Стрийська земля поховала вже 14-го воїна сучасної війни – ІВАНА БАРАНИЧА.
Надзвичайно важко емоційно проводжали в останню путь Героя. 8 липня віддали шану численні друзі, рідні, колеги-надзвичайники, військові. Похоронну процесію супроводжувала пожежна автомашина та навіть квадроцикл, на якому Іван рятував у горах людей.
Незадовго до смерті Іван Баранич був нагороджений Указом Президента України №391/2022 «За мужність» ІІІ ступеня. Та нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня від 15.03.22 р.
ІВАН БАРАНИЧ (7.07.1994 – 5.07.2022) – старший стрілець 1 десантно-штурмового батальйону в/ч А0284, стриянин, навчався у школі №8. У ранньому дитинстві трагічно втратив обох батьків, вихованням онука займалися бабуся та дідусь. У лавах ЗСУ з червня 2021 року, до цього працював рятувальником у пожежно-рятувальній службі. Загинув під час виконання військового завдання поблизу селища Спірне на Донеччині. За два дні йому мало виповнитись 28.
Тільки найсвітліші спогади у пам’яті друзів, які були для нього рідними.
Євгеній ЛІННИК: «Сумна звістка сколихнула моє серце: в наслідок підриву на ворожій міні загинув мій побратим по службі в пожежній, по службі наразі. Іван Баранич, круглий сирота, в якого була тільки бабця, подолав тернистий шлях, будучи курсантом ЛДУ БЖД, в пожежно-рятувальній службі дослужився до звання капітан. За рік до війни він вирішив служити в лавах ЗСУ. Людина, в якої по життю опорою були тільки друзі й він сам, не можу підібрати слів жалю і болю, яку відчув після цієї звістки. Я зазвичай ніколи від себе не пишу нічого, але це мій друг, один з кращих друзів був. Я хочу цим постом сповістити усіх рятувальників, військових про непоправну втрату побратима. Земля тобі пухом Вань, ми завжди будемо тебе пам’ятати».
Євгенія ПРИСТАНЮК: «Для мене було честю вчити тебе та спостерігати, як ти зростаєш. В моїх спогадах ти – маленький добрий бешкетник, знаєш, як у нас кажуть, «дитина, яка дається любити». Позбавлений батьківської любові, ти завжди співав пісню про маму голосніше за всіх і це було так пронизливо та щемко… Ти міг обрати будь-який життєвий шлях і обрав найгідніший: шлях рятівника та воїна! Дякую тобі за жертовність, козаче, хай Господь відкриє для тебе Царство Небесне! У моїй пам‘яті ти залишишся назавжди – відданий та мужній син своєї країни, наш ГЕРОЙ, мій дорогий учень Івасик Баранич».
Втрачаємо Героїв…
Назавжди Герой!
Вічна пам‘ять!
ДОДОМУ НАЗАВЖДИ…
АНДРІЙ ПАЛАМАР – (16.12.1969 – 7.07.2022) – солдат, радіотелефоніст стрілецької роти стрілецького батальйону управління в/ч А4267. Навчався у Стрийській школі №1 та в місцевому технікумі. Працював на Стрийській дистанції електропостачання Львівської залізниці. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу селища Спірне на Донеччині. Без батька залишився син.
Зустрічали Героя у Стрию 11 липня. Чин похорону відбувся 12 липня з Катедрального храму Успіння Пресвятої Богородиці.
Віддати шану воїну, що загинув за нашу свободу прийшли не тільки рідні та друзі, а й пересічні стрияни.
Щирі співчуття близьким та рідним.
Герої не вмирають!
Вічна пам’ять!
Олег ДУБ.
Leave a Reply