Українське весілля завжди відрізнялося своєю пишністю, урочистістю, колоритом та, звичайно, прекрасними весільними традиціями. Війна змінила все. Вона руйнує не тільки матеріальні цінності, а й брудними гусеницями танків залишає глибокі душевні рани. Та кохання на паузу не поставиш, переконана тамада Леся КОЗАЧКА (на фото).
Креативна і запальна ведуча весіль за фахом медик та за покликом душі творча і співоча натура. Понад тридцять років супроводжує молодят у щасливе подружнє життя. На її рахунку проведено близько тисячі забав у ролі співачки, музикантки і тамади. Вона радо розповідає про минуле і з ноткою гіркоти й болю про теперішні реалії улюбленої справи.
Та перш, ніж дізнаєтеся, як нині проходять весілля, трохи офіційної статистики. За період з 24 лютого по 1 жовтня 2022 року у Стрийському відділі ДРАЦС зареєстрували 323 шлюби та 20 розлучень. За аналогічний період минулого року – 233 шлюби та 25 розлучень.
Наша героїня Олександра Спутаник взяла собі сценічне ім’я Леся Козачка за дівочим прізвищем Козак. У дитинстві закінчила музичну школу по класу скрипки. Згодом співала у студентському ансамблі «Медікус» при медичному інституті та медучилищі у Львові. Перший досвід на весіллі здобувала як співачка у сільських «шалашах», бо ведучих, як таких, тоді не було. Раніше музики влаштовували примітивні на теперішній погляд забави з віником чи танці з кріслами та фартушком.
Був у її біографії дует «Леся і Петро», з якого і започаткувалася мода на ведучу весілля. Пані Леся чи не перша на наших теренах почала впроваджувати в життя, що називається «забава під ключ» або «музичний олінклюзів». Це коли весілля супроводжує музичний гурт та ведуча. Далі був колектив «Акцент», де вона співала з музикантами Ярославом Мандзяком і Романом Шабаном, та вела дійство. З кожним роком відточувалася майстерність тамади і у певний період, через велике навантаження на голосові зв’язки, довелося вибирати щось одне: спів чи модерування.
Леся Козачка згадує, що були роки, коли в рік мали до 40 весіль. Зваживши всі «за» і «проти», свій вибір залишила за роллю ведучої. Жарти, історії кохання, не банальні ігри для гостей додавали ентузіазму щоразу придумувати нові та цікаві забави. У її арсеналі й авторські пародії на відомі пісні й ексклюзивні сценарії для молодят. Крайні 10 років вона виключно тамада.
«Коли почалася війна, то всі замовлення повідміняли. Телефонували, вибачалися. Я сама була спантеличена, розуміла людей і деколи навіть не находила слова, щоб їх підтримати. Та заспокоювала схвильованих молодят і запевняла, що все ще може змінитися на краще. Певний перелом стався у червні, бо вже в липні всі вихідні я була з роботою, – розповідає пані Леся. – І наступні місяці щосуботи я радію разом з нареченими, що життя триває».
Весілля воєнного часу відрізняються від звиклик дефіляд. Більш камерні та не багаточисельні. Без танців та гучних забав. Залишився перший танець молодят та з батьками, чи з братом і сестрою.
Пані Леся зазначає: «На деяких весіллях можуть потанцювати під легенький вальс. А в більшості атмосфера стримана. Все кардинально змінилося. Я починаю весілля з молитви й хвилини мовчання за загиблими на війні Героями та цивільними. Коли гості вже за столами, грає легенька музика, маю підбірку українських пісень, які співаємо разом. Не обходиться без «Добрий вечір, ми з України» та «Червоної калини». Тепер стиль проведення весілля, однозначно – патріотичний. Співаю пісні про Україну, наш рідний край. На завершення, коли дякуємо і співаємо «Многая літа» молодятам, батькам, гостям – обов’язково також воїнам, що стоять на захисті незалежності України і за те, що маємо можливість святкувати створення нової сім’ї. А останнім акордом весілля є спільне виконання Гімну України».
Як бачимо, інша парадигма сприйняття реальності. Хоча пані Леся каже, що Гімн співає на весіллі з 2014 року, коли почалася війна і відтоді завжди дякують захисникам, що боронять рубежі України. Також дотримується українських народних традицій, зокрема розмолодичення, запалення сімейного вогнища, вручення подарунків родині молодого. За бажанням проводить церемонію одруження на природі. А конкурси стали інтелектуальними або ж такими, що спрямовані на згадування і вивчення стародавніх пісень, традицій.
Леся Козачка наголошує, що нині весілля проходять у патріотичному, українському дусі та родинному колі. За кількістю не більше 50 гостей. А було й на 14 осіб. Одягаються молодята сучасно: костюм та біле плаття, але є пари і в українській ноші й милують око вишиванками в одному стилі. Був наречений, який служить в ЗСУ і його відпустили на кілька днів для одруження.
«Нещодавно вела весілля, де мама співала для своїх синів авторську пісню, а їх у неї троє. Один, власне, одружувався, другий має четверо своїх дітей, а третій – воює. На жаль, його не відпустили. Зворушливо звучало вітання телефоном під час свята від нашого захисника. А від акапельного співу матері у всіх на очах з’явилися сльози. Дуже щемливо було», – ділиться з нами пані Леся.
Знаємо, що без курйозів та сп’янілих гостей раніше весілля не обходилося. Наша героїня розповідає, що за воєнний час жодного п’яного дебошира не забаві не бачила. А з нестандартних ситуацій згадала, як на одному весіллі гість мав необережність вигукнути «горька», так родичі його ледь не побили. До кінця свята вибачався.
Оформлення у ресторанах значно скромніші, ніж були у мирний час. Традиційна фотозона, букетик тільки на столі біля молодят. Відеозйомку практично не замовляють, обходяться тільки фотографом. Дотримуються й часових рамок у зв’язку з комендантською годиною. Розпочинають свято з 14.00 год, а о 21.00 год. проводиться розмолодичення та заключна частина весілля. Десь о 21.30 починають прибирати столи та о 22.00 год. виходять з ресторану, щоб до 23.00 год. всі могли добратися по домівках.
«Кохання завжди на часі, – переконана Леся Козачка. – Потрібно продовжувати український рід. Відчуваю збентеження та переживання молодят, їхніх батьків, чи доречно проводити весілля. Але ж одружуються і в армії, навіть командири мають зараз такі повноваження. Кохання одне з найсильніших почуттів у світі. Любові нам і якнайшвидшої перемоги!».
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply