Вислів легендарного Кузьми: «Яка різниця, скільки років твоїм кедам, якщо ти гуляєш у них Парижем» сьогодні можна перефразувати на такий: «Яка різниця, у яких ти кедах, якщо ти можеш спокійно гуляти Україною». Туристична галузь, ще не оговтавшись від двох «ковідних» років, потрапила під воєнний каток, який практично не залишив шансів на виживання. Про нові виклики в роботі туристичної сфери з нами поділилася менеджер агенції «Макс-тур» Мирослава МАКСИМІВ.
Сімейна агенція «Макс-тур» у Стрию добре відома. У мирний час двері офісу практично не зачинялися. Сюди приходили люди з мріями про відпочинок на морі чи захоплюючі екскурсії Україною та Європою. «Перші два тижні війни я, чесно, не знала що робити. Ходила плести сітки, потім стала координатором в штабі «Клаптик Надії», збирали тканину для сіток, речі для перших внутрішньо переміщених осіб. Постійно задумувалася, чи можу в своїй сфері чимось допомагати людям. Почала цікавитися евакуаційними програмами, спілкуватися з волонтерами про ці шляхи евакуації. Тепер розумію, що допомагаючи іншим, ми таким чином, допомагали й собі вижити, вистояти психологічно», – розповідає Мирослава.
Багато колег з туристичного бізнесу нашої співрозмовниці, просто повиїжджали за кордон, припинивши свою роботу. Тур-оператори заморозили діяльність і в тому числі всі замовлені завчасно тури також. Офіси позакривалися й насамперед ті, що були в оренді. «Ми перейшли на дистанційну роботу. Щоб не витрачати кошти на опалення, електроенергію, також зачинили офіс. Місцем роботи за комп’ютером стала наша кухня, – зазначає Мирослава. – Усі думки були навколо того, як допомогти людям. Бачили масові виїзди в Польщу, Румунію, Угорщину. Й тут відкрилася ніша у Болгарії. Ми почали вивчати цю гуманітарну програму, залучаючи людей зі сходу України. Важко було переконати, що це все легально, що надаємо повний інформаційний супровід, зустрічаємо, відправляємо. Для більшості людей приїхати у безпечне місце в західній Україні – це вже був виклик і стрес. Інформацію про перші автобуси на безкоштовне проживання в Болгарії ми розміщували на своїх інформаційних ресурсах, соцмережах. Зголошувалися ті, хто нас знав, співпрацював. Перших евакуйованих ми просили ділитися своїми враженнями публічно, розповідати чи це безпечно, в які умови їх поселили в Болгарії. Люди платили тільки за транспорт, а всім решта до 31 травня забезпечує приймаюча сторона.
Біженці з Харкова, Добропілля, Лозової, коли ми їх у Львові саджали в автобус казали, що тільки саме спілкування з ними українською мовою викликало відчуття захищеності й довіри, вони переставали боятися і вирушали в дорогу без панічних атак. Наша туристична агенція цей напрямок продає вже 20 років, тому я знаю всі маршрути, готелі, зупинки і що мене не запитували б, я могла дати відповідь. Це відчуття захищеності врятувало багатьох від безвихідного становища, допомагало зважитися на далеко незвичну туристичну подорож заради порятунку власного життя, життя своїх дітей, рідних. Ми шукали транспорт партнерів, домовлялися на різних умовах та раділи, коли заповнені автобуси вирушали в напрямку кордону. Дзвонили упродовж усього маршруту і потім, коли вони прибували в кінцевий пункт, також спілкувалися з нашими туристами, як ми звикли називати їх у мирний час. Ця програма стартувала 18 березня і тільки в середині квітня набула популярності. Після її завершення болгари пропонують для українців працевлаштування, щоб вони могли далі залишатися в країні, а людей похилого віку та з інвалідністю буде можливість поселяти у державні санаторії. Кожен прийматиме для себе рішення. Та, за попередніми підрахунками. 70% людей, які виїхали з України в Болгарію, не мають куди повертатися».
Зрозуміло, що ця допомога з відправкою людей в Болгарію була волонтерською. Цікавлюся, які ж перспективи в галузі з початком календарного туристичного сезону? Мирослава Максимів каже: «Однозначно, що основна частина людей, які раніше відкладали кошти, щоб влітку відпочити з родиною на морі, нікуди не поїдуть. Цей воєнний туристичний сезон буде автобусний, а не авіа. Розробляються автобусні напрямки на Чорногорію, Туреччину, Хорватію. Пропонуватимемо мінімально дешеве проживання. Є запити на тривале проживання від 1 до 2-х місяців. Люди сподіваються, що за цей час війна має скінчитися, або ж будуть чіткіші перспективи подальшого життя в Україні. Тому наша туристична галузь шукає нові напрямки для туристів, але наголошую, тільки автобусні тури. Літаком можна хіба з сусідньої Польщі чи Молдови (де свої нюанси з Придністров’ям). Є, звичайно, й така потреба. Але бажаючих дуже мало. Запитів побільшало, люди цікавляться, але до авансів, передоплати не доходить, бо всі бояться невизначеності. Одне слово – війна. Основна робота зараз – це вивчення попиту й реальних і безпечних напрямків відпочинку».
Львівські туристичні агенції починають відновлювати внутрішній туризм. Популярні тури на Закарпаття, тематичні, термальні, дегустаційні, інста-тури, наприклад в Долину нарцисів, на Волинські чи Чернівецькі тюльпани, Буковель. Перші кроки ще доволі невпевнені. Треба враховувати комендантську годину, тобто повернення у Львів має бути завчасним. Наш експерт Мирослава каже, що моніторить ситуацію і люди, які вже скористалися поїздками, наприклад, на скелі Довбуша, Тустань, водоспад Кам’янку туристичними автобусами з Моршина – задоволені. Це надзвичайне емоційне перезавантаження, яке вкрай потрібне. Це своєрідна терапія. Хоча сумніви існують, чи на часі? Люди по- різному реагують. Але більшість адекватно оцінює обстановку і схиляються до думки, що життя продовжується і потрібно позбавлятися стресу. Емоційне та психологічне здоров’я безпосередньо впливає на працездатність і стресостійкість людей різного віку. Позитивні емоції обов’язково потрібні. Є навіть прислів’я, що всі хвороби від нервів. Попит породжує пропозиції і в туристичній сфері також. Та вердикт однозначний – внутрішньому туризму на наших теренах бути.
«Під час пандемії коронавіру в нашій галузі було важко, але ми розуміли, що тільки вирішиться з вакциною – все налагодиться. Так і сталося. Хоча багато тур-агенцій не справилися з тими викликами. Перший рік був збитковий, багато коштів «заморозили», люди боялися летіти в інші країни. 20 відсотків відважних туристів брали тури за кордон. Наступний рік вже був кращий. Що сказати про 2022… Ми продовжуємо сплачувати всі податки, робимо відрахування на ЗСУ. Всі працівники на місці. Одна – в декретній відпустці. Яким буде туристичний воєнний рік неможливо спрогнозувати. На даний час більше запитань, ніж відповідей. Продовжуємо займатися евакуаційними турами. У професійній сфері потрібно переорієнтовуватися, включати свої сильні сторони. Ми розуміємо, що це тимчасово, що туризм все одно розвиватиметься. Тільки ситуація стабілізується, все налагодиться. Віримо у перемогу України, допомагаємо, чим можемо», – сказала на завершення спілкування Мирослава Максимів.
Відкрила і я туристичний сезон поїздкою на Закарпаття в Долину нарцисів. Програма туру була насиченою. Підйомник на гору Маковиця, відвідини буйволиної ферми, дегустація сирів та вина. Вільних місць в автобусі не було. Контингент: мешканці Львівщини та вимушено переміщені у співвідношенні 50 на відсотків. Атмосфера – суцільний позитив! Дякуємо Богові та ЗСУ за те, що маємо таку можливість.
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply