Крикун Микола Григорович – людина епоха: вчора, сьогодні, завтра…

Життя, роки,… спогади. Вони для нас радісні і сумні. Радісні, бо в ці дні перегортаємо життєві сторінки, пригадуємо пережите, гріємося світлими днями,дякуємо, що вони не оминули нас. Сумно стає від того, що ми можемо повернутись до свого дитинства, юності, молодості, а вони до нас-ніколи.

Але жодна людина не омине у спогадах тієї визначальної сходинки, першої і надзвичайно важливої, що називається «школа». Про свою рідну 5-ту школу ніколи не забуває Микола Григорович Крикун, який 9 травня 2021р. відзначив свій 90-літній ювілей.

Микола Григорович – історик, доктор історичних наук, заслужений професор Львівського університету ім.І.Франка. Народився на Київщині у 1932 році, але дня свого народження, на жаль, не знає. Дату 9 травня він обрав сам, коли отримав паспорт. Батьків своїх Микола Григорович не пам’ятає, вони немовлям покинули його у дитячому будинку в Житомирі. 1941-45 роки пережив у Середній Азії. У 45 році разом із дитячим будинком потрапляє до Стрия. Навчається спочатку у 8 та 7 школі, а 8-10 кл. закінчує у 5-тій.

Але із 5 школою його пов’язує не тільки навчання у старших класах, але і те, що поки приміщення 7 школи, яке у 1944р. було зруйноване, відбудовувалось, вона існувала у другу зміну у приміщені 5 школи – спадкоємиці польської жіночої гімназії. Діти вчилися у другу зміну. А уже у 8 класі Микола Григорович став учнем 5 школи і повернувся до навчання українською мовою, бо попередні 5 років навчався у російськомовних школах.

Микола Григорович згадує, що 8 клас, куди він потрапив, мав 19 учнів, а у другому півріччі восьмого і дев’ятому класі було відраховано 4 учнів ( трьох за неуспішність, одного – за необережне політичне висловлювання). То ж випускників у 10 класі залишилось 15.

Із великою теплотою Микола Григорович згадує роки, проведені у стінах СЗШ №5. Пише, що дуже важко було відповідати українською мовою ( далося взнати навчання російською), але старався мислити українською, освоювати українські фразеологізми.

Пам’ятає Микола Григорович всіх вчителів школи. Із особливою увагою відгукується про директора школи Миколу Васильовича Гунявого та унікального математика Василя Ільковича Стасюка. Стасюк був вихідцем із селянської родини, закінчив школу у селі на Коломийщині, де народився, Коломийську гімназію, Віденський університет, де студіював математику, фізику, астрономію, здобув учений ступінь доктора філософії. Василь Ількович – дійсний член наукового товариства ім. Т.Шевченка у Львові.

У 1945 році В.Стасюк одержав звання «Відмінник народної освіти», а у 1957 році – «Заслужений вчитель». Із 1945 по 1958 рр. Василь Ількович навчав математики у СЗШ №5.

«Педагогом Василь Ількович був творчим і небайдужим. Викладав за власною методикою: новий теоретичний матеріал докладно записував на дошці, вимагаючи, щоб ми переписували його в зошити, при цьому мало вдавався до пояснень. Удома цей матеріал ми опрацьовували. Він був настільки логічно продуманий, що відповідні розділи підручників легко засвоювались. Подача його супроводжувалась розв’язанням типових задач. Ця методика була ефективною. Тож іспити з математики ми загалом складали без надмірних зусиль. Виявивши, що мої математичні знання, здобуті в сьомій школі, недостатні, Василь Ількович узяв мене під жорсткий контроль. Траплялося, що, незадоволений мною, він, доволі нервовий чоловік, навіть втрачав самовладання. Особливо ж обурювався тим, що я не зовсім акуратно вів зошити (зокрема, не дотримувався у них полів), але поступово я виправився. Більше того – полюбив математику – і то так, що левову частку часу при виконанні домашніх завдань витрачав на неї. Звичайно, не лягав спати, поки не вирішив усіх задач (а бувало, що на них ішло по декілька годин)», – згадує Микола Григорович.

У восьмому класі Стасюк був його класним керівником. Микола Григорович пригадує, що востаннє бачився із улюбленим вчителем математики у жовтні 1959 року у Львові, він приїхав до Львова у зв’язку із вступом сином Ігоря в аспірантуру при кафедрі теоретичної фізики Львіського університету (Ігор Васильович Стасюк – доктор фізико-математичних наук, професор член-кореспондент НАН України).

Пам’ятає Микола Грирорович і вчителя фізики Теодора Андрійовича Романишина, Марію Афанасівну Бакланову – вчительку хімії, Валентину Іванівну Сазонову – вчитель російської мови, Олександру Василівну Лященко – вчительку української мови та літератури, Михайла Івановича Тимчія – вчителя біології, Василя Васильовича Наришкіна – вчителя георгафії, відомого українського живописця графіка, Петра Павловича Обаля, який викладав креслення, зовсім молоденьку Ольгу Прокопівну Косогор – вчительку логіки, Володимира Івановича Полякова –  вителя військової справи, Михайла Івановича Гетьманського, класного керівника у 10 класі.

Десятий клас Микола Григорович закінчив здачею 11 екзаменів із срібною медаллю у 1951 році. У школі Микола Григорович ніколи не був помічений у «лавах» бешкетників. Завжди допомагав однокласникам та молодшим вихованням дитячого будинку. А ще він дуже вирізнявся від однолітків тим, що завжди мав власну думку і вмів її відстоювати.

Спогади про 5 школу залишаються у серці випускника впродовж усього життя. Завжди хочеться повернутися у рідні стіни, сісти за парту, зустрітися з однокласниками.

Аж через 50 років випускники 1951 року отримали таку можливість. Ця незабутня зустріч відбулася 31 травня 2001 року. На жаль, на неї змогло приїхати тільки 6 колишніх однокласників та тільки двоє вчителів – Олександра Василівна Лященко та

Ольга Прокопівна Косогор, після цієї зустрічі однокласники не поривають зв’язків зі школою! Щороку ми радо вітаємо у гостях Миколу Григоровича та маємо можливість отримати неперевершені емоції від спілкування із цим талановитим та неординарним чоловіком.  Саме випускники 50 років із ініціативи Миколи Григоровича Крикуна та академіка Ярослава Дмитровича Ісаєвича 5 школі було присвоєно ім’я Василя Стасюка – вчителя математики, який залиштв глибокий слід у пам’яті тих, кого він навчав не лише як педагог, а як вихователь.

Миколо Григоровичу! Вам доля подарувала багато, а людська повага та авторитет –  це Ваша особиста заслуга! І колектив СЗШ №Ц5 ім. В. Стасюка у Ваш 90 ювілей хоче побажати, щоб Ви раділи життю та пишалися своїми літами, щоб смуток і печаль не торкались Вашої долі! Хай не вичерпується Ваш оптимізм, життєва енергія, людяність і доброта!

Миколо Григоровичу, пам’ятайте, ми Вас поважаємо, шануємо і любимо!

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*