СТРИЙ МАЄ ВЕЛИКИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Позаочі пересічні стрияни називають його олігархом, та ті, хто працює з ним, спілкується і дружить –  це заперечують. Він сам так не вважає, бо каже: не живе і не поводить себе, як вони. Я про депутата Стрийської міської ради від політичної партії «Голос» Мирослава КАРПІНСЬКОГО. Це  друга каденція і новий досвід роботи на службі громаді.

У його арсеналі кілька вищих освіт та магістратура з міжнародного бізнес адміністрування, знання німецької та англійської мов, сімейний бізнес, родинний Благодійний фонд та найголовніший скарб  – четверо дітей.

Серед захоплень – спорт та альпінізм. Були сходження у Непалі та на гору Монблан, що на кордоні Франції й Італії.  Двічі пробував підкорити гору Маттерхорн (кордон Італії та Швейцарії), та вершина у майже 5 тисяч метрів над рівнем моря поки що не підкорилася. У горах і в житті,  йдучи до цілі, намагається все робити максимально безпечно для себе і для інших. Може приймати рішення спонтанно та завжди зважує ризики. Вчиться на власних і чужих помилках. Вірить, що разом з командою та завдяки діалогу з владою депутат міської ради може реально змінити життя в громаді на краще. Впевнений, що Стрий має великий потенціал. 

– Мирославе, на вибори кожен кандидат йшов з конкретною програмою. Що Ви  обіцяли електорату і чи вдалося щось за короткий час депутатства втілити в життя?

– Програма, з якою наша команда йшла на вибори, стосується багатьох проблем, що є у громаді. Деякі речі,  вже в роботі. Серед вагомих проектів – впровадження електронного обліку у громадському транспорті для пільгових категорій. На сесіях і депутатських комісіях часто підіймалося питання про перевезення пільговиків, зокрема, чи є зловживання з боку перевізника. Наша фракція лобіювала питання такого обліку, який знівелює спекуляцію на цій темі. Горді, що дотичні до революційного для Стрия проекту. Бачимо, що тепер Львів й інші громади переймають наш досвід.

Наприкінці 2021 року прийняли рішення про громадський бюджет з дуже лояльними умовами отримання фінансування на реалізацію проектів.  Зокрема, впорядкування тимчасових споруд (торгові кіоски). Затвердили комплексну схему розміщення, щоб впорядкувати їх розміщення.  Дитячий садок в Ярушичах. Створили комунальну установу, відвели будівлю, зараз в пошуку коштів для ремонту і початку роботи. Цей проект має стати в свому роді прецендентом, бо це чи не перший садочок, відкритий у селі за останні десятиріччя. Після звернення мешканців по вул. Січових Стрільців щодо побудови нового дитячого та спортивного майданчиків і благоустрою внутрішньодворової території був розроблений детальний план території, зараз триває розробка проектно-кошторисної документації. Для мене дуже важливо втілити цей проект у життя. Вдалося реалізувати, насправді, малу частину і на це є об’єктивні причини. Війна все пригальмувала. Капітальні видатки з міського бюджету заблоковані й те, що ми зараз подаємо, як пропозиції щодо соціально-економічного розвитку міста на 2023 рік, в основному переноситься з минулого року, бо все одно будемо виконувати свої обіцянки.  Шукаємо можливості для реалізації різних громадських проектів, які зараз недоцільно фінансувати з міського бюджету, за допомогою міжнародних грантів.

– Як змінилося життя депутата у воєнний період?

– Це моя друга каденція. Попередній досвід роботи міським обранцем був не цікавим. Не було жодної взаємодії міської влади з депутатським корпусом. Зводилося все до підіймання рук на сесії. Тому, розчарувавшись я не брав участь у наступних виборчих перегонах. Зараз ситуація кардинально інша. Є діалог і з міським головою, і з апаратом міської ради. Приємно, що реагують на зауваження і критику. Пояснюють певні нюанси, які не завжди бачить чи розуміє депутат. Взагалі, зараз кардинально інший підхід до роботи, зокрема і з депутатським корпусом. Якісно відрізняється й склад депутатів, інертних і безініціативних немає у жодній з фракцій. Стрияни бачать різницю й на тих змінах, які відбуваються в місті.

Я голова комісії з питань промисловості, транспорту, доріг, сільського господарства, підприємництва, інвестицій, розвитку територій та туризму. Сесії у нас щомісяця відбуваються й відповідно, засідання депутатських комісій. У воєнний період два засідання пропустив з поважних причин – був у відрядженні. Зараз після постанови кабінету міністрів, де у виконкомів забрали повноваження по розподілу бюджетних коштів, відповідно все буде йти через сесії міських рад, ймовірно, збиратимемося на засідання двічі на місяць.

– Війна спонукала всіх до переосмислення життя й більшість людей відкрили свій волонтерський фронт. Який він у Вас?

– Справді, кожен робить, що може. У когось більше ресурсу фінансового, у когось є більше партнерських зв’язків, хтось має більше часу і може витрачати його на волонтерську діяльність.  Разом зі своєю родиною включився з перших днів у цю роботу. Все почалося з того, що Львівська військова адміністрація шукала, хто буде виготовляти протитанкові їжаки і ми зголосилися. Робили з власного матеріалу, згодом люди, коли дізналися про потребу в металі, почали привозити. Власне, це був початок нашого волонтерського фронту.

На заводах «Цинковня» у Львові та Стрию було організовано центри гуманітарної допомоги, щодня розвантажувались десятки тонн товару, сортувалися та відвантажувались у найнеобхідніші регіони. Більше сотні волонтерів злагоджено працювало. Для ТрО Стрия ми закупили 150 комплектів форми. 10 груп ССО отримали від фонду планшети для розвідки, корегування вогню і ще ряду надважливих завдань. За власні кошти придбали позашляховик і передали на фронт.

Моя дружина з дітьми 4 березня виїхала в Німеччину в місто-побратим Стрия Дюрен. Перебували там чотири місяці. Як тільки діти закінчили навчальний рік, повернулись в Стрий. І тепер кажуть, що більше не поїдуть. Маємо давні партнерські зв’язки з колишнім мером Дюрена і він  допомагав з адаптацією, зокрема там було багато стриян. Українців загалом це місто прийняло більше двох тисяч. Моя дружина Марія там теж займалася волонтерством. Вдалося за допомогою дружніх стосунків зібрати кошти на три автомобілі швидкої допомоги. Сприяли німецькі підприємці, депутати. Одну зі швидких ми передали у Стрийський військкомат і згодом вона поїхала на фронт. Другу оформили через міську раду і вона поїхала в Авдіївку. Третя вже на службі у «Госпітальєрів». Привезли з Дюрена і автобус для Стрийської міської ради.

БО «Фонд Карпінських» закупив для спецпризначенців ГУРу спорядження на 400 тисяч гривень. Гордий, що наш син Зеновій, якому 11 років, приєднався до збору коштів на авто для ЗСУ Дреботу Михайлу, татові нашої стипендіатки (стипендійна програма від БО «Фонд Карпінських»). Він записав свій невеличкий концерт гри на фортепіано і зібрав досить немалу суму.

– Ваша колега по фракції Олеся Шакало-Ольшанецька розповідала, що в Італії пробує налагодити партнерство з містом Венеція. Нещодавно у Люксембурзі міський голова підписав договір співпраці з містом Еш. Схоже, війна стала певним тригером для плідної співпраці з містами-побратимами Стрия?

– Думаю, не тільки ви помітили, що співпраця з містами-побратимами отримала друге дихання. Дюрен справді, на мою думку, найбільше допомагав і зараз допомагає Стрию. Я не чув ні від кого з колег, що така допомога зайва. Те, що останні десятиліття ця співпраця була в «комі», наше місто багато чого недоотримало. Війна справді пришвидшила ці процеси відновлення, але я бачив ще рік тому, як влада робить кроки назустріч співпраці з містами-побратимами. Поляки теж дуже багато допомагають з м. Новий Сонч і Лешно, Закопане. От зараз Дюрен передав нові потужні генератори для закладів освіти. Вони вже розподілені у ті школи, де є потреба.

– Як налагоджено комунікацію з виборцями? Прийоми громадян встигаєте проводити?

– Щомісяця ми з колегами проводимо депутатські прийоми. Зазвичай ділимося на дві зміни: до обіду та у другій половині дня. Можу відзначити, що люди не активні. Окрім побутових проблем і прохання про фінансову допомогу на лікування, зараз додалися запити від родин, у яких хтось мобілізований, про ту чи іншу допомогу. Зазначу, якщо йде мова про 103 бригаду 65 батальйон  й інші бригади, де є наші стрийські хлопці, місто насправді багато допомагає. Міський голова неодноразово їздив у місце їхньої дислокації. Ось і цього тижня він був на сході України. Деякі колеги-депутати також беруть участь у цих поїздках чи з іншими гуманітарними місіями відвідують наших захисників. Ставлю собі за мету сформувати гуманітарний вантаж, який планую доставити нашим захисникам до Різдвяних свят.  Є ще питання, коли ми цьогоріч відзначатимемо Різдво: 25 грудня разом з усім світом, чи залишиться дата 7 січня. А ще  було б добре, щоб до Різдва ми вже святкували нашу перемогу у війні й усі повернулися живими та здоровими до своїх осель, бо це ж родинне свято.

– Розробляється транспортна модель міста. Як водій, оцініть першу «ластівку» транспортних змін – кільце між вулицями Шевченка та Коновальця і чи депутати впливають на прийняття рішень щодо цієї моделі?

– Є комісія з безпеки руху, яка займається цим питанням, в  яку також входять і депутати. Як водій, можу сказати, що мені  сподобалася ідея. Дуже зручно і давно потрібно було це зробити. Читав багато негативних коментарів у соцмережі, але проаналізуйте висловлювання і ви побачите, що позитивних відгуків набагато більше. Люди схиляються до думки, що все правильно робиться задля безпеки руху. Можливо, зовнішній вигляд викликає зауваження, але коли кільце пройде процес тестування і більшість оцінить переваги, тоді його зроблять естетично привабливішим, наприклад, у вигляді клумби. Такого зразка кілець є багато в м. Дюрен. Це справді добре працює.

– Народні депутати оголосили про бюджет на наступний рік, який назвали «бюджетом для перемоги». У нашому місті вже обговорювали кошторис Стрия на 2023 рік?

– Наша фракція подала свої пропозиції до програми соціально-економічного розвитку міста. Ймовірно, бюджетна сесія відбудеться в середині грудня. Але вже можна сказати, що до закінчення війни розраховувати на реалізацію значних капітальних проектів не варто.

– Окрім депутатства –  Ви підприємець. Розкажіть, як живеться бізнесу в сучасних реаліях?

– Зараз у всіх підприємців однакові питання і проблеми. Якщо говорити про свій бізнес, то це, перш за все, спад об’ємів. Відбувається це за рахунок зменшення купівельної спроможності громадян, заміни логістичних ланцюжків. Наприклад, завод, який виробляв профіль для наших вікон, знаходився під Києвом і його повністю знищили.  Довелося шукати інші варіанти постачання матеріалів. І так у багатьох підприємців. Ось скла до війни, білоруського і російського, на українському ринку було близько 80 відсотків. Зрозуміло, що зараз російського нема. От білоруське деякі підприємці возять. Для нас – це табу. Ми принципово його не беремо. Це також стосується і білоруського бітуму для дорожніх робіт.

– Як Ви оцінюєте «Індустріальний парк», який має бути побудований в промзоні. Це вдалий проект для Стрия?

– Місто розвивається за рахунок податків. Податки платить як бізнес, так і бюджетні установи. Тому потрібні нові підприємства. Варіант з «Індустріальним парком» є дуже добрим. Там будуть певні податкові  пільги, завіз обладнання без мита і ПДВ, для нового бізнесу будуть пільги  щодо податку на прибуток. Відповідно, це хороші можливості для громади. Якщо буде правильний підхід і в країні більш-менш стабільно – проект спрацює. Подивіться, скільки людей виїхало і скільки ще може виїхати з міста після війни до жінок з дітьми, які за тривалий час обжилися за кордоном. Буде дуже серйозна кадрова проблема. Тому нам необхідно мати таку пропозицію, щоб люди переїжджали в Стрий чи свої мешканці поверталися.

– Яких змін, на Ваш погляд, потребує Стрий ?

– Зараз все накладається на військову тему. Потенціал є, але це вже відноситься до планів у мирний час. Нерідко ми чуємо про те, що місту потрібна розвинена медична інфраструктура, місця для відпочинку для різного віку людей, розвиток парків, набережної. Хотів би, щоб ми зробили достатньо спортивних майданчиків, бо на сьогодні критично замало місць для занять спортом. І це не тільки у Стрию, а по всій ОТГ.  Думаю, що нам в Стрию потрібно мати власний театр. Але, на жаль, у нас десятки, якщо не сотні більш нагальних проблем. Вірю, що прийде час коли вдасться реалізувати і такі ініціативи.

– Що мрієте втілити в життя після війни особисто для себе?

– Хочеться тепла, щоб було багато сонця, тому після перемоги з родиною мріємо поїхати разом, власне, кудись, де тепло і безтурботно.  Дуже люблю дайвінг і залюбки  б поїхав в український Крим на мис Тарханкут попірнати у рідне Чорне море.

 

Розмовляла Наталія КАРПЕНКОВА.