Добрі вчинки і добрі наміри безперечно характеризують високу моральну культуру особистості. Є чимало чеснот притаманних одній талановитій та не завжди впевненій в собі дівчині. Вона досі червоніє і ніяковіє від надмірної уваги до себе, водночас, чахне, коли немає цієї уваги. Вона розквітає, коли в руках гітара, коли звучить поетичне слово, коли бачить блиск очей глядачів. Вона пише ночами, бо в цю пору немає провини сумління, що комусь не допомагає, а ще тому, що трохи чаклунка, яка черпає сили від зорів і неба.
Це про Марічку Пак. 4 травня у Стрийській центральній міській бібліотеці ім. М. Шашкевича відбулася творча зустріч з нею. Модерувала захід завідувачка відділу обслуговування бібліотеки Надія Черепанин.
«Сьогодні той день, коли плануєш одне, а насправді виходить інше. Зустріч з молодою, талановитою поетесою, бардом та громадською активісткою, авторкою двох поетичних збірок «Мовчанка з небом» та «Інкогніто» Марією Пак мала відбутися у зовсім іншому форматі, та війна щодня змінює плани. Ми ж дуже раді, що є глядач, є ті, хто цінує поетичне слово», – зауважила Надія Черепанин.
Оскільки планувалася зустріч з військовими, то тематика підібраних творів для виконання була відповідною до аудиторії. Глянувши в залу, Марія зрозуміла, що доведеться імпровізувати, і спитала: «Ви хочете чути патріотичне чи ліричне?». У цей день хотілося всім і ліричного, і патріотичного. Такою і пройшла зустріч. А ще була щемливою до сліз, повною одкровень та обіймів, оголенням душі та надтонкого нерву, який був натягнутий, мов струна. Марічка виконала авторські пісні та прочитала нові вірші з наступної збірки, яка готова до друку.
«Ці вірші дуже правдиві, з глибоким філософським змістом: часом від них віє найчистішою любов’ю і ніжністю, а часом просто спокоєм роздумів про те, про що вголос люди мовчать. Особливо вразили пісні: про війну, про наших українців – героїв, вони викликали сльози на очах у присутніх, але водночас вселили впевненість у нашій перемозі, і що все буде Україна!», – зазначає паеі Надія.
Така спонтанна зустріч подарувала як авторці, так і глядачам емоційний вибух позитиву. Всі скучили за творчими виступами, спілкуванням без масок і сигналів тривоги, думок, що в одну мить цього всього може не стати. Тому слова подяки звучали з обох сторін. І якщо зібрані компліменти на свою адресу поетеса «забрала» з собою, то свою вдячність згодом написала у соцмережах – місці зустрічі усіх, хто шукає інформацію, слідкує за перебігом подій на фронті, та, звісно ж, цікавиться життям рідного краю.
«Мій сьогоднішній допис – це суцільні слова вдячності. Тому що складний час робить складними звичайні зустрічі в бібліотеці, де можна просто поспілкуватись, заспівати, зустрітись з друзями і відчути, що в кожному українському слові є своя сила і магія, – написала Марія. – Моя дорога Центральна міська бібліотеко! Дякую за запрошення. Дякую за те, що проходить час, а ви все одно приймаєте мене, як рідну, любите і поважаєте як ніхто інший. Вчорашня наша зустріч змусила відчути себе в колі родини. Я зізнаюсь чесно, зовсім не очікувала деяких людей, а тим більше таких спогадів, таких філігранних слів на мою адресу. Я довго можу перераховувати всіх, хто вчора був зі мною, хто так трепетно дивився мені в очі і слухав-слухав-слухав…. Просто знайте, що всіх вас люблю. Ну і до наступних зустрічей уже з переможним прапором!».
А завершити я хочу також словами Марії Пак, які зацитувала на зустрічі Надія Черепанин: «Якби життя можна було б прожити тричі, чи хоча б двічі, я все одно сьогодні сказала б те, що скажу…». Ці рядки з обкладинки її першої книги «Інкогніто», яка побачила світ у 2015 році. Без перебільшення – це відображення душі автора. Тож до нових зустрічей з поетичним слово Марічки– патріотичним і ліричним.
Наталія КАРПЕНКОВА
Leave a Reply