«МИ ЗА УКРАЇНУ БУДЕМ ВОЮВАТИ !»

Це назва нової виставки, відкриття якої відбулося у Стрийському краєзнавчому музеї «Верховина». На більш як десяти стендах проілюстровано історію волонтерського руху, чим живе Стрийська громада останні два місяці після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Автор ідеї та втілення її в життя – заступниця директора краєзнавчого музею «Верховина» Зеновія ХАНАС.

«Ми, музейні працівники, хотіли також чимось долучитися до пришвидшення нашої перемоги. Волонтери нині тримають на своїх плечах левову частку проблем, які вирішують у різний спосіб, допомагаючи ЗСУ, чи біженцям з окупованих територій. Переглядаючи стрічку новин у Фейсбуку, читаючи про  те, як стрияни допомагають фронту, виникла ідея розказати про це. Бо волонтерських рух набув нечуваних масштабів, і це дуже тішить», – розповідає пані Зеновія.

У ході збору інформації, з’ясувалося, що більшість волонтерів – друзі, знайомі. Так, спілкуючись з ними, Зеновія Ханас добирала матеріал. Розпочала зі світлин. Далі, відвідувала усі волонтерські організації, цікавилася структурою, механізмом роботи штабів гуманітарної допомоги. З кожних таких відвідин приносила, якісь речі до музею, і так задум з чисто фото-документальної виставки переріс у повномасштабну експозицію, вималювалися тематичні  розділи виставки,  а все нові речові експонати від друзів-волонтерів додали візуалізації,  вагомості та змістовності.

Найбільше експонатів дали у штабі «Клаптик Надії» та ГО «Майдан Стрийщини». Долучилися молодіжні волонтерські рухи, релігійні громади, де масово ліплять вареники на передову. Є й окремі волонтери, які підтримують інших, зокрема Христина Борис піклується тваринами, що теж потерпіли від війни. На виставці знайшлося місце такому розділу, де розміщено корм для чотирилапих, що ілюструє небайдужість людей до братів наших менших.

Є тут і унікальні речі – два прапори з могили Героя Майдану Юрія Дяковського, які принесла пластунка Оксана Кобрин. Їх було порізано у перші дні війни. Хто зробив цю диверсію, розслідують правоохоронці. Бачимо фото з місця події та сплюндровані червоно-чорний і синьо-жовтий знамена.

Найбільшим і найважчим експонатом (в прямому розумінні слова) є протитанковий їжак. Він займає чільне місце експозиції. Зеновія Ханас розповіла, як його ледве затягнули у зал  директор музею Микола Закусов та очільник ВПУ-34 Олег Кизима.  Розвантажувальні жилети передали дівчата, які їх шиють на Міжшкільному комбінаті. Є стенд про медичну допомогу, парафіяльну волонтерську роботу,  про інформаційну нішу. Приємно, що квітневі випуски газети «Гомін волі. Стрий», де висвітлюється волонтерська робота, теж потрапили на виставку. Один з останніх штрихів до експозиції –  фото фігури Фатімської Богородиці, яка тиждень перебувала в Стрию. Так разом творимо історію волонтерського руху Стрийщини.

На відкриття виставки прийшли волонтери, які поділилися власними  історіями допомоги захисникам знищеним війною містам та людям, що вимушено приїхали до Стрийської громади. Екс-парох с. Фалиш о. Василь Сенів з великим пієтетом говорив про жертовних волонтерів, які понад людські зусилля роблять деколи, здавалося б, неможливе, взявши на себе нелегку ношу благодійності.

Музейники очікують відвідувачів і готові розповісти про кожен експонат, кожну добру людину, організацію, які на волонтерському фронті роблять надважливу справу. Війна дає урок і розуміння того, що кожна мить важлива, кожен день – це вже історія. І ця виставка, що готувалася,  здавалося б,  нашвидкуруч –  ілюструє, як ми прагнемо перемоги,  захисту людських цінностей.

Пані Зеновія у часі оформлення виставки переживала не тільки за те, якою буде експозиція, як найглибше проілюструвати і продемонструвати важливість волонтерського руху, а й за сина Петра, який нині на сході України виборює разом з тисячами побратимів, земляками нашу незалежність.

Чекаємо усіх з перемогою до дому і, звісно ж,  з експонатами, які згодом займуть своє місце на стендах нової музейної експозиції під назвою «Наша ПЕРЕМОГА». Дякуємо волонтерам за їхню роботу. А оцінити її масштаби допоможе виставка «Ми за Україну будем воювати!». Заходьте, бо краще один раз побачити, ніж сто разів почути.

                                                         Наталія КАРПЕНКОВА.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*