«РОЗГОРТАЮ ЖИТТЯ, ЯК СУВІЙ ПОЛОТНА»

У виставковому залі Стрийського краєзнавчого музею “Верховина”  пройшов  вечір пам’яті знаної стриянки  Ірини Ольшанської – Заслуженого майстра народної творчості України, багаторічної голови Стрийського клубу вишивальниць  при літературно-мистецькому об’єднані “Хвилі Стрия”, першої голови Стрийської міської організації “Союз українок”, непересічної неординарної особистості і просто чудової жінки – до 25-річчя її відходу у вічність.

Організатор заходу – науковий працівник Стрийського краєзнавчий музею “Верховина” Ірина Ханик прикрасила вечір-спогад чудовою виставкою вишиваних робіт самої Ірини Михайлівни, членкинь клубу вишивальниць літературно-мистецького об’єднання «Хвилі Стрия», які вони люб’язно надали для проведення заходу,  та внучки пані Ольшанської – Ірини Козакевич, що продовжуючи справу бабусі,  сама постійно освоює і вдосконалює різноманітні техніки вишивання і шукає нових цікавих рішень у вишиванні.

А розпочався захід виконанням пісні “Ой у лузі червона калина” багаточисленною родиною  Ольшанських, яка зібралася на вечір пам’яті мами, бабусі, прабабусі, прапрабабусі у чудових вишиванках власної роботи, привізши з собою твори, виконані самою Іриною Михайлівною, і створивши в залі чудову ауру  в пам’ять Мисткині, яку підсилив прекрасний прижиттєвий портрет цієї надзвичайно красивої аристократичної жінки  авторства її онука Володимира Стасенка, тоді – молодого художника, а нині -Заслуженого діяча мистецтв професора кафедри дизайну Львівської національної академії мистецтв та Львівської пролітехніки.

Були на зустрічі дочка Ірини та Володимира Романа,  її син  – онук пані Ірини та пана Володимира – теж Володимир, названий так на честь дідуся, внучка Ірина, названа на честь бабусі, та внучка Леся – доньки старшої дочки Дарії,  правнуки Марко, Наталя і Оля та праправнуки Данилко, Нестор, Меланія, Соломійка і Даринка.

Спогадами про батьків, коментуючи слайд-фільм про них, поділилася донька подружжя Ольшанських Романа. Розповідали про бабусю і її онуки Володимир Стасенко та  Леся Сидорик. А ще – ділилися планами на майбутнє, в яких – видання книги «Мережками долі» до 110-річчя від Дня народження Ірини Ольшанської, що його відзначатимемо наступного року, та організація виставки творчих робіт родини Ольшанських,  яка планується в рідному Стрию. До речі, подібна виставка уже експонувалася в нашому місті у 1994 році, отож ідею повторити такий захід з радістю підхопили і стрийські музейники, і члени родини.

Ірина  Ольшанська та її чоловік Володимир залишилися в пам’яті стриян зразком ідеального подружжя, людьми глибокої вродженої інтелігентності і високої культури, справжніми патріотами, Українцями з великої букви, інтелектуалами і чудовими професіоналами.

Про це говорили на зустрічі заступник директора з наукової роботи Стрийського краєзнавчого музею “Верховина” Зеновія Ханас, краєзнавець викладач Університету Третього Віку Таїсія Гайдукевич, ведуча заходу науковий працівник  музею Романа Савчин, колишній працівник відділу культури Стрийської міської ради, донька відомої стрийської вишивальниці Ірини Боднар  Ярослава Боднар-Левицька, з ініціативи якої свого часу було подано клопотання про присвоєння Ірині Ольшанській почесного звання Заслуженого майстра народної творчості України, а також викладач гімназії ім. Митрополита Андрея Шептицького Ольга Савчин, яка саме з доброї руки Ірини Ольшанської  стала в гімназії викладачем з народних ремесел  та продовжила справу мисткині, видавши книжку «Вишиванки від панянок».

Згадували про закоханість у вишивку пані Ірини, про популяризацію нашого українського автентичного вбрання ще у ті далекі радянські часи, про її виступи у школах та училищах міста з популяризацією вишиванок, про презентації української ноші  “Краса і мода”, які презентували українську вишивку в сучасному одязі та прищеплювали смак до неї,  про  неперевершений смак і  високу вимогливість пані Ірини до вишиваних речей – зокрема, до підбору кольорів, самих орнаментів, техніки і акуратності виконання вишивки, про щиру готовність завжди поділитися секретами вишивання…

А ще – про туристичний “талант” цієї чудової пари, закоханість подружжя у рідний край,  що його прищепили не одному поколінню стриян.

Завершився захід чудовим  віршем Ірини Сеник, який зачитала ведуча вечора Романа Савчин, підкресливши, що ці рядки були улюбленою поезією Ірини Михайлівни про вишивку:

 

Розгортаю життя, як сувій полотна:

Ось мережка гріхів і низинка падінь,

Верховинка жадань,

Яворівка притаєних прагнень,

Далі – хрестики чорних страждань

Та червона стебнівка палкого кохання…

Ось гладинка жіночої ласки,

Перетиканка пестощів з ніжністю…

Ці нитки, ці голки,

Незаручені пальці в наперстках…

Все життя – у шитті,

І шиття мов життя…

Прикрасив захід чудовий мініконцерт, який підготували та подарували присутнім  на вечорі-пам’яті представники чотирьох поколінь  нащадків Ірини та Володимира Ольшанських та слухачка Університету Третього Віку Марія Радванська. Ну і звичайно ж завершилася зустріч  спільним фото на згадку.

  Галина ПУГА-ДАНИЛЬЦІВ. Фото автора

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*