ПЕРШІ КРОКИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ СФЕРИ

Десь прочитала, що лікар – це людина, яка професійно реагує на біль і біду та  має зовнішній образ циніка в суспільстві. Ігор Ярославович Равлінко багато років пропрацював лікарем-травматологом Залізничної лікарні міста Стрия, колишній воїн-афганець і санінструктор. Нині начальник відділу охорони здоров’я у Стрийській міській раді, вдруге депутат Стрийської міської ради, член комісії з охорони здоров’я та соціального захисту населення, а також голова Спілки ветеранів Афганістану Львівщини.

В одному з інтерв’ю він казав: «Кожен, хто йде в медицину, повинен пам’ятати про такі речі, як обов’язок, моральна відповідальність. Ця відповідальність передбачатиме готовність і до нестандартних кроків. І на війні, і в мирному суспільстві…В ім’я життя людини».

Сьогодні з’ясовуємо: як змінилося життя лікаря від Бога з тих пір, як білий халат поміняв на діловий костюм? Як лікар-практик  адаптувався до паперової роботи, і головне – як вдається втілювати медичну реформу в Стрийській громаді?

• Ігоре Ярославовичу, розпочато реорганізацію медичної сфери нашої громади. Які зміни чекають на лікарів і пересічних громадян?
• Реформа медичної сфери проходить не тільки в нашій громаді, а й у всій державі. У нас реорганізацію проведено частково. Тобто, Залізнична лікарня приєднана до Стрийської міської лікарні. На базі Залізничної лікарні залишили паліативну терапію і реабілітаційне відділення. Ліквідовано стоматологічну поліклініку через те, що там не було умов надавати допомогу згідно ДБН (державно-будівельні норми), вони не могли законтрактуватися, тому ми змушені були провести реорганізацію. Два місяці пацієнти мали змогу в Центральній районній лікарні отримувати стоматологічну допомогу з протезування, а з 5-7 листопада знову повертаються на вул. Бандери в те саме приміщення, де і була стоматологічна поліклініка. Пільгові категорії громадян й надалі отримуватимуть всю ортопедичну допомогу  в протезно-ортопедичному відділенні. Маємо рішення сесії Стрийської міської ради про приєднання пологового будинку і Стрийської дитячої міської лікарні до Центральної міської лікарні. Цей процес буде тривалий тому, що на даний час немає затверджено мережі медичних закладів по шпитальних округах. Є тільки проект. Коли прийде підтвердження з  Міністерства охорони здоров’я, тоді будемо відпрацьовувати механізм на місцях, як згідно закону це правильно зробити. Та ми вже готуємося до ліцензіювання, підписання  пакетів договорів на 2023 рік. Планується, що у нас має бути 2 лікарні – районна (ЦРЛ) і міська (МЦЛ). ЦРЛ має бути як кластерна лікарня, тобто поетапно проходить реорганізація створення шпитальних округів на Львівщині. Кожен район має мати певну кількість медичних закладів. Офіційно це запрацює після того, як відбудеться затвердження на рівні Міністерства охорони здоров’я.

• Наскільки я знаю, є проблеми з пологовим будинком. Що там не так?
• Справді, маємо проблеми. Фінансування, яке отримував медзаклад дотепер від Національної служби здоров’я України (НЦЗУ) і яке повністю забезпечувало потреби пологового, у зв’язку з підвищенням зарплати медикам  та оплатою інших витрат – недостатньо. Ми розпочали тут процес реорганізації, який передбачає кілька етапів. Перш за все, проводимо оптимізацію працівників. Відтак, включатимемо платні медичні послуги для додаткових надходжень і нові пакети послуг, які плануємо відкривати у 2023 році. Днями був у Львові на зустрічі із заступником міністра охорони здоров’я Олексієм Яременком, де узгоджували допомоги, які  може надати НЦЗУ. Зокрема,  підписання так званого 49 пакету, який дає збереження кадрового потенціалу. Зараз всі ці недофінансування НЦЗУ держава буде доплачувати. Є певна затримка з коштами на два місяці, але вони будуть виплачені. Та мова йде тільки про 2022 рік. У наступному році цей пакет вже буде не дійсний й отримати фінансування буде важче. Тому ми до 2023 року маємо провести відповідну оптимізацію, врахувати кількість працівників, затвердити перелік послуг. Є багато нюансів. Наприклад, щоб підписати пакет гарантій, одна з умов – має бути певна кількість працівників. Багато людей повиїжджало, тобто зменшилася кількість пацієнтів.  Війна дуже далася в знаки. Ми ці проблеми в медичній сфері ще довго відчуватимемо і це стосується не тільки пологового.

• Чому, на Вашу думку, медична реформа зустрічає певний супротив суспільства?
• НЦЗУ і Міністерство охорони здоров’я не аналізують на рівні держави потреби і видатки. В одних напрямах вони збільшують фінансування, бо є пріоритет (пологи, інсульт, інфаркт, реабілітація), а вже на амбулаторний прийом   зменшують фінансування. Основним показником для медицини на сьогодні  є пацієнт. І всі лікарі, медичні працівники мають зрозуміти, що чим більше допомоги вони надають пацієнтові, тим більше НЦЗУ виділяє коштів. Створюється конкуренція за хворого. Тому треба надавати якісні послуги, щоб саме до них приходив пацієнт. Працюємо над збільшенням послуг, зокрема хірургічних. У програму соціального розвитку  включатимемо пропозиції від кожного медичного закладу. Потрібно в основному обладнання для того, щоб надавати кращі медичні послуги, і для того, щоб хворі приходили до нас, а не їхали на обстеження до Львова чи Дрогобича. Потрібно буде фінансово врівноважувати ці потреби, бо воєнний стан і не всі закупівлі  дозволено проводити з державного бюджету. На жаль,  люди взагалі не готові  до змін. І це не тільки в Стрию. Працює сила звички до старої системи. Але є позитивні речі. Не потрібно ходити в поліклініку   для того, щоб записатися на прийом, а достатньо звернутися до сімейного лікаря й узгодити час прийому того чи іншого спеціаліста. Відповідно, немає черг під кабінетами лікарів.  З часом всі медичні послуги мають перейти на безоплатну основу. Коли відпрацюється і врівноважиться фінансування, тоді й оперативна активність, і лікування на стаціонарі, і всі прийоми, і певна кількість обстежень будуть проводитися безкоштовно для хворих за оплату НЦЗУ.  Але цей процес ще повноцінно не відпрацьований, тому є багато дискусій на рівні міністерства, департаментів, а особливо на територіальному рівні.
• Переїзд поліклінічного відділення у приміщення міської лікарні пройшов не безболісно. І медики, і пацієнти були проти таких змін?
• Так. Не просто все було. Провели скорочення медперсоналу, та сказати, що від цього постраждали пацієнти, я не можу. Зараз проходить комп’ютеризація для усіх лікарів і відповідно лікар сам вносить відомості про пацієнта, веде облік і медсестрички, яка сидить поруч і записує, вже не потрібно. Звичайно, специфіка роботи хірурга, травматолога потребує медсестри, відповідно у таких спеціалістів ці посади залишилися. Аналізую, чому все проходило важко.  Потрібно було провести ремонти. Також на той час у лікарні на Дрогобицькій, 50 лікували ковідних хворих. Зараз ковідних хворих  лікуємо в інфекційному відділенні. Та ремонт зробили,  COVID-19 пішов на спад і почали госпіталізувати з коронавірусом у Львові, всіх розмістили і повноцінно працює поліклінічне відділення. Трохи тісно. В перспективі будемо розширювати так, щоб було зручно і лікарям, і пацієнтам.

• Яка ситуація з обладнанням у стрийських лікарнях? І яку гуманітарну допомогу надають медзакладам з-за кордону наші міста-побратими?
• Справді, отримуємо гуманітарну допомогу з-за кордону. Це переважно перев’язочний матеріал, різні ліки, шприци, крапельниці, меблі, ванни. Наша громада придбала потужний рентген-апарат, який допомагає в оперативній активності для лікування ортопедичних, хірургічних, урологічних і нейрохірургічних хворих. Він зараз працює у ЦРЛ. За державні кошти придбано кисневу станцію, яку встановлено в ЦМЛ.  Перш за все, це для забезпечення киснем хворих на COVID-19. До цього ми витрачали великі кошти на балони з киснем, їхню доставку, заправку. Я вже згадував, що комп’ютеризуємо лікарів. Зробили ремонт у відділенні невідкладної допомоги, що у ЦРЛ. Маємо переносний рентген-апарат, обладнана операційна великим операційним  столом. Є змога проводити набагато складніші операції в травматологічному відділенні. Відкрито відділення для онкохворих, яке до нас переїхало з м. Краматорська зі своїм обладнанням. Спеціалісти також дуже добрі. Якщо в майбутньому відділення залишиться в Стрию, то це буде для наших пацієнтів дуже добре.
• Раніше, коли людина потрапляла в лікарню, їй одразу писали список ліків, які вона мала придбати самостійно. Зараз яка ситуація із забезпеченням медикаментами?
• Не потрібно бігти родичам хворого зараз в аптеку. Необхідний перелік медикаментів маємо, лікарні забезпечені. Це оплачує НЦЗУ. З тієї ж гуманітарної допомоги маємо потрібні препарати і матеріали. Одиничні випадки можливі. У перспективі на 100 відсотків будемо забезпечені й пацієнт безкоштовно отримуватиме все необхідне.
• Скільки загалом медиків у Стрийській ОТГ?
• В загальному у всіх медичних закладах 1400 медичних працівників. У нас немає проблем з кадровим забезпеченням лікарень. У зв’язку з тим, що зменшилася кількість хворих, деяким спеціалістам доводиться перепрофільовуватися. Пенсіонери звільняються, приходять молоді інтерни. Є потреба у 800 медпрацівників, тому кадрова реформа неминуча. Все відбуватиметься поетапно. З’являються потреби у певних посадах і спеціалістах. Протягом року, коли почалася реформа «вторинки», керівники дають запити   на певних спеціалістів і з інтернами йде робота, щоб після закінчення вони мали гарантоване місце роботи. Є потреба в психіатрах і психологах. Війна змінила ситуацію в медицині. Більшість населення потребує психологічної допомоги і реабілітації. Власне, у цих напрямках шукаємо спеціалістів.
• Де Ви себе комфортніше почуваєте в операційній, чи в кріслі чиновника?
• Однозначно, лікарем на прийомі чи в операційній я почувався комфортніше. Допомога хворим, спілкування з ними – це моє, від цього я отримував більше задоволення. З 2014 року, як почалася війна, став більше займатися громадською роботою, депутатська робота добавилася і це  забирало левову частку мого часу. Я свідомо пішов на зміни у своєму житті, бо хотів зробити щось більш глобальне для людей. Так і у відділі охорони здоров’я опинився з бажанням змін у медичній сфері. З часом відділ охорони здоров’я має стати не потрібним для медичної структури. Але коли почалася медична реформа, було б дуже важко без такого керуючого органу. Ми потрібні для консолідації  між різними медзакладами під час реорганізації.  Зараз кожен керівник вважає, що його заклад найпотрібніший. Ми ж аналізуємо всі дані, що хворі потребують, до якого лікаря найбільше ходять. Вся інформація проходить через відділ. Чесно,  робота з документами для мене важка. Не думав, що так буде нелегко. Постійно потрібен аналіз, моніторинг. Дуже багато приходить інформації від міністерства, НЦЗУ, департаменту області. Добре, що маю таких помічників, що не дають в тих паперах пропасти. Бракує у відділі юриста, який би спеціалізувався на медичній сфері, особливо тепер, коли проходить реорганізація. За кожним скороченням знаходиться людина. Ми кажемо: скоротили посаду. А що робити людині? І про це думаю.
• Скільки медиків з наших лікарень поповнило лави ЗСУ?
• Загалом восьмеро. Дві жінки та шестеро чоловіків. Забрали у нас майже всіх травматологів, тому маємо проблему. Шукаємо кадри, зокрема з числа тимчасово переміщених.
• Чи багато поранених військових лікується і реабілітується в наших лікарнях?
• Кількості й конкретно хто, сказати не можу. Та ми надаємо послуги з реабілітації й лікуємо наших захисників у ЦРЛ і в Залізничній лікарні. Це новий напрям роботи медичної сфери. Реабілітація, паліативна допомога ще до кінця не відпрацьовані. Маємо випадки черепно-мозкових травм, кульових поранень, осколкових. Протезування відбувається на рівні області. Скеровуємо всіх до Львова. Гемодіаліз проходять в Стрию.
• Раз на місяць, щопонеділка Ви проводите прийом громадян. Приходять зі скаргами на лікарів чи з проханнями іншого характеру?
• Війна змінила погляди і вчинки людей. Як до депутата, до мене раніше приходили переважно з побутовими проблемами: чи треба вулицю заасфальтувати, лампочка на вулиці не світить. Зараз звертаються по допомогу для військових – медикаментами, турнікетами, одягом. Пораненим надаємо всебічну допомогу. Бувають скарги на лікарів. Кожен окремий випадок розглядаємо. Систематичних порушень з боку медиків немає. В основному старші люди, пільговики приходять за роз’ясненнями та, буває і зі скаргами.
• Чи виправдала себе реформа з сімейними лікарями?
• Думаю, що так. Для пацієнтів однозначно стало простіше. Для лікарів перший рік було велике навантаження. Тепер вже механізм відпрацьовано. Хоча з початком війни додалися тимчасово переміщені, які декларації заключати з лікарями не хочуть, а лікувати ми все одно їх маємо.  Тобто, лікарі за них гроші не отримують, але надають повноцінне лікування, проводять прийоми. Я дуже задоволений роботою первинної медичної допомоги. Іванна Миколаївна Салдан серйозно працює.  У неї все відпрацьовано чітко. Навіть коли  COVID-19 поставив на коліна цілий світ, наша «первинка» працювала чітко і злагоджено. І з вакцинацією справилися.
• Що побажаєте нашим читачам?
• Ми повинні зрозуміти, шо здоров’я кожного – це і здоров’я нації. Коли ми будемо берегти себе, то і жити будемо довго і щасливо. А нашому народу –  миру і перемоги.

Розмовляла Наталія КАРПЕНКОВА.