ПРОСТІР, ОСЯЯНИЙ СЛОВОМ

На фронтоні бібліотеки Львівської політехніки викарбувані такі слова:  «Hic mortui vivunt, et muti loquuntur», що в перекладі з латини означає: «Тут мертві живуть, і німі говорять». Цей вислів з’явився ще в давні часи і дожив до наших днів. Він є свідченням безсмертності книгозбірні.

Зазвичай найчастіше згадуємо про бібліотеку та її працівників 30 вересня, у день професійного свята. Але ми завітали до заступника директора центральної дитячої бібліотеки ім. В. Стефаника Лесі Бобяк, коли довкруж господарює літо і десь далеко вже мандрує золотава осінь…

Мене зацікавило, що нового відбувається на «бібліотечному фронті», як живуть центри духовного життя та дозвілля громад Стрийщини. В останні роки стрімко зріс доступ до інтернет-видань і дехто передрікав, що бібліотеки «відмирають».

А, бачимо, навпаки — простежується збільшеня відвідувачів, особливо серед молоді. Вона (це приємно відзначити) усе-таки читає. Зрештою, книгу на Стрийщині люблять усі: і дорослі, і діти. Добре, що розуміють, що наше майбутнє залежить від читання. Видатний поет ХХ століття Євген Маланюк відзначив: «Нечитання знесе Україну зі світу». Адже людина, яка не читає, не здатна мислити, творчо мислити. Така людина перетворюється на раба. Коли люди перестають читати, вони перестають мислити. Читання книги — це священнодійство, це розмова з людьми минулих часів і сьогодення. Вона повинна бути вдумлива і задушевна.

Робота бібліотекаря — це не просто професія. Це покликання, свято для душі. Він повинен бага­то знати, бо до нього звертаються відвідувачі з різними проханнями, то ж йому треба прекрасно орі­єнтуватися в книжковому морі, поєднати мудрість з буденністю, часто доводиться бути психологом і т. і. Бібліотекар повинен знати всі новини, працювати над собою, книжками, періодикою. Орієнту­ватись і в політиці, і в економіці.

Цим всім категоріям відповідає моя співрозмовниця Леся Львівна Бобяк. Вона з дитинства полюби­ла книжку. У них в сім’ї всі читали і книги, і періодичні видання. А ще вона прихильна до дітей, вміє знайти з ними спільну мову, за­лучити їх до корисних справ. Вона, як мама, розуміє: мозок стимулює читання, письмо і все, що спонукає до роз­думів. Від дорослих за­лежить, чим дитина посилює свій інтелект.

Якось видатного вченого-фізи­ка Енштейна запитали:

— Що необхідно робити, щоб діти були розумними?

— Читайте їм казки!

— Що необхідно робити, щоб діти були дуже розумними?

— Читайте їм більше казок!

Леся Бобяк вже понад трид­цять років трудиться на бібліо­течній ниві і жодного разу не виникало бажання змінити про­фесію. Праг­нучи йти в ногу з часом, вона на­вчалася на за­очному відділенні Львівського Національного уні­верситету ім. І. Франка, який успіш­но закінчила. Розуміючи, яка ве­лика відпо­відальність  у формуван­ні харак­теру дитини лежить на бібліо­текарях, Л. Бобяк разом зі своїми працівниками докладають мак­симум зусиль, щоб сповнити цю місію. Своїм надрукованим словом автор хоче «достукатись» до дитячого серця, пробудити в ньому здатність бачити зором ду­ші. Переступаючи поріг бібліоте­ки, дитина робить крок у простір, осяяний словом, і той крок може бути визначальним у майбутньому житті людини: адже в книгах жи­вуть Володарі Слова і Володарі національної ідеї.

Свій 75-літній ювілей (1948-2022 рр.) ЦДМБ ім. В. Стефаника зу­стрічає значними здобутками. Тут відкрито мультимедійний центр «Долоньки добра» для дітей з обмеженими можливостями (у рамках проекту «Бібліотека — територія добра і милосердя»). Центр давно став осередком спіл­кування, знайомства, інтеграції дітей з обмеженими можливос­тями та учнями шкіл міста. Завдя­ки співпраці з БФ «Карітас» Стрийської єпархії УГКЦ молодь з особливими потребами є актив­ними відвідувачами дитячої біб­ліотеки, де вони знайшли друзів перш за все серед бібліотекарів. Організацією занять для них за­ймається завідувачка відділу Л. Багрич у співпраці з коорди­на­торкою центру та локальною менеджеркою проекту БФ «Карі­тас» О. Ільків. Вони щоразу вдум­ливо, творчо та з натхненням готують програми занять. До речі, бібліотека отримала статус єди­ного в місті безкоштовного дозвіл­лєвого центру спілкування людей з особливими потребами.

На бібліотечній ниві, що стала оазою миру, добра і милосердя, творчо і натхненно трудяться за­відувач­ка відділу з обслуго­вуван­ня учнів 5-9 класів Г. Лико, біб­ліограф Г. Тунська, бібліотекарі або­­нементу Г. Шумейда, О. Ру­дюк, оператор­ка копіювальної техніки У. Дру­жинець, завідувачка відділу до­шкільнят та учнів 1-4 класів Л. Багрич, бібліотекарі молодшого відділу І. Гавриляк та Н. Войтків.

Урочисто і святково до ювілей­ної дати Василя Стефаника пре­зентували відкриття міні-музею «Співець української землі», організували віртуальну подорож «Карби життєвого шляху…», під час якої юні читачі мандрували жит­тєвими та творчими стежками новеліста. У цьому міні-музеї є погруддя В. Стефаника, яке по­дарував для книгозбірні відомий стрийський скульптор К. Левчен­ко (нині покійний). Цю роботу ви­конав заслужений діяч мистецтв Е. Мисько. Привертає увагу екс­лібрис бібліотеки ім. В. Стефани­ка, виконаний на високому ху­дожньому рівні відомим художни­ком М. Нестерчуком.

Бібліотека бере участь в різних конкурсах, зокрема виграла конкурс БФ «Рідня». Як нагороду, працівники отримали телевізор, сухий басейн для ігор і три великі м’ячі для реабілітації дітей. До телевізора є приставка Х-бокс, де є багато різноманітних ігор. Крім цього, проводяться зустрічі з дитячими письменниками. Гос­тями книгозбірні були поети Тарас Сорочак, Зоряна Кіндратишин, львів’янки Любов Відута, Ольга Вовк та ін. Хтозна, пильно вслу­хаючись в художнє слово, деякі талановиті діти теж прагнуть пробувати писати. Існує думка: кожна людина приходить у світ для того, щоб написати книгу, і ні для чого іншого. Не так і важливо, геніальною буде ця книга чи по­середньою, але той, хто не напи­ше нічого — проходить по землі, не залишаючи жодного сліду.

Військовий час диктує свої виклики. У Стрию є чимало тим­часово переселених осіб зі Сходу, їхні діти теж відвідують книжковий рай. Вони розминулися зі своїми друзями. А тут для них все нове, незнайоме. Спочатку вони стоя­ли осторонь, як чужинці. Але пра­цівники бібліотеки та діти прийня­ли їх тепло, по-дружньому. Пока­зу­вали все, чим багата бібліотека. І в їх серцях почала скресати крига. Дається взнаки і мовний ба­р’єр, і атеїстичне виховання. І біб­ліотекарі, і діти вчили гостей української мови, знайомили з релігійними святами, щоб вони почувалися впевненіше.

У приміщенні затишно, світло, комфортно. Новоприбулих чита­чів ознайомили з обома відді­лами: на першому поверсі кім­нати для дошкільнят та молод­шого шкільного віку 1-4 класів, а на другому — відділ 5-9 класів. Там є кімнатка з інтернетом та читальний зал.

Розповідає Леся Бобяк: «У на­шому приміщенні давно не було ремонту. Хоч саме приміщення чудове, проте трохи занедбане. Раніше тут перебував дитсадок, а потім воно пустувало. Коли ме­не призначили заступником ди­ректора, ми з чоловіком самі ремонтували крісла, для цього придбали нову тканину для об­бивки. Покликали майстра зі школи мистецтв, щоб відре­монтував піаніно. Так що діти можуть приходити до нас і ско­рис­татися ним при бажанні. Самі працівники придбали фарбу та й все помалювали, трохи обновили. Залишився нам головний біль — вікна та двері. Та поміняти їх зараз на нові — нездійсненна  мрія. Правда, міська рада пообіцяла це зробити, проте війна зруйну­вала наші плани. З нетерпінням чекаємо на перемогу над окупан­тами».

Відрадно, що до відмінних рис Лесі Бобяк, як бібліотекаря, Бог обдарував її талантом господині свого другого дому, яка дбає про гарне, зручне місце роботи працівників та приємне місце відпочинку юних читачів. Їй допо­магає техпрацівниця Анна Тере­няк, у якої чималий шмат робо­ти.

Працівники бібліотеки з метою привернення уваги до книги про­водять для дітей цікаві конкурси, зустрічі, виховні години, тематичні бесіди, майстер-класи. Вони ма­ють змогу оволодіти основами ком­п’ютерної грамотності та отри­мати бейджик «Комп’ютошка», який об­лаштований в 2010 році завдяки програмі «Бібліоміст». У бібліоте­ці діє нова «гаряча» послуга — онлайн-реєстрація малюнків до дитсадків. За участі батьків пра­цівники книгозбірні експери­мен­тують, влаштовують різноманітні акції. Це творчо єднає дітей і не тільки, тому читачами на довгі роки є цілі родини. Я знаю при­ятельку, яка відвідувала цю біб­ліотеку майже 60 літ. Спочатку ходили її діти, а потім онуки. Вона з великим захопленням відгуку­ється про багатющий книгофонд та високопрофесійне обслугову­вання читачів. На жаль, зараз вона в інвалідному візку, але пам’ять зберегла феноменаль­ну.

Даремно дехто каже, що зараз не може читати… А читати треба. Слід триматися за Слово. Воно розважить і відкриє приховані сенси того, що відбувається. Воно дасть скріплення і раду-розраду. Бо все приходить, заходить і від­ходить через Слово. Так почи­нається Святе Письмо: «Спо­чатку було Слово, і Слово було Бог…».

Продовжуючи добрі традиції своїх попередників, теперішні пра­цівники центральної дитячої біб­ліотеки  ім. В Стефаника йдуть у ногу з часом, задовольняючи за­пити читачів нового покоління незалежної України шляхом ін­новаційних форм роботи. У ко­лективі багато прагнень і споді­вань щодо вдосконалення діяль­ності бібліотеки та розвитку її потенційних ресурсів. Вони спов­нені певності, що з дружною, надійною та досвідченою коман­дою професіоналів досягнуть нових вершин у справі виконання важливої місії — виховання укра­їнської молоді в патріотичному дусі.

Таким чином, Стрийська  цент­ральна дитяча бібліотека — це не тільки сховище скарбів, наукових знань, центр освіти, але й клуб за інтересами, місце зустрічей, живо­го спілкування, куточок, де можна відпочити душею, по­ринути у світ скарбів світової думки, піднятися над буденністю і заглибитись у світ інтернету, де дитина має змогу безкоштовно реалізувати свої культурні, освітні, інформаційні, комунікативні потреби. І в цьому велика роль усіх бібліотек Украї­ни. Правильно сказав один свя­щеник Стрия: «Війни починають­ся не на полі битви, війни почи­наються в людському серці і тіль­ки після цього переходять на поле битви. Тому війна в Україні давно вже почалася».

Якщо кожен з нас, чи то дитина, чи дорослий буде все робити для перемоги, то Бог дасть перемогу в наші руки, і тоді Україну чекатиме велике майбутнє. Бо ніхто нам даремно перемогу не подарує. І це прекрасно розуміють пра­цівники центральної дитячої бібліотеки ім. В. Стефаника і всі свої знання, сили віддають своїм читачам. Бо саме їм творити майбутнє нашої держави.

 

Марія ЦЕСЛІВ-РІШКО.