі, лиш би був час і настрій. Цікавими є окремі серії портретів відомих особистостей олівцем, зокрема, останній портрет, намальований 10 квітня – це портрет Бориса Джонсона, який активно підтримує Україну в теперішній час.

Художник любить малювати зимові храми, етюди Стрия, пейзажі. Іноді малює ікони. «Вірю, що прийде час і намалюю щось набагато позитивніше, ніж «Маріупольська Мадонна»,  хоч тут теж є надія – молоді пагони дерева попри всі негаразди, дають бруньки та цвіт, а, отже, нове життя».

Наталія КАРПЕНКОВА.   Фото Тараса СОРОЧАКА.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*