КОЛЯДА В САДИБІ БАНДЕРІВ – НОВИЙ ЗМІСТ РІЗДВЯНОГО ФОЛЬКЛОРУ

Як і щороку, в  музеї-садибі родини Бандерів на Старий Новий рік, 14 січня, працівники музею провели традиційну Різдвяну коляду. В гості до музейників завітали з вертепом і цікавим дійством учні Стрийської загальноосвітньої середньої школи №5 ім. В. Стасюка, слухачі  Університету Третього Віку та працівники Управління культури Стрийської територіальної громади.         Поблагословив дійство настоятель церкви Успіння Пресвятої Богородиці отець-парох Мирон Гринишин.

Розпочалося дійство Різдвяним вертепом, що адаптувався в історичній події Вифлеємської ночі до сучасних подій в Україні, де цар Ірод, що чигає на маленького Ісусика, бажаючи його знищити, уподібнюється Путіну і його посіпакам, що  хочуть знищити Україну, її майбутнє, і так само, як цар Ірод, уособлюють вселенське Зло.

Серед персонажів вертепу  сучасні герої: наші доблесні українські воїни, волонтери, діти, які чекають батьків з Перемогою. А текст сценарію – відображення нашого трагічного й героїчного сьогодення, нашої Віри і прагнення Перемоги.

Продовжили дійство слухачі Університету Третього Віку, які прийшли з гостинцями – оригінальними колядками, віншуваннями, віршами та  смачними пампушками.

– Хай живе Степан Бандера у наших піснях… Хай швидше буде сонячне воскресіння Героїв! Слава Україні! Слава її героям!- віншували ведуча дійства слухачка УТВ Тереса Лановенко та очільниця УТВ Оксана Лудин.

Звучали і традиційні колядки  (“Нова радість”, “Дзвонить дзвінок”, “Бог предвічний”), і  маловідомі  про Степана Бандеру, про повстанців і героїчну національно-визвольну боротьбу.

Родзинкою свята стало також виконання колядок італійською, англійською та німецькою мовами, вітання і вірші латвійською і литовською  з перекладом на українську дружини стрийського журналіста і письменника славної пам’яті Любомира Франківа пані Ізоліни Франків, яка напівжартома, а напівсерйозно зауважила, що вона уже більше українка, аніж литовка.

– Маємо сьогодні важкі часи, але попри те, з народженням Христа приходить радість, приходить Спасіння, Любов, Добро. І ми є щасливі, що завдяки нашим славним воїнам, їх героїзму й самопожертві, маємо можливість святкувати Різдво, бо власне з Різдвом приходить надія в найбільшій  безнадії, – підкреслила у своєму виступі очільниця Управління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради Ірина Пукас. – Сьогодні Україна переживає свій Вифлеєм, бо Віра в Перемогу є тим критерієм, без якого нам зараз не обійтися. Тому я зичу всім нам, щоб наші серця нині стали тією яскинею, де поселяться Добро, Мир, Спокій і велика Віра в Перемогу.

Про традиції святкування Різдвяних свят в родині Бандерів і про місце Степана Бандери в різдвяній обрядовості розповів присутнім завідувач музею-садиби родини Бандерів Володимир Ханас:

– Не випадково сьогодні для нас є бути в садибі родини Бандерів, святкувати цей різдвяний фольклор саме тут. Бо у в спогадах самого Осипа Бандери, сина Михайла – брата отця Андрія Бандери – детально описано, як вони готувалися до Різдвяних свят, які події вирували в цій садибі, описано сам процес  Різдвяного циклу. Осип згадує, як перед вечерею вони з сестрами прибирали в кімнатах, прикрашали ялинку, як сідали до святкового столу, як батько Михайло заходив, благословляв усіх з Новим роком і народженням маленького Ісуса, як співав різдвяний тропар, як після того сідали до вечері, як після вечері батько брав на ложку кутю і підкидав до стелі, прогнозуючи,  яким буде на врожай наступний рік, дискутував,  розмірковував і казав, що все буде в наступному році добре… Якщо ми зараз говоримо про фольклор і українців, про національно-визвольну боротьбу українського народу, то дуже  показовим є саме сьогоднішній вертеп, учасники якого співали нам куплети про нашу сьогоднішню боротьбу за Волю і Незалежність. До речі, в наших фондах ми  зберігаємо цілий ряд колядок, в яких іде мова про Степана Бандеру і нашу національно-визвольну боротьбу. Ці колядки, написані в 40-50-х роках, надзвичайно актуальні зараз. Зокрема, одна з них,  написана в сороковому році і продемонстрована в 41-му, коли відбулося проголошення Акту про відновлення української Державності.  Хор на Тернопільщині виконав одну з колядок, де саме були слова, що великі надії ми покладаємо на Степана Бандеру,  і що з його особистістю ми віримо у розбудову нашої української держави. Українці, особливо на Прикарпатті, з іменем Степана Бандери пов’язували надзвичайно велику місійність. Маємо збережену колядку, де є слова, що повернеться Степан Бандера і очолить українське військо, яке визволить Київ і всю Україну від російських окупантів.  Тобто   те, що ми бачимо сьогодні: ім’я Степана Бандери веде до Перемоги. Традиційний фольклор набуває нового змісту і розвивається, що яскраво продемонстрував сьогоднішній вертеп. Сучасний фольклор уже відображає сучасні події, і ми віримо, що маленький Ісусик, який прийшов в українську землю, в кожну українську хату,  є нашим союзником і Тим, хто допоможе нам подолати всі труднощі й здобути Перемогу. Він зробить так, що зло, яке йде зі сходу, буде зупинене і знищене на українській землі. В цьому велика місія України і промисел Божий.

Цю думку розвинув у своєму виступі і о. Мирон Гринишин:

– Дуже символічно, – підкреслив він, – що в третій день Різдвяних свят ми відзначаємо свято первомученика Степана. Невипадково, бо воно послужило тому, що Ізраїль розійшовся по цілому світу. І  сьогоднішні реалії України є дуже подібними. Україна  була замкнена мурами колишнього радянського союзу зі всіх боків великою завісою. А ця війна, котра прийшла до нас випробуванням і терпінням, спричинила до того, що мури падають, Нині немає такого народу і такої людини, котра б не знала, що таке Україна. Я бажаю, аби не тільки всі знали, що таке Україна, але щоб ці прекрасні традиції, які щойно ми побачили у вертепі й  у виступах слухачів Університету Третього Віку, пішли разом з нашою українською культурою в усі кінці світу. А всім бажаю, аби  Христос справді народився у наших серцях!

Далі була гостина, світлини на пам’ять і взаємні щирі вітання та побажання головного – швидкої Перемоги,  миру, відродження і процвітання нашій ненці-Україні.

Галина ДАНИЛЬЦІВ.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*