Нещодавно в меморіальному комплексі «Борцям за волю України» відбулася презентація оповідання «Стрий» із збірки “Бризки крові” (1931) невідомого для більшості стриян письменника Петра Лісового.
Цей автор належить до Розстріляного відродження – духовно-культурного та літературно-мистецького покоління 20-х і 30-х рр. XX ст., яке було знищене комуністами здебільшого під час великого терору.
Петро Свашенко (літ. псевдонім — Петро Лісовий) народився 22 червня 1891 р. у с. Деркачі (з 1943 р. — Дергачі) на Харківщині. Початкову освіту отримав у земській школі (1897-1900). У 1914 р. був мобілізований до царської армії і відправлений на фронт. На Тернопільщині пробував сили в журналістиці, віддав свої симпатії українській громаді, що створилася в чинній армії. Редагував
фронтову газету 7-ї армії Південно-Західного. В 1917 р. повернувся у рідне село Деркачі, працював у земскому комітеті. З 1919 – 1924 рр. працював і проживав в Умані та Чернігові. У 1920 р. став членом ВКП(б). У 1924 р. переїхав до Харкова. З цього року журналістика стала основною працею Лісового. Понад 10 років працював у газеті «Вісті ВУЦВК» (з 1929 р.— заступником редактора), входив до складу редакційної колегії журналів «Червона преса», «Всесвіт», друкував статті, нариси, фейлетони, памфлети у всіх республіканських і більшості губернських газет і журналів. З 1930 р. проживав у будинку «Слово» у м.Харків, в квартирі №40. У травні 1933 р. з арешту мешканця цього будинку починається хвиля репресій проти діячів української культури. До 1938 р. було репресовано мешканців сорока квартир із шістдесяти шістьох.
У лютому 1935 р Лісового викликали на партчистку. З’ясувалося, що ще на партчистці 1929 р. йому закидали відсутність боротьби з хвильовізмом і шумськізмом, вульгаризацію шести умов Сталіна щодо літературної роботи. Тепер ще обвинувачували, що не проводив партійної лінії як член правління будинку “Слово” тощо. Письменника вигнали із партії.
Навесні 1935 р. органи НКВС запідозрили Петра Лісового в участі у “підривній роботі в складі підпільної націоналістичної організації з метою відриву України від СРСР». Під час арешту і трусу в Петра Лісового в його квартирі вилучили чотири книжки Троцького, одну книжку Винниченка, одну книжку Миколи Скрипника, вірші Валер’яна Поліщука, книжку “Кубань” — видання товариства кубанців у Чехословаччині, і дві його книжки — “Кубань” та “Записки Юрія Діброви”. Книжки стали речовими доказами й підставою для обвинувачень. Спеціальна Колегія Київського обласного суду 27 серпня 1935 р. засудила Лісового на 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Ув’язнення відбував у Карелії. Розстріляний 27 вересня 1937 р. Згідно «офіційної» довідка про смерть помер П.Лісовий 17 січня 1943 р. Реабілітований в 1956 р.
Петро Лісовий описав свій досвід війни в збірці «Бризки крови», яка вийшла друком в 1931 р. Епіграфом до неї взяв цитату з твору Віктора Гюґо: «Гарматне м’ясо почало думати і, подумавши добре, перестає захоплюватися тим, що з нього зробили ціль». Оповідання, що увійшли до книги, написані на основі записок, знайдених автором в окопах 1916 р. В одному із них під назвою «Стрий» описані трагічні події на Стрийщині – вбивство батька і сина, які відмовилися копати окопи для російської армії під час першої світової війни.
З даною книгою можна ознайомитись перейшовши за посиланням: https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=13239
Підготувала Діана ІВАНЧУК.
Leave a Reply