Менше року, як я писала про персональну виставку авторських робіт Наталії Луковської «Скриня у спадок». Нині пані Наталія, попри основну роботу на заводі «Діскавері» (колишній «Металіст»), де займається конструюванням бурових установок та впровадженням передових технологій в промисловості, активно волонтерить, як на інформаційному фронті, так і продовжує творчу роботу над сучасним намистом, коралями, а виручені кошти за прикраси передає на потреби ЗСУ. Досвід волонтерства має ще з 2014 року. ГО «Майдан Стрийщини» загартував і навчив, як потрібно діяти в екстремальних умовах.
Читаючи дописи Наталії Луковської у Фейсбук, радієш, що наші люди не впадають у відчай, а попри все гуртуються і допомагають іншим. Вразив мене один з крайніх її постів: «Герої України мають імена. Якщо називати кожне – мені не вистачить життя. Для мене Герой той, хто захищає наші домівки і майбуття дітей. Але особливими серед них є ті, хто втримував Маріуполь, всупереч сподіванням ворога заскочити в місто за три дні, як вони планували. Історія кожного захисника вартує написання книги, повісті, поеми. Кожного і кожної! Голос «Пташки» з Маріуполя щоразу повторював: “Ми живі, боріться з нами!”.
Не можна про них забувати ні на мить, бо вони власним життям дали час, щоб створити оборону наших міст. Вони викликали вогонь на себе, щоб він не обпікав нас. Я не знаю, як і коли мама, що чекає нашого Героя, зможе передати намисто «Пташці» Маріуполя, для мене стало честю зробити намисто для неї на прохання Оксани Гуди. Кожне намисто – символ свободи: намисто з птахами для «Пташки», сонях – для Оксани. Пташка вільна, бо її неможливо ув’язнити. А сонях – це не символ скорботи, але життя і багатства роду, об який москаль поламає зуби! Ось такий мій День Героїв України! Дякую, Оксано. Я з тобою поруч».
Не менш щемливими є думки мами Азовця Андрія – стриянки Оксани Гуди. Її життєствердні картини, що присвячує сину та його побратимам – втілення безмежної материнської любові й туги, віри, що життя переможе морок рашистської напасті. Та її серце болить і за всіх бійців. Вона знаходить слова підбадьорити інших: «Молюся за вас, Ведмедики! Стрийська ТРО, ви для нас особливі. Ви пройшли хрещення вогнем. Разом з вами гартуємось і ми. Вчимося швидко реагувати на ваші прохання, розуміти з натяку назви місцевості. Чекаємо коротких дзвінків та містких смс. Виконуємо ваші завдання. Намагаємось обходитися без вас в побуті… Ви нам дуже потрібні! Чекаємо додому всіх. У повному складі. Живими і неушкодженими! Бережіть себе і Україну».
Наталія Луковська розповідає, що разом з командою волонтерів-однодумців отримала досвід, як купувати правильні машини для захисників, як оформлювати документи та передавати машини, щоб вони потрапляли тим, хто їх потребує. За це дякує пластунам Любомиру Олеськіву та Богдану Левицькому. «Вони допомогли, як допомагав би син. Тепер Стрийський Пласт збирає кошти на машину для 1-ї роти нашої Стрийської ТРО. Мета – зібрати 140 тис грн. Як показує практика пошуку потрібного транспорту, дешевші автомашини можуть до фронту і не доїхати із-за проблем, ремонт їх дорогий. Автомобіль на фронті не розкіш: це мобільність, швидкість і допомога. Автомашини не живуть на фронті довго, призначені для того, щоб вижили захисники. Тому повинні бути надійними. Чим скоріше ми назбираємо необхідну суму, тим швидше стрийські земляки, що боронять нас на фронті, отримають можливість мобільності, яка вкрай потрібна», – наголошує пані Наталія.
Хочу, щоб і наші читачі не оминули увагою звернення мами-волонтерки: «Разом із друзями свого сина Арсена, Позивний «Стах», військовослужбовця стрийської ТРО, 103-ї бригади, ми оголошуємо збір коштів на позашляховик для взводу. Немає часу ця війна на піші переходи. Вона динамічна, як і наше життя. І перемагає не тільки той, хто має кращу зброю (це вкрай важливо), швидко бігає (це дуже важливо й іноді зберігає життя), але і той, хто більше мобільний. Автомобіль в умовах сучасної війни – це швидкість переміщення підрозділу і швидкість евакуації, коли в запасі вже тієї золотої години немає. Я прошу всіх своїх друзів, друзів сина, хто залишився в тилу, допомогти зібрати кошти. Як показує досвід наших збірок, сума, яку нам необхідно акумулювати становить близько 5 тисяч доларів. Волонтерська група Літинського, яка допомагала збирати кошти на першу автомашину, тепер вичерпала свої можливості і всю суму ми повинні зібрати самостійно. Повний звіт по збору коштів гарантую по завершенню збірки і купівлі машини».
Номер карточки: 5168742240268346 PayPal: @NLukovska lukovska@gmail.com
Ось такі у нас волонтери, матері, дружини, які тримають стрій та волонтерський фронт. Вони самі, мов зі сталі, 24/7 вже понад три місяці допомагають всюди, де можуть і як можуть. А слабкими і ніжними, люблячими і натхненними будуть після нашої перемоги поруч зі своїми синами і чоловіками.
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply