Ще один фронт, який тримаємо в теперішній повномасштабній війні – інформаційний. І нещодавно до нашого міста приїздила людина, яка знаходиться на передовій цього фронту – член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Максим Онопрієнко. Про місію, з якою він приїздив у своє рідне місто – адже пан Максим – наш земляк, про новий Законопроєкт для мас-медіа та цікаві штрихи до портрета – нині в інтерв’ю, яке дав наш гість Стрийському міському радіомовленню «Голос Стрия».
– Пане Максиме! Ми раді вітати Вас в міський студії радіомовлення «Голос Стрия» і спершу про ту місію, з якою Ви приїхали цього разу в Стрий. Трошки передісторії: в кінці минулого року ми виграли конкурс на 90-ту хвилю FM-мовлення. В конкурсі Національна рада, і Ви зокрема, віддали перевагу нам як місцевому мовнику… Завдяки підтримці міської влади, особисто міського голови Олега Канівця, його заступника Андрія Стасіва ми виграли конкурс. Пан Андрій навіть особисто був присутній під час проведення конкурсу… Звичайно, при такому міцному тандемі все вдається. Але, як в усякій новій справі, були свої труднощі. Міська влада надала нове приміщення, фінансування. Але щоб запуститися, потрібна була передавальна апаратура. І Ви допомогли нам в цьому… З Вашої ініціативи компанія «Комплекс Медіа» надала передавач на час війни на безоплатній основі, допомогла встановити і налагодити передавальну апаратуру – те, що нам бракувало для запуску мовлення. А цього разу Ви привезли цілий комплект сучасної високоякісної апаратури, яка приїхала до нас фактично з гарячої точки, отже – з перших уст – докладніше про цю історію.
– Завжди з задоволенням приїжджаю до Стрия, до свого рідного міста, де живе моя мама, і навіть, коли не маю якоїсь місії – мені приємно тут бути… Наприкінці минулого року, коли ми ще і думати не могли, в якому стані ми опинимося на даний момент, Національною радою проводився конкурс на місцеве мовлення й безпосередньо ваша радіостанція брала участь у цьому конкурсі, і я вдячний колегам, що підтримали вас, мене, бо моя позиція була однозначна – пріоритет місцевому мовнику. І власне, коли почалася активна фаза війни, я бачив, наскільки важливим є для людей місцеве мовлення, й особливо – радіостанція. Їх направду стали слухати більше, бо люди знають, де брати інформацію національного рівня, але їм цікаво, що відбувається в місті – що з логістикою, з гуманітарною допомогою, які приймаються рішення і т.н. Насамперед, я зателефонував до нашого представника у Львівській області Тараса Шоробури… Кажу – слухай, є ж «Голос Стрия», виграли частоту, було б добре, щоб вони запустилися… Але розуміли, що у зв’язку з воєнним станом немає можливості здійснювати проплати, і тому дякуємо компанії «Комплекс Медіа», що принаймні на короткий час допомогла вам запуститися, надавши те обладнання, яке у них було. Але звичайно я розумів, що це тимчасово, а хочеться, щоб Стрийське міське радіомовлення розвивалося, щоб це була потужна радіостанція. Наші інші ліцензіати – зі східного регіону, безпосередньо – з міста Слов’янська Донецької області, вже одного разу – в 14-му-16-му роках переживали переселення, і зараз вони також втратили всі свої частоти на сході України й змушені були зробити релокацію в Чернівцях, але той попередній досвід дозволив їм краще підготуватися до такого можливого розвитку подій, і вони продовжують мовлення на тих частотах, які мають в інших областях – Миколаївській, Полтавській… Їх партнери з Канади надали їм гуманітарну допомогу у вигляді двох комплектів повноцінного радійного – як студійного, так і передавального – обладнання, для того, щоб з нуля можна було запустити радіостанцію. Один комплект вони використали для своїх цілей, а щодо другого комплекту – звернулися до мене з тим, щоб презентувати це тій радіостанції, якій це буде найбільше потрібно. Щоб це обладнання не простоювало, щоб воно працювало. Я розповів історію вашої радіостанції, і ми погодили, що цей комплект ми передамо радіо «Голос Стрия». Отож, це абсолютно новий комплект брендового обладнання з Канади й Іспанії від мікрофонів до антени – все для того, щоб ви могли потужно і цікаво для своєї аудиторії працювати.
– Щиро вдячні. Так, медійний фронт – це дуже потужний і важливий фронт, і тому друге моє запитання стосується законодавчої сторони. Не секрет, що наше медійне законодавство застаріло. Фактично уже готовий новий Законопроєкт про діяльність медіа… Кілька слів про це.
– Так, ми всі очікуємо Закон про медіа, його прийняття. Його було внесено до Верховної Ради ще у 2020 році, але багато було перешкод для його прийняття й голосування. І насправді – якби він був прийнятий набагато раніше, можливо ми би й не мали тих наслідків інформаційної війни, які зараз, на жаль, маємо. А інформаційна війна, хочу сказати, завжди передує війні реальній. Це ми бачимо з історії, це ми бачимо і на прикладі нашої країни, і якби цей закон був прийнятий раніше, можливо, багатьох речей і не відбулося б, але зараз я переконаний, що не залишилося противників Закону про медіа. Звичайно, він допрацювався, тому що ми у стані війни, та й, в принципі, за два роки вже відбулися певні зміни… Ми очікуємо, що 30 серпня його буде винесено в зал для голосування в першому читанні і потім через, можливо, якісь поправки – прийняття в другому читанні. Але найголовніше, що Євросоюз цей закон вніс як один з семи законодавчих ініціатив, що потребують змін для того, аби Україна отримала статус вступу до Євросоюзу вже від кандидата до повноцінного члена. Я сподіваюся, що задля такої місії не буде для цього перешкод.
– Прийняття цього закону диктує саме життя, і тому немає сумнівів, що цей закон буде прийнятий, тим паче, що ваші юристи дійсно дуже відповідально й плідно попрацювали над цим законом. Та й війна прискорила цей процес…
– Шкода, що війна стала каталізатором для того, щоб цей закон прийняли швидше… І направду, юристи Національної ради доклали максимум зусиль, зокрема – в тому, що ми не працювали закрито, ми працювали разом з індустрією, разом з громадськими організаціями, разом з європейською комісією, з Євросоюзом – для того, щоб все відповідало європейському законодавству по-перше, а по-друге – щоб закон відповідав умовам воєнного стану і сучасного світу. Адже зараз у нас все медійне законодавство – початку 90-х років!.. Тоді ще телефони не у всіх були, а що вже говорити зараз, коли Інтернет, коли телеграм-канали, коли онлайн-платформи, і вони ніяк не регулюються, вони ніяк не контролюються і спричиняють ці фейкові вибухи, вибухи дезінформації – все те, що потім іде далі в світ і впливає на людей та спричинює власне ті ситуації, які ми зараз бачимо. При підготовці законопроєкту ми відповіли на всі питання противників закону, ми відповіли на всі питання вимоги Єврокомісії Євросоюзу, тому все, що ви, можливо, будете бачити напередодні голосування в першому читанні, в другому читанні – це виключно маніпуляції й популізм.
– Ще один активний фронт, каталізатором якого, на жаль, теж стала війна, – це волонтерський, і Ви як волонтер дуже потужно себе проявляєте. Кілька слів про цей напрямок Вашої діяльності.
– Не дуже люблю про це говорити… Ми всі зараз – кожен на своєму фронті… Але я скажу так: в мене є волонтерство в професійній діяльності і волонтерство безпосередньо військовим, тому що на початках війни, коли бомбилися вежі, коли трощилися студії телеканалів, радіостанцій, ми багато робили для того, щоб підтримувати медійників, потім допомагати їм відновлюватися, запускатися, і багато про це говоримо в Європі. Це один напрямок. Другий напрямок: ми переконуємо наших європейських партнерів в тому, що необхідно вимикати російські телеканали на європейських супутниках – всі розуміємо чому… Ну і третій напрямок – це безпосередньо наші хлопці, які на передку. У мене це особиста історія, тому що близька людина нашої сім’ї знаходиться зараз безпосереднього на «нулі». Вони брали участь у звільненні Житомирщини, і в Малині навіть вулицю назвали ім’ям цієї бригади… А зараз вони виконують завдання безпосередньо на сході, біля Бахмута, і все, чим я можу долучитися, чи то контактами, чи то в пошуку необхідних речей – я звичайно все це роблю, комунікую публічно через свою особисту сторінку у фейсбуці і дуже дякую всім тим, хто долучається, і зокрема – нашим землякам. Я бачу це по тим поступленням, які надходять, коли ми ті чи інші збори оголошуємо. Дуже дякую і бажаю сил, яких нам ще буде потрібно багато, щоб перемогти.
– Ну а тепер наше традиційне – штрихи до портрета. Ви на своїй сторінці у фейсбуці згадували про те, що коли збирали тривожний рюкзак, перше, що Ви поклали туди, була Ваша вишиванка. Приємно і щемно було читати такі речі, тому що це дійсно код нації…
– У мене дуже багато вишиванок. І правда, коли я збирав тривожну валізу, я взяв дві речі. Це дві вишиванки – в цілях економії місця в тривожній валізі. І прапор. І всюди, де я включався в ефіри – чи то були європейські телеканали й радіостанції, чи наші регіональні телеканали й радіостанції – обов’язково перед ефіром позаду себе я вивішував наш прапор. Це вже як оберіг: і вишиванка, і прапор. Вони завжди зі мною.
– Так, оберіг Вашої родини. Я пригадую Вашу бабусю Гену, золоту жінку, справжню берегиню… Вона зараз молиться на небесах за нашу Перемогу, а Ваш син Юрко на передовій…
– В нашій родині були втрати… Бабця Геня…Брат… Батько… Вірю, що вони всі – наша небесна армія, яка молиться за нас. Є армія тут, яка відстоює нашу землю, і є армія небесна, й ми відчуваємо їх молитви. Вони насправді тримають небо над нами.
– Щиро вдячна Вам за таку душевну розмову, за Вашу підтримку «Голосу Стрия». Вітання Вашій мамі. Вона може гордитися і Вами, і своїми онуками, а Стрийщина гордиться своїми земляками. Успіху Вам і перемоги нам всім!
– Перемоги і процвітання! Все буде Україна!
Розмову вела Галина ПУГА-ДАНИЛЬЦІВ
Leave a Reply