ПЕРШИЙ ВОЛОНТЕРСЬКИЙ ВЕРТЕП У СТРИЮ

Щороку з настанням величного свята Різдва ми звикли бачити вертеп і цієї традиції українці дотримуються декілька століть поспіль. Таким чином молитовно прославляємо Бога через театральне дійство та комічне відображення побутового життя. Тому цьогоріч, як би це іронічно не звучало, яке життя, такий і вертеп – волонтерський, з воєнною тематикою. І кодова назва його «Лелека-100» (український безпілотний літальний апарат, призначений для ведення розвідки. Створений українською компанією DeViRo. Прийнятий на озброєння Збройних Сил України в травні 2021 року).

 А розпочалося все з ідеї голо­ви БФ «Інтелект Нації» Ірини Кар­пінської об’єднати зусилля дру­зів-волонтерів у якійсь гарній справі й так, щоб з користю для наших захисників. А ще «переза­вантажити» самих волонтерів, які жертовно й напружено працюють з перших днів війни. Багато спіл­куючись з військовими, знаючи їхні першочергові потреби, виникла ідея «наколядувати» на безпілот­ник.

Для консультації подзвонила до нашої землячки, журналістки Віри Яворської, яка з початку АТО служить на сході й ще у 2015 році організовувала вертеп у місці ди­слокації свого батальйону. Віра підхопила ідею й взялася за на­писання сценарію, а відтак і за режисуру вертепу.

До Ірини з Вірою доєдналися друзі-волонтери Енді з Велико­британії та Ірина Яців. Після пер­шого читання сценарію організа­ційний квартет виписав дійових осіб і ймовірних виконавців, хари­зматичних стриян, волонтерів, які підходять на ту чи іншу роль. І як згодом з’ясувалося, не помилися з жодним актором-аматором.

Під масками та у колоритних костюмах у вертепі виступали:  Ірина Карпінська – організатор (го­лос за кадром) з псевдо «продю­сер»; Царі-союзники: Джонсон –  Енді Кузич, Байден – Анатолій Кривошеєв, Макрон – Назар Анд­рушко; Ангел –  Ірина Яців та  Ірина Кецик.

Архангели – Гордій Оста­пович виконував роль Гавриїла/ГУР,  Дмитро Заріцький – Михаїла /Залужного; жид і жидівка – Любо­мир Ковальський та Вікторія Коцур; Зиновій Медюх – козак;  Оксана Гуда – український воїн;  Олександр Ілечко – Степан Бан­дера;  Всеволод Лівітчук – Пасту­­шок; Юрій Комарницький –  Ірод/путін; Ігор Кравець – соловйов/блазень; Назар Сиротюк – чорт старший, а Богдан Коцур – чорт молодший; Микола Назаренко –вагнер; Дмитро Стеців – смерть;  свята родина: Крістіна Березян­ська та Сергій Марченко, діти:  Юлія Яців і Мартуся Жуковська. Режисер – Віра Яворська.

Попри зайнятість кожного та вимкнення електроенергії вда­ло­ся провести 9 повноцінних репе­тицій. Оскільки вертеп налічував 27 осіб, репетиції проводили у конференц-залі готелю «Золото Карпат». Згодом тут записали відео-версію волонтерського вертепу, який незабаром можна буде подивитися на ютуб.

Розпочав свою ходу вертеп 9 січня з кабінету міського голови Олега Канівця і, за словами Ірини Карпінської, з легкої руки очільни­ка громади скринька з благодій­ними пожертвами до кінця дня вмістила 62800 грн. А далі був насичений другий день і резуль­тат – 238 988 гривень. Волонтери з вертепом обійшли чимало орга­нізацій у Стрию та у Львові, ко­ля­дували партнерам БФ «Інтелект Нації», які допомагають донатити на армію.

Окрім цього, вселяли дух Різд­ва та надію на перемогу  у львів­ській військовій частині, військо­вому штиталі та на полігоні.

Всі кошти передадуть на без­пілотник. З міркувань безпеки не пишемо, у який підрозділ. Також БФ громад «Рідня» підтримав гарну ініціативу та долучився до волонтерського вертепу фінан­сово, виділивши 70 тисяч гривень.

Ірина Карпінська каже, що неймовірно щаслива, бо вдало­ся втілити в життя, як для неї,  грандіозний проект. За короткий термін об’єднати й захопити те­атрально-благодійною ідеєю багатьох різних людей. Та головне – результат. Волонтери ще біль­ше здружилися, змогли мораль­но відпочити  і у наших захисників  буде безпілотник.

Розповідь була б не завер­ше­ною без вражень безпосередніх учасників вертепу.

Вікторія КОЦУР: «Вертеп –  це завжди символічно і завжди творчо. Чудова ідея Ірини Карпін­ської й бездоганний сценарій Віри Яворської. Учасники – люди, біль­шість з яких не знали один одного до вертепу. А у вертепі об’єднали­ся спільною грою і спільним за­вданням назбирати грошей на БПЛА «ЛЕЛЕКУ» для ГУРу. Всі виконували свої ролі так вміло, що дехто з глядачів думав, що це професійні актори. Як мене сюди занесло? Напевно, волонтерська інтуїція. А тексти настільки влучні, що з них вийде безліч, як тепер кажуть, мемів. Один із моїх улюблених: «Не шукай у ноцнику новин, частіше дивись БІ- БІ- СІ та CNN». Моя роль жидівки Сари, яка допомагає Збройним Силам України назбирати грошей на безпілотник. Ми цим вертепом показуємо, що проти Ірода-путі­на об’єднався цілий світ.

Оксана ГУДА: «Це мій пер­ший в житті вертеп! Моя роль жінки-воїна малослівна, проте дуже символічна. Я, ніби то, продов­ження моїх хлопців та дівчат, всіх дев’яти з великої родини, повер­нення яких чекаю в мирне життя. Одягнувши на себе шолом та автомат, я відчула невеличкий спектр тактильних незручностей, в яких зараз знаходиться частина моєї родини. Сьогодні «ниє» натерте автоматною стропою пле­че. В ногах відчувається втома і горло підхрипло, але я така щас­лива! Два дні я провела в над­звичайному товаристві: волонте­ри, воїни, артисти. Ірина Карпін­ська – знаний на Стрийщині меце­нат. Чудова, чуйна жінка з очима лані, гострим почуттям гумору. Щирий патріот України. Зеник Медюх – учасник всіх революцій та Майданів, що відбулися остан­німи роками. Бунтівник, воїн та безкінечний романтик. Зовсім юні «зіроньки» діточки. Директор Народного дому –  факір, що вміє здобувати чарівні звуки з різних музичних інструментів, і щирий поціновувач правдивої історії України.  Вікторія Коцур – мій доб­рий друг, волонтерка, меценатка, уособлення самої справедливос­ті. Людина з душею розміром з Всесвіт – Віра Яворська. Я по­знайомилася з нею два тижні то­му, а відчуття, що знаю цю тендіт­ну жінку-воїна все життя. Юрій Комарницький…. Мені не стане слів описати захоплення ним, як актором. Феєричний та непере­вершений! Іра Кецик – це голос, очі і душа. Чарівна! Так само можу продовжувати про кожного. Ми їхали «від хати до хати», жартува­ли, колядували і було відчуття великої єдності. Відчувалося, що десь там, за тонкими ребрами, в грудях кожного з нас палає вогонь любові до нашої стражденної матінки-України. Від цього внут­рішнього світла було тепло і за­тишно в нашому вертепі. Була єдність, взаємопідтримка та по­вага. Після виступу у в/ч Нацгвар­дії ми, розчулені теплим прийо­мом юних воїнів, намагалися уявити собі щось схоже «на бо­лотах» і розуміли, що там цього не може бути апріорі! Ними рухає бажання вбивати. Нами неосяж­на любов до свого! А ще ми чітко розуміли – нам потрібна перемога. На всіх фронтах. І так воно буде! Христос рождається!».

Крістіна БЕРЕЗЯНСЬКА: «У Вертепі брала участь не вперше, але це були більше камерні ви­ступи. В такому великому, а нас було 27 учасників, вперше. Та й роль Марії також стала новою для мене. Два дні ми мандрували автобусом по різних локаціях, і ще до кінця тижня після роботи ви­ступали з вертепом в Стрию.Тож графік був досить щільним. За цей час всі учасники здружилися та стали однією великою родиною. Отримала море вражень та позитиву від кожного виступу, а головне, даруючи свято іншим, радієш і сам, відчуваєш справжній святковий Дух Різдва! Дуже вдячна Ірині Карпінській за запрошення, а також кожному нашому учаснику, вони просто неймовірні люди, які дарують радість!

Наталія КАРПЕНКОВА.

 

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*