За час війни можна звикнути до багатьох речей: до повітряних тривог, обстрілів і навіть втрат… Єдине, до чого ми ніяк не можемо звикнути – до пожертв від дітей!
Щоразу це інша історія, яка заслуговує на особливу увагу. Щоразу це певна незручність, коли береш гроші з дитячих рук. Щоразу серце стискається, а до горла підступає комок.
Павло Дмитришин сам знайшов наших волонтерів, щоб передати на потреби Добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ» свої заощадження. 1000 грн в синьо-жовтому конверті з написом: “Незалежність-це МИ”.
Друже, кожна гривня твоєї допомоги піде на нашу перемогу. Ми пишаємось такими козаками, як ти. Низький уклін батькам за виховання гідного сина.
Стрийська Сотня Січові Стрільці.
Leave a Reply