Про що мріють молоді люди в 23 роки? Які плани на майбутнє будують? Чим займаються? Здавалося б, коли увесь світ відкритий перед тобою, і все життя – попереду.
Владиславу Паленичці було 23, коли він взяв до рук зброю і пішов боронити рідний край. Спершу був інструктором в десантно-штурмових військах в Житомирі, став командиром взводу, і через п’ять місяців служби – командиром роти. Він не міг довго залишатись просто інструктором, відчував потребу бути в перших рядах захисників.
23 серпня в 7.00 ранку форсувалась річка Інгулець під Білогіркою на Херсонщині, згодом було дано наказ відбити першу лінію оборони ворогів. Вже в 17.00 год. дві роти захисників (двісті чоловік), що були доручені під командування Владислава Паленички, відбили першу лінію. Всі залишились живими та неушкодженими, проте, коли зайшли в командний пункт, туди відбувся приліт з ворожого танка…
1 жовтня минуло 40 днів з дня, коли і родина, і Стрийщина втратила Героя, захисника, одного з кращих синів України. Саме тому у цей пам’ятний день в присутності родини та друзів було висаджено традиційне дерево – магнолію – в рамках проекту «Алея Героїв», започатковану громадським діячем, а на теперішній час офіцером ЗСУ, Михайлом Шмігельським.
Жоден Герой цієї війни не стане простою статистикою. Пам’ять про їх подвиги житиме в історії міста та наших серцях.
Зоряна КІНДРАТИШИН.
Leave a Reply