У Пласті діти об’єднуються в невеликі гуртки, а кілька гуртків — у курінь. Кожен курінь має свого покровителя або покровительку, а також власну спеціалізацію, особливі традиції і церемонії. Життя в курені — це щось особливе, коли “всі свої”. Це діти зі спільними зацікавленнями, це взаємна підтримка, організація заходів і спільна відповідальність.
У Стрию вже 101 рік існує курінь число 10 імені Княгині Ольги! Найважливіші цінності дівчат — родина та Україна. Юначки 12–17 років пишаються своєю історією і патронесою, що є для них прикладом сили, мудрості та сміливості. А одні одних називають на її честь — “Ольжечки”.
Старша пластунка Аня (на фото), зв’язкова куреня, яка ним опікується і дбає про успішність, розповіла, що пластування є однією з небагатьох можливостей для розвитку дітей у Стрию: “Ми дуже хочемо, щоб Пласт розвивався по маленьких містах і селах, тому що тут хлопці та дівчата не мають так багато секцій, гуртків. Пласт є майже єдиною можливістю, щоб розвиватися в якісному середовищі.
Майже всі виховниці Ольжечок після закінчення школи поїхали на навчання або роботу в інші міста. Але після переїзду більшість з них не долучаються до роботи місцевих куренів, а кожні вихідні повертаються в Стрий.
Зв’язковою Аня стала цього літа. Пластунка розповіла, що після 24 лютого деякі курені переживають важкі часи, оскільки багатьом довелося виїхати в інші міста або за кордон, є постійна загроза ракетних ударів.
Але дівчатам зі Стрия вдається активно продовжувати свою діяльність навіть у воєнний час. Аня каже, що зараз курінь у справжньому розквіті: «Я з пошаною і гордістю прийняла ці обов’язки від попередньої зв’язкової. За нашою традицією, церемонія відбулася вночі на таборі, при свічках і гірляндах. Це дуже зворушливо».
Проводити табір у час війни дівчата наважилися не одразу, довго зважували всі ризики. Але, зрештою, Аня таки взялася за організацію.
Ольжечки мали табір у двох форматах: 3 дні мандрували горами і 8 днів — стаціонарні заняття. А щоб занурити дівчат в інший світ яскравих емоцій, табір зробили в стилі культури Азії.
«Ми носили кімоно, парасольки, весь табір їли паличками, провели вечірку в азіатських образах і навіть вивчили кілька слів китайською. І після табору побачили, що дітям це було дуже на часі. Вони змогли відсторонитися від воєнних реалій і набратися нових сил», – розповідає Аня.
Водночас пластунка каже, що цей табір був як ніколи потрібний, але зовсім непростий. Уперше організатори стикнулися з такою емоційністю і вразливістю дітей через війну.
«Від найменших перемог дівчатка одразу в сльози. А деколи казали, що їм треба побути наодинці, щоб просто поплакати. Під час війни діти постійно в напрузі, тому, коли змогли розслабитися, їм потрібно було вивільнити емоції», – наголошує Аня.
Найбільше юначкам допомагала взаємна підтримка в колі куреня. Разом Ольжечки вчилися виживати в природі, готувати їсти, долали труднощі.
Дівчата складали вмілість “Два пера” — це випробування з життя в природі. Самостійно в’язали різні споруди, робили шелести (укриття), пластові палиці. Аня розповідає, що одна юначка зробила шелест на шістьох людей і так його замаскувала, що довелося довго ходити лісом і його шукати.
Для Ані це був перший табір у ролі керівниці. Пластунка розповідає, що дуже хвилювалася, але її підтримала надійна команда: «Коли ти бачиш щасливі очі дівчат, коли розумієш, наскільки цей табір був морально і фізично їм потрібний, коли на твоїх очах вони стрімко ростуть, ти хочеш робити для них ще більше. Особливо цінно бачити розвиток дівчаток з мого гуртка “Ракети”, з якими я від самого початку».
Пласт потребує нових виховників, щоб більше дітей могли долучитися і розвиватися навіть під час війни. Запрошуємо бажаючих до нашої спільноти.
Джерело: https://www.plast.org.ua/blog-kurinnyj-knyagyni-olgy.
Leave a Reply