«КОНФЛІКТ НАВКОЛО о. ТУЗЛА – ПЕРШИЙ «ДЗВІНОЧОК» АГРЕСІЇ РОСІЇ ЩОДО УКРАЇНИ», – командир сотні спецпризначення «Курінь Стрий-1»

Володимир МУРАШКО (на фото) військовий пенсіонер, майор у відставці. Народився у м. Лозова Харківської області. У свій час навчався у Харківському Вищому військово-авіаційному училищі радіоелектроніки. Після закінчення направили  на Далекий Схід. Служив у Приморському краю в авіаційному полку, до речі, разом з дружиною.

«Коли почався розпад срср, першими не захотіли приймати присягу прибалти, Кавказ і Середня Азія, – розповідає  Володимир. – Ми теж з дружиною відмовилися приймати присягу на вірність росії, а виявили бажання повернутися в Україну. У 1992 році авіації як такої в Україні практично не було, тому довелося шукати місце служби в іншій сфері. Знайшов у  м. Балаклії, що на Харківщині,  місце коменданта військової частини, відтак був заступником начальника штабу. Одразу прийняв присягу на вірність Україні.  Там служив до 2005 року. Звільнившись з армії прийняли з дружиною рішення переїхати жити поближче до її рідних країв. Так опинилися у Стрию. Усім серцем полюбив Карпати, Стрийщину».

• Володимире, у вас, як людини військової, було відчуття, що почнеться війна в Україні?
• Звичайно, що такого відчуття не було. Але згадаймо ситуацію з о. Тузла, коли ще Леонід Кучма був Президентом України. Тоді росія робила спроби побудувати дамбу, починалася певна напруга у відносинах двох держав.  В 2003 році той конфлікт вдалося залагодити. Власне, в мене з’явилося відчуття відтоді, що цим все не закінчиться. Азовське море, Керченська протока не давали спокою путіну. Ще перебуваючи на службі в армії, відчував завжди до українців ставлення, як до третього сорту людей. Тільки в 1992 році, повернувшись в Україну, бачив піднесення, зокрема, й в армії.  Та було й таке, що росіяни, які дослужували в Україні, наприклад, до пенсії півроку, ходили й кепкували, як ми переходили в діловодстві на українську мову, присягу складали українською, навколо в частині  все було синьо-жовте.  Коли я читав наказ в частині Балаклеї українською мовою, то чув у залі сміх. До речі, вже при незалежній Україні там на штабі висів прапор радянської України, ніяк не хотіли його прибирати. Тоді як в Стрию найперше підняли, ще навіть не офіційний, синьо-жовтий прапор над адміністративною будівлею. Мені, як кажуть: «за державу було обідно».
• Ваша інтуїція не підвела. Напруга між двома державами переросла у повномасштабну війну. Як військовий пенсіонер, могли спостерігати за подіями по телебаченню. Натомість знову у військовому однострої, зі зброєю –  передаєте досвід місцевій теробороні. Не всиділи вдома?
• Зранку о 8 год. 30 хв. 24 лютого мені подзвонили, що збирається штаб в адміністрації міста. Коли я прибув, то там зібралися в основному військові пенсіонери, яких згуртував, ще раніше, командир, полковник у відставці Степан Вега. Оговтавшись від першого шоку, приступили до конструктиву. Вирішили взяти під охорону об’єкти критичної інфраструктури – мости, кисневі станції (бо були залежні від кисню ковідні хворі) в міській і районній лікарнях. Боялися диверсій. Мисливці з рушницями першими вийшли на захист цих та інших об’єктів. З першого місяця цим і займалася наша територіальна оборона. Ми стали опорою військовій адміністрації міста і району із забезпечення правопорядку, виявлення диверсійних груп. Люди бачили, що все охороняється, ситуація під контролем. Реагували на будь-які відхилення в роботі важливих структур. Наприклад, в КП «Стрийтеплокомуненерго» спрацювала сигналізація. Ми зі зброєю виїжджаємо, бо не знати, чи там якась диверсія, чи штатна ситуація.
• З травня у вас інші завдання. Розкажіть, що це за добровольчі формування «Курінь Стрий-1» та  «Курінь Стрий-2»   Стрийської міської громади?
• Відповідно, як розгорталися події, було прийнято рішення створити добровольчі формування, які б забезпечували надійний тил. Мене призначено командиром сотні спецпризначення «Курінь Стрий-1». Набирали охочих з цивільного населення. Пройшли навчання «у полях». Підбір був дуже серйозний. Перший критерій – фізична підготовка. Кожен наш доброволець проходив письмові тести, де спеціалісти визначали, чи людині можна довірити зброю. На цьому етапі багатьох відсіяли. Також алкоголіків, наркоманів і невмотивованих ми не брали. У свій підрозділ я брав людей грамотних, тобто таких, які можуть адекватно спілкуватися з населенням. У нас завдання специфічні. Зокрема, передбачають спілкування з мешканцями. Підрозділи охорони – це Сотня охорони і комендантська Сотня. Це все та ж охорона об’єктів критичної інфраструктури, міську раду теж ми охороняємо. Зараз моя сотня спецпризначення патрулює місто разом з правоохоронцями.
• Диверсантів затримували? Були такі випадки?
• Звичайно затримували. Були такі випадки і, на превеликий жаль, є. Перевіряючи телефони, виявляли фотографії об’єктів, які не можна зараз фотографувати. І це стрияни, а не приїжджі. Щодо кримінальних справ, я не скажу, це за коментарем звертайтеся до правоохоронців. Ми свою роботу робимо – виявляємо і передаємо поліції. Багато виявляли випадків, коли внутрішньо переміщені чоловіки призивного віку живуть в Стрию чи селах,  та не стають на облік за місцем тимчасового проживання у військкомат. У боротьбі з іншими правопорушеннями наші добровольчі формування також допомагають. Поліція нам вдячна, бо ми стали надійною підмогою для них.
• Роботи до переможного кінця війни вам вистачить?
• Так. Хочу зазначити, що становлення нашого підрозділу ще не завершено. І навіть після перемоги України, ми нікуди не дінемося від такого войовничого сусіда. Тому добровольчі формування працюватимуть ще десятки років. Думаю, що ми як в Ізраїлі, змушені будемо постійно бути на всеозброєнні. Це все для спокою людей. Загроза терактів зберігатиметься надовго.
• Матеріальна сторона. Ви працюєте на добровільних засадах?
• Міська рада та міський голова Олег Канівець нам допомагають. Нас одягнули, тобто видали усім форму, яку закупили за кошти благодійної організації «Фонд Карпінських». Сприяють проведенню навчань на злагодження дій, відпрацювання влучності стрільби, тактичних завдань. Та працюємо ми безкоштовно.
• Які найближчі завдання?
• Вийшов наказ Президента Володимира Зеленського про те, що добровольчі формування також можуть долучатися до ведення бойових дій. Це не обмежується територією громади. Тобто ми можемо залучатися до бойових дій в інших регіонах України. Як бачите, ситуація така, що кожному громадянину доведеться взяти зброю в руки. Вчимо хлопців бути готовими захищати нашу державу і на фронті.

Багато вже зроблено та ще більше буде докладено зусиль керівництвом України для того, щоб зупинити ворога, не дати можливості й далі просуватися країною. Мета всіх закордонних партнерів допомогти Україні перемогти. Потребуємо багато зброї. Буде зброя, буде поступ нашої армії.

• Наша територіальна оборона, добровольчі формування можуть гарантувати містянам відносну захищеність?
• Стрийська територіальна оборона сформувалася достатньо швидко і вже продемонструвала свою ефективність. Враховуючи те, що досвіду ніякого не було, ми зуміли в короткі терміни підготувати для ЗСУ бійців, які тепер на передовій. Залишилися на місцях добровольчі формування, які забезпечували і забезпечуватимуть охорону правопорядку. До речі, запрошуємо у свої лави жінок. Вони потрібні для спільного патрулювання, щоб наприклад, при затриманні підозрілої особи жіночої статі, могли провести особистий огляд чи обшук не порушуючи закону.

Загалом всі питання, проблеми вирішуємо. Досвідчений, кадровий військовий Степан Вега тримає керівництво над формуваннями і забезпечує безперебійне функціонування. Сподіваюся, наступного разу розповідатиму вам вже про нашу роботу в мирній Україні.

Розмовляла Наталія КАРПЕНКОВА.