Дорогі українці, які втекли від війни! З палаючого Харкова, Чернігова, Сум, з незламного Києва, з Херсона, Миколаєва та усіх міст, які сьогодні російські загарбники перетворили на пекло. Ми готові зробити для вас все, що в наших силах, щоб підтримати, розрадити, допомогти.
У Львові, Стрию, Луцьку, Івано-Франківську, Тернополі, на Закарпатті – повсюди, куди не долетіли російські ракети працюють цілі центри тільки для того, щоб забезпечити вам нормальні умови для життя. Так, це не ол інклюзив десь на турецькому курорті, але це те, що в наших силах.
Від вас ми просимо тільки одне – проявити каплю поваги до того місця, в якому опинились і до тої роботи, яка зроблена. Найменше, що ви можете зробити – перейти на українську і просто сказати «дякую».
Тому що більше нема сил чути вічне «здрастє», яке заполонило вулиці рідних міст. І все б нічого, якби тим самим «здрастє» не вітались «асвабадітелі», які свідомо рівняють із землею наші з вами церкви, будинки, дитячі садочки і пологові. Від цієї думки в мене (і не тільки в мене) огида. І я не можу з чим нічого зробити.
Не до мови, як такої. І не до вас. А до всього, що пов’язано з російським. Бо вас мимоволі теж починають асоціювати з цим самим російським, як носіїв їхньої мови. Можливо ви не бачите в цьому проблеми. Можливо вам просто незручно щось міняти. А можливо ви думаєте, що це неважливо.
Знайте тільки одне, де є російська мова, там завжди буде російська армія. Тому для того, щоб виграти війну – не треба чекати, що хтось щось зробить за вас. Робіть елементарне кожного дня, те, що у ваших силах. Почніть хоча би з мови. Тому що мова має значення. Слава Україні! Разом до перемоги!
- S. Якщо досі незрозуміло, пост до тих, хто тікає від війни і намагається насадити руській мір там, де його ніколи не було. Жодної толерантності у таких випадках
Фото ілюстративне
Христина ПАВЛУЧКОВИЧ.
Leave a Reply