«ЗІРКА» В СТРИЙСЬКІЙ ТЕРОБОРОНІ
Півтора місяці, як у Стрийську тероборону вступив відомий співак і музикант Лесик (Олег) Турко, який відомий своїми жартівливими, запальними піснями. Маючи невелику перерву між караулами, радо поспілкувався телефоном з таємного місця перебування.
«Стрий моє улюблене місто. Він мені рідний по духу. Радо завжди приїжджав з концертами, маю багато друзів, зокрема, у волейбольній команді «Рись», навіть балотувався у народні депутати від Стрийського округу. На свято Миколая постійний гість у місцевому сиротинці. Тому після перших трьох днів війни я вирішив піти у військкомат – і не у Яворові чи Львові, а саме у Стрию. Розумів, що у Львові було б більше піару, але мені цього не треба», – так відповів мені Лесик на питання, чому саме в Стрию служить.
«Ще місяць до війни виступаючи з колективом перед бійцями в ООС я казав, що мені поміняти гітару на автомат, а потім звісно назад, – не проблема. Тому зібрався і 27 лютого приїхав записуватися в тероборону», – говорить далі знаменитість. Лесик розповів, що у свій час відслужив три роки у морфлоті в далекому Североморську і навіть побував тоді на Кубі.
Запитую, чи статус «зірки» допоміг без черги записатися в перший день? Лесик сміється і каже: «Звичайно, взяли з першого разу і без черги. Зірковість привертає увагу. Я вже дав 5 чи 6 інтерв’ю різним радіостанціям і виданням. Я не вбачаю у своєму вчинку чогось надзвичайного. Всі дивувалися, а дивуватися нема чого, бо я така сама людина, як всі. Мене дуже болить те, що відбувається. Я завжди був патріотом, а тепер і націоналіст, який готовий воювати за свою країну».
- Лесику, чи є час на творчість?
- Звісно, дуже мало часу на творчість. Та написав вже дві пісні. Вони трохи з нецензурщиною, але про москалів інакше не можна. Я вже виклав відео з їх виконанням у себе на сторінці у Фейсбук. Вони у бардовому жанрі, бо поруч з автоматом все одно лежить гітара.
Олег розповідає, що його побратими поважають і слухають, як офіцера, але й люблять пожартувати. Біля його ліжка повісили портрет молодого композитора в окулярах і підписали – «Лесик у молодості», а поруч поставили гітару. Коли є вільний час, то фотографується з місцевими хлопчиками та дівчатками, які прибігають познайомитися. Зворушливо отримувати малюнки від дітей.
Та загалом, загони тероборони серйозно готують до різних ситуацій, вчать стріляти й обороняти, тактики ведення бою. Куди їздять на відпрацювання повідомляти не можна. А ще по-черговий цілодобовий караул. Виділяється час на навчання і кілька годин на баню у визначений день. «Муза» приходить, зазвичай, перед сном, після караулу. Тоді можна і гітару взяти в руки.
Я ж, поки є зв’язок, «накидую» Лесику питання про атмосферу між бійцями, волонтерів, «диванних критиків» і перемогу.
Ось, що каже: «Зараз кожен робить, що може. Переконаний, що тільки в єдності сила. А любов до України – шлях до перемоги. Респект волонтерам, які 24/7 добувають те, що потрібно на передову. На волонтерах тримається все. Я це реально бачу. Є, і завжди були, й «диванні критики» на яких не треба звертати увагу. Дай Бог, щоб усі російськомовні артисти прийшли до тями, показали свій патріотизм. Для мене мова ворога – це табу. Не можу спокійно читати чи дивитися, що москалі роблять з нашими людьми. А за дітей, я би то все вбивав і одного автомата було б мало. Орки довели нас до того, що ми просто з ненавистю тепер сприймаємо все російське. Без матів дуже важко на таку тему говорити.
А перемога наша буде дуже-дуже скоро. Така допомога від усіх країн, а особливо від Англії та Америки, яку ми маємо, всиляє оптимізм. Їхня зброя гідно послужить задля перемоги України. А ім’ям Бориса Джонсона варто буде не одну вулицю назвати в наших містах і селах. Дякую за увагу до моєї персони. До перемоги і до зустрічі на концертах у милому моєму серцю Стрию».
Ось такі вони, творчі люди. Не вагаючись, змінили кросівки на берці, а замість гітари взяли автомат. Українці, ми не переможні!
На фото: Лесик (Олег) Турко і стрияни Зеновій Медюх.
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply