Ви не помітили, що зараз такий час, коли всі ще більше кудись поспішають, зайняті не тільки основною роботою, а й волонтерством? Так хочеться усюди встигнути, всім допомогти і, з мрією ввечері почути з телеекрану – війну закінчено, комусь телефонуєш, щось замовляєш, кудись відправляєш. Саме у такому ритмі нині живе засновниця дитячої студії «Christi» Крістіна ПРОЦІВ (на фото). Наша зустріч також про це, про війну, страхи, переживання, волонтерську роботу.
«Справа в тому, що я не дивлюся телевізор, тому зранку 24 лютого виїхала на роботу, як завжди. Вже дорогою помітила, що щось коїться. Мої старші учні написали у месенджер «чи будуть заняття, бо почалася війна?». Шок. Стрес. Звичайно, заняття відмінила. Валізи «тривожної» я не збирала, їхати кудись – у мене теж не було такої думки, натомість виникло непоборне відчуття, що необхідно щось робити. Перші дні видалися хаотичними й найважчими, не могла зібратися з силами і вирішити, що робити далі. Приходила у Народний дім, сказали, що рук вистачає. Поспілкувалася з подругами, зокрема, з Іриною Карпінською, і вона розповіла, що почала займатися розселенням перших тікачів від війни. В Ірини є свій Благодійний фонд «Інтелект Нації», з яким я з подругами Іриною Яців, Лесею Рублевською, Ксенія Смірнова, сестрою Оленкою Березянською та мамою Ізоліною Франків й почали співпрацювати. Син з друзями допомагав носити коробки, пакувати гуманітарні вантажі. Насамперед, був пошук житла для розселення біженців з Київщини. Ще моніторили потреби в ліках на фронт. На основі цього писали листи англійською і розсилали у різні фонди за кордон з проханням допомогти. Власне, те, що ми об’єдналися під крилом офіційного Благодійного фонду, пришвидшило те, що ми змогли офіційно акумулювати кошти і розпоряджатися ними для потреб вже не тільки тут, на місці, а й допомагати на передову хлопцям, переважно добровольчим батальйонам і тим, хто зв’язується з нами і подає прохання про необхідні речі. За три місяці у нас вже все налагоджено. Кожна з дівчат відповідає за свою ділянку роботи», – розповіла Крістіна.
Детальніше про напрямки роботи БФ «Інтелект Нації» поділилася з нами його засновниця Ірина Карпінська: «В якийсь момент стало зрозуміло, що «цього тижня» війна не закінчиться і усі потреби охопити не можливо. Щоб бути ефективним потрібно систематизувати/структурувати діяльність. Зустрілася з дівчатами, обмінялися ідеями. Не одразу, але все ж вималювалось кілька ліній діяльності. По-перше: допомога внутрішньо переміщеним особам. Особливо актуально це було в лютому – березні, друга хвиля у квітні, коли в Дніпрі зросла напруга. В більшості – це сім’ї військовослужбовців, яким необхідна особлива безпека, бо це люди зі «списків» рашистів на знищення (сім’ї добровольців, активістів, держслужбовців, котрі не пішли на співпрацю з ворогом і боронили Україну). Я дуже хвилювалась, бо розуміла, що зайве, необережне моє слово про цих осіб може наразити на небезпеку жінок і дітей.
За сприяння колег з Італії нам вдалося відправити на проживання до Флоренції осіб з найбільш гарячих на той момент точок України. Вже там, у Італії, до допомоги цим люлям долучилися представники ООН. Знайомий німецький фермер, який у Сумщині провадив господарську діяльність, віддав на безкоштовній основі свій готель на 50 місць у Німеччині під розселення наших людей. Він особисто їздив до кордону, забирав їх та поселяв.
Інший напрямок – цільова допомога захисникам, яку надавали та продовжуємо надавати на конкретний запит військовослужбовців. Як правило, хлопці телефонують, пишуть і намагаємося забезпечити потреби в міру власних можливостей. Крісті Проців стала нашими руками у цьому напрямку. Особливо хочеться допомогти добровольцям, бо це ті, хто були першими на передовій, і саме вони не мають державного забезпечення, їм потрібно практично все. Але хлопці ніколи не беруть зайвого. Інколи сміємося, що вони надто скромні.
Коли мова йде про якийсь більший об’єм потреб допомоги, то навіть не веземо до Стрия. Машина одразу з кордону від донора їде до місця призначення. Так, двічі скеровувати вантаж до Харкова, до Винниківського Військового шпиталю.
Завдяки мудрості урядовців, що максимально спростили імпортні процедури, ми маємо можливість працювати над питанням забезпечення автомобілями захисників. Також не без цікавих історій був наш шлях становлення у цьому напрямку діяльності фонду. Цю царину активності взяли на себе хлопці, яких об’єднав Андрій Сушко. Перші дні, коли скасували обмеження, платежі, митники, звиклі до єврових «компліментів», намагалися розповісти, як тепер складно працювати… Тримали автомобілі на кордоні, озвучуючи вигадані ними ж перепони. Але ми це побороли. Наступною проблемою стали ситуації, коли автомобілі привозили конкретному солдату, якому він вкрай потрібен для щоденного ефективного виконання задач, а автомобіль потрапляв до командира, який не дає його хлопцям, мотивуючи, що підписав Акт приймання-передачі на військову частину і тепер є відповідальним за це авто, тому й не дасть. Але й на таку ситуацію ми віднайшли шляхи розв’язання, перечитавши ще раз законодавство України. Тепер автомобілі передаємо до рук саме тим, хто виконує задачі і в чиїх руках це – інструмент досягнення перемоги України.
Надзвичайно теплою та магнітною для стриян стала ініціатива жіночого крила фонду – «Благодійний аукціон – допоможемо армії разом». Лотами, за які змагалися, стали як речі, послуги, так і люди, які запропонували своє приємне товариство за філіжанкою кави, чи то похід в гори, чи спільне випікання солодощів. Знаєте, завдяки Ірині Яців, Лесі Рублевській, Ксенії Смірновій, Крісті Проців цей аукціон став сонячним помічником, який дарує усмішки, несе радість людям та користь захисникам.
Дуже багато людей відгукнулися, долучилися. Особливо приємно дивитися їх світлини, коли вони передають/отримують Лот чи зустрічаються з цікавою їм особою та, попри важкі часи надихають, заряджають на добро, любов, перемогу. Ще один напрям, до реалізації якого вже розпочали підготовку – освітній. Вдалося домовитися з представником транснаціональної освітньої компанії FranklinCovey про початок навчання вчителів за їхньою програмою лідерства, що побудований на системі «7 звичок» доктора Стівена Р. Кові – всесвітньо відомого фахівця з питань лідерства, сім’ї та міжособистісних взаємин. Шість освітян/психологів зі Стрия розпочали навчання і зовсім скоро ми будемо формувати групи по 20 осіб для навчання. Для реалізації цього проекту будемо просити долучитися соціально відповідальний бізнес, адже навчальний курс першочергово буде орієнтовано на дітей з числа тимчасово переміщених сімей, які не мають можливості оплатити, але дуже потребують саме такого психо-емоційного навчання, щоб подолати страхи війни та знайти в собі сили почати нове життя.
І, наразі, останній вектор в якому ми вже розпочали рух – це реабілітація військовослужбовців. До цього напрямку підштовхнули ситуації з пораненими бійцями, про лікування яких я домовлялась у Австрії. Ми усвідомлюємо, що питання здоров’я захисників незабаром вийде на перший план, що стане великою проблемою. Тому ми запланували масштабну міжнародну програму відновлення здоров’я захисників як психологічного, так і фізичного. Зараз ми підписуємо меморандуми про співпрацю з лікувальними, санаторно-курортними установами, систематизуємо їх за спеціалізаціями, вивчаємо їх лікувальні можливості, рівень медичного оснащення. Мова йде не тільки про заклади в Україні, а й за кордоном.
Загалом, фонд «Інтелект Нації» став тією демонстрацією синергії про яку так багато говорять зараз. Бо кожен, хто долучився ідеєю, працею, фінансами, став незамінним пазлом в системі допомоги Україні, в супротиві окупанту, в бажанні робити щось добре. Сьогодні ми об’єднані любов’ю! Любов до України, до українців, до якісного справедливого життя!».
Спілкуючись з Крістіною дізналася, що Завод «Леоні» активно допомагав дівчатам з отриманням ліків з-за кордону. Кошти з аукціону перш за все, хочуть спрямувати на запчастини та ремонт автомобілів, які відправлятимуть на передову. Усього було трохи більше 50 лотів. Зізнаюся, що я теж взяла участь в аукціоні та придбала одну із запропонованих послуг. Хотілося з середини подивитися, як працює така схема. Окрім журналістської цікавості, звісно ж, було бажання також долучитися до загальної справи з однією метою – наблизити нашу перемогу.
Аукціон завершився 1 червня. Зараз триває підрахунок зібраних коштів. Дівчата аналізують, що вдалося, що, можливо на майбутнє, треба змінити в організації. Є ідея провести ще один ярмарок на майдані Ринок, оскільки залишилися нереалізовані речі. Зазначу, що за перший ярмарок, який відбувся 14 травня, вдалося вторгувати майже 10 тис. гривень. Деякі Лоти із серії «особистих зустрічей з відомою людиною» не отримали відгуку. Крістіна це пояснює тим, що ментально наші люди не готові давати гроші за зустріч, хоча в Європі такі перформенси популярні. Згодом планують повторити благодійний аукціон з промовистою назвою «Допоможемо армії разом».
Є співпраця й з іншими волонтерськими організаціями у плані обміну необхідними речами. Дівчата кажуть, що вони маленька організація – усього десяток активних волонтерів. Та при потребі є друзі, які готові допомогти у будь- якому питанні.
Після місяця перерви Крістіна відновила роботу своєї навчальної студії й одразу виникла ідея залучати до творчих уроків малечу, яка приїхала в Стрий з батьками з інших міст. Тут в нагоді стала Оленка Березянська. Влаштовує безкоштовні уроки малювання. Творчі майстерні під її керівництвом працюють і в Стрию, і у Львові, де вона живе. 1 червня, у День захисту дітей, у Львові вона організувала виставку малюнків дітей вимушено переселених з Сєверодонецька, з якими займалася кілька місяців. Приміщення надав банк «Дніпро». Там, власне, можна буде ці роботи й побачити. Також чимало малюнків передають на фронт, щоб висловити свою любов та захоплення Збройними силами України.
«Нагодувати, одягнути, забезпечити житлом – це першочергові потреби. Але освіта, розвиток також важливі. Діти не мають страждати від того, що є війна. Вони й так в стресі. А наші заняття допомагають відволіктися від сумних думок. І батьки раді, що діти мають бажання займатися творчістю. Дуже сподобався майстер-клас з писанкарства, який теж був благодійний. Його організувала Вікторія Пастущин. Окрім стрийських діток були ще з Дрогобича. Нам вдалося зібрати 3200 грн. І ці кошти доклали до купівлі коліс для позашляховика. Виходить так, що кожна з моїх подруг намагається основну роботу поєднати з волонтерством. Наприклад, психолог Ірина Яців зараз дуже багато працює та надає психологічну допомогу усім бажаючим», – зазначила Крістіна Проців.
«Дуже дивно, але ми з дівчатами майже не спілкуємось між собою. Кожна з нас зайнята, але якось відчуваємо одна одну. Трапляється іноді так, що початок речення написав хтось один, а продовжив інший, і за таку нашу синхронність дякую Богу, бо в таких ситуаціях розумієш, що то все ЙОГО праця, ми лише кольорові олівці, якими ВІН малює свою картину нашого майбутнього», – переконана Ірина Карпінська.
__________________
На фото: так виглядав один з Лотів аукціону.
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply