ПОРАДИ ПСИХОЛОГІВ

Як допомогти дітям впоратися з психологічною травмою, коли ви самі відчуваєте її наслідки

Вплив небезпечних і насильницьких ситуацій може призвести до емоційних і фізичних реакцій як у дітей, так і у дорослих. Коли ви переживаєте травму водночас зі своїми дітьми, ви стикаєтесь зі складною психологічною проблемою: як допомоги їм впоратися з тяжкими думками, спогадами та емоціями, в той самий час, коли ви також відчуваєте теж саме. Як можна заспокоїти своїх дітей, коли ти сам не спокійний?

Хороша новина полягає в тому, що стійкість — здатність долати труднощі та стрес — це те, чому ми можемо навчитися в будь-якому віці.

 Заспокоїтися та опанувати себе

Важливо визнати свої власні реакції на те, що сталося або відбувається. Дійсно, ви потрібні вашим дітям, але разом з тим вони вимагають вашої уваги і вашого співчуття. Якщо ви будете звертати увагу тільки на потреби дітей або когось іншого, то ризикуєте знесилити себе, в ту саму мить, коли потрібно чітко мислити і приймати розумні рішення — заради них і за для себе. Психічний стан та здоров’я ваших дітей напряму залежать від вас самих .Вам необхідно заспокоїтися та зміцнити себе. Якщо ви цього не зробите, страх і душевні страждання дитини будуть тільки посилюватись.

«Сканування тіла» – спостерігайте за тим, що відбувається з вашим тілом. Заплющить очі, подумки скануйте своє тіло починаючи від маківки і закінчуючи  п’ятами: перевірте чи болить у вас голова, чи болить живіт або шия? чи болить спина? Відчуйте м’язи живота – чи вони напружені? Ви збуджені чи пригнічені? Все це природні фізіологічні реакції на травму.

Контролюйте свої емоції. Аналізуйте те, що відчуваєте:  це тривога, злість, сум, страх, гнів? чи емоційне оніміння? Ці та безліч інших емоцій – реакції на внутрішні та зовнішні події, – є природними перед жорстоким обличчям травми. До речі, емоційні реакції тісно пов’язані з вашими фізіологічними реакціями. Для контролю над емоційними реакціями потрібно бути відкритим до своїх емоцій, бути готовим прийняти їх.

Прийміть свої фізіологічні та емоційні реакції як реальні та дійсні. Ви мрієте бути щасливими і безтурботними, але ці бажання наразі можуть бути нереальними. Сміливо подивіться реальності в очі

Знайдіть спосіб побути на самоті. Іноді Вам необхідно побути наодинці з собою. Навіть на самий короткий час. Знайдіть когось, хто б опікувався вашими дітьми, і дозвольте собі побути на самоті.

Це як інструкція у літаку: спочатку надягни маску на себе, а потім на дитину. Тобто спочатку попіклуйтеся про себе – ви можете викричатися, виплакатися, відлежатися – треба дати вихід усім емоціям .Після цього має статися перезарядка і з’являться внутрішні ресурси для подальших занять з дитиною.

Використовуйте прийоми заспокоєння та заземлення  щоб зменшити напругу, коли ви відчуваєте паніку чи ступор (замороження), або коли ви настільки пригнічені, роздратовані, що не можете ясно мислити.

Дихайте глибоко. Використовуйте будь-яку відому Вам техніку дихання: техніку дверей, техніку квадратного дихання, або, наприклад, саму просту техніку заспокійливого дихання. А саме – на рахунок чотири глибоко здохніть через ніс. На рахунок чотири видохніть. Ідея в тому, щоб дихання стало більш-менш повільним. Для покращення ефекту, уявіть собі, що напруга, неприємності і неспокій з кожним подихом випаровуються з вашого тіла. Наспівуйте улюблену мелодію – магічний ефект музики врегулює ваше дихання навіть у разі співу подумки.

Ворушиться! Почніть рухатися – ходити туди й назад, залучитесь до фізичної активності: подаруйте собі прогулянку, зробить фізичні вправи, побігайте, потанцюйте або просто потягніться! Будь-яка фізична активність покращує кровообіг і може допомогти вам переключитися на позитивні думки.

Ополосніть обличчя холодною водою або прийміть теплу ванну чи душ. Відчуття холодної води на вашій шкірі може зняти стан тривожності, а тепла вода допоможе заспокоїтися і розслабитися.

Обхопіть себе руками, обійміть свою дитину (якщо обійми є дозволеними), – дотик і близькість народжують довіру. Промасажуйте собі шию або, схрестивши руки, обережно постукайте пальцями собі по ребрах. Все це способи відчути заспокійливу дію дотику.

Налаштуйте свої почуття. Для цього можна використовувати техніку 5-4-3-2-1 для тренінгу п’яти основних органів відчуття – зір, слух, смак, нюх, чуття тіла. Ось ця техніка: назвіть п’ять предметів, які ви бачите навколо себе; назвіть чотири відчуття, які ви усвідомлюєте у вашому тілі у цю саму мить; прислухайтесь до вашого оточення і назвіть три звуки і два запахи, які ви чуєте, і один смак, який відчуває ваш язик у цю мить.

Просить про допомогу. Це може бути допомога практична, така, наприклад, як здійснення покупок, приготування їжі або логістика ваших наступних кроків. Або знайти підтримку й допомогу для себе, якщо ви страждаєте й не можете впоратися зі своїми почуттями, реакціями або стосунками. Хороший друг уважно вислухає розповідь про ваші почуття. Професійний консультант допоможе, якщо ви застрягли у своєму негативному мисленні, або якщо ваші емоційні реакції заважають вашому життю.

Ваша реальна мета – привести себе до ладу, знизити рівень роздратованості, повернути собі вміння ясно мислити, оцінювати фактичні ризики та загрози, та убезпечити свою сім’ю. Якщо ми знервовані — діти нас не чують, вони чують лише наш емоційний стан, тобто заспокійте себе настільки, щоб ви могли подарувати дітям спокій, силу і, впевненість у безпеці.

Зрозумійте, як ваші діти можуть реагувати на травму

Кожна людина по-різному реагує на травму. Природно відчувати небезпеку, страх, злість, пригнічення, розгубленість, або поєднання суперечливих емоцій. Але як у дорослих, так і у дітей ці емоції виявляються самобутнє. Деякі діти, як і деякі дорослі, можуть бути плаксивими або мати спалахи гніву, тоді як інші можуть бути замкнутими або емоційне онімілими. У деяких дітей емоційні наслідки травми можуть проявлятися відразу, а в інших реакція може з’явитися через кілька днів або тижнів. Крім цих індивідуальних реакцій, діти по-різному реагують на травму в різному віці. Прислухайтеся до своєї дитини!

Маленькі діти можуть бути занадто надокучливими, мати проблеми зі сном, дратівливими або примхливими.

Діти шкільного віку можуть мати ірраціональні страхи, відчувати відповідальність за те, що трапилося, блазнювати, іноді дуже нудьгувати.

Підлітки можуть почуватися безпорадними, сприймати світ як небезпечне місце, сердитися на несправедливість того, що  відбувається, відчувати провину чи сором, мати проблеми з концентрацією чи діяти імпульсивно.

У дітей будь-якого віку може спостерігатися регресивна поведінка (повернення до більш раннього віку), труднощі в навчанні. Діти можуть не отримувати задоволення від діяльності, якої раніше захоплювалися. Травми також можуть проявлятись у вигляді фізіологічних симптомів, таких як болі в животі, головний біль і нудота. До речі, ці скарги можуть посилюватися в певних ситуаціях.

Патерналізована реакція: Деякі діти діють, як «маленькі дорослі», руйнуючи тим своє психічного здоров’я та почуття безпеки.

Як допомогти дітям впоратися з емоційними та фізичними травмами

Звертайте увагу на емоції своїх дітей і перевіряйте їх. Ігнорування або зневага до дитячих емоцій може призвести до того, що вони будуть почувати себе ще більш наляканими та самотніми.

Наберіться терпіння. Зрозумійте, що поведінка, яка може здатися вам дратівливою або набридливою, може бути частиною емоційної реакції дитини на травму. Регресивна поведінка, надокучливість, агресія та незвичайна поведінка є поширеними дитячими реакціями на травму.

Не хвилюйтеся, якщо реакції вашої дитини відрізняються від вашої реакції чи реакцій іншої дитини. Одна дитина може плакати, а інша – ні. Одна дитина може бути замкнутою, а інша – балакучої. Дитині потрібен час для заспокоєння своїх емоцій: Забезпечте їм комфорт і відчуття безпеки.

Заспокоюйте, підтримуйте, обіймайте своїх дітей, легенько погладжуйте своїми пальцями їх обличчя, створюйте їм затишок і зручність, втішайте своєю присутністю, читайте їм книжки, співайте або розповідайте історії. Впевніть своїх дітей у тому, що ви завжди будете поруч з ними.

Покажіть дитині найпростіші прийоми самозаспокоєння. Багато заспокійливих вправ і технік для дорослих можуть працювати і для дітей, тому потренуйтеся разом. Покажіть, як ви заспокоюєте себе глибоким диханням. Пограйте разом з домашнім улюбленцем або приверніть увагу дитині до таємничої сили чарівниці-подушечки, і навчіть ніжно обіймати її і розмовляти з нею. Наспівуйте тихесенько пісню і покажіть дитині, як наспівування «подумки» може допомогти їй заспокоїтися.

Заохочуйте своїх дітей говорити про власні почуття. Вигадуйте (ставте) відкриті запитання, на які можна відповісти тільки поясненнями чи довгими описами: тобто на них не можна відповісти односкладовими «так» чи «ні», і уважно слухайте їх відповіді. Запропонуйте дітям розповісти, що і де вони відчувають у своєму тілі. Використовуйте запрошувальні фрази, щоб надихнути їх до розмови, наприклад «Пошепотімося про  наші таємниці?» «Як цікаво ти розповідаєш, – прислухайся до себе уважніше ..» та «Я дуже хочу тебе послухати!».

Слухайте – вловіть момент, коли ваша дитина потребує розмови Уважно сприймайте кожне слово травмованої дитини – це допоможе вам дізнатися і зрозуміти її проблеми і страхи. Не треба відповідати словом або дією на все, що говорить дитина. Це не обов’язково. Лікування дитини починається з того, що її вислуховують, розуміють, сприймають і люблять.

Будьте поруч. Дитина спочатку може відмовлятися від розмови, це нормально. Повторіть спробу ще і ще раз. Будьте фізично поруч з дитиною, і будьте готовими до контакту в будь-яку мить.

Чесно відповідайте на запитання дітей, але не перевантажуйте їх надмірною інформацією. Приміром, маленькі діти можуть мати обмежені або спотворені уявлення про те, що відбувається. Тому спочатку дізнайтеся, як вони сприймають дійсність, а потім надайте відповідну інформацію, яка допоможе вирішити їх занепокоєння. Також будьте відвертими, якщо у вас немає бажаної відповіді. Запевните дітей, що ви розкриєте цю таємницю, і в цю ж мить відкриєте їм потрібну інформацію.

Заохочуйте дітей розповідати історії про їх негаразди через гру. Гра є важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя – способом опрацювати свої спогади та емоції. Якщо ви розіграєте з дітьми їхню історію, ви зможете глибше дізнатися про їх відчуття і турботи.

Проводьте більше часу разом. Ініціюйте спільні справи, які усіх вас захоплять, відволічуть від тривожних думок або почуттів, підбадьорять і, можливо, викличуть посмішку або сміх.

Робіть усе можливе, щоб встановити розпорядок дня. Найголовніше в розпорядку дня — це час на сон та регулярне харчування. Потрібно встановити чіткі рамки для сну і прийому їжі – вони можуть стати якорем та розрадою у зруйнованому світі.

Заохочуйте своїх дітей писати, малювати або творчо висловлювати свої думки і почуття. Це може допомогти дітям впоратися з важкими переживаннями та емоціями, а вам зрозуміти їх проблеми.

Говоріть про позитивне на конкретних прикладах. Наприклад, зверніть увагу дітей на кішку – вона поруч з вами, і пильно несе оборону. Зробить шоу з пошуку шкільних рюкзаків. Розкажіть дітям свої або книжкові історії про дивовижних людей, які допомагають іншим та вміють дотепно покращувати будь-яку ситуацію.

Не чекайте на негайне співчування від своїх дітей. Вони налякані та зосереджені на виживанні. Вони хочуть бути впевнені, що ви існуєте заради них і дбаєте про них, але у них зараз немає можливості дбати про вас. Не чекайте, що вони будуть хоробрими заради вас. Навпаки: будьте сміливими заради них і допоможіть їм відкрити в собі внутрішню силу, яка дозволить їм пережити ці важкі часи.

Коли дитині може знадобитися додаткова допомога

Так само, як вам може бути необхідною додаткова підтримка в роботі з психічними наслідками жахливих подій, так і дитині вона може знадобитися. Зверніться по допомогу до професійного консультанта для дітей або підлітків у випадку коли:

дитина демонструє агресивні емоційні сплески достатньо довго після закінчення травматичної ситуації;

повністю віддаляється від родини та друзів;

не може впоратися зі стандартними ситуаціями чи повсякденними справами;

займається вандалізмом чи протиправною діяльністю; висловлює суїциїдальні ідеї. Звернення за допомогою не є ознакою слабкості. Професійний радник може запропонувати рішення, які можуть не статися вам на думку.

                                              автори    Х. Морган, Г. Іцкович, М. Шарма

                                              Переклад Олени НЕГРЕСКУ

                                 Отримано з Workplace Options www.workplaceoptions.com

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*