Наш земляк вже багато років проживає у Луцьку і викладає у Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв ім. Ігоря Стравінського. Троє музикантів гурту Kalush Orchestra випускники цього навчального закладу. Стриянин Юрій ФОКШЕЙ (на фото) після перемоги своїх вихованців на Євробаченні-2022 опинився у центрі уваги українських та закордонних журналістів. Ми вирішили теж дізнатися, якими хлопці були під час навчання в коледжі та чи ностальгує маестро за рідним містом?
Юрій Фокшей закінчив 8 класів у Стрийській ЗОШ №10. Школярем навчався у місцевій музичній школі по класу сопілки і кларнету у викладача Іллі Сорочинського. Гри на фортепіано вчила мама Блаженнішого Святослава Шевчука. У 1979 році – випускник Дрогобицького музичного училища, відділу народних інструментів по класу етно-духових інструментів. Продовжив навчання у Рівненському державному інституті культури та Кишинівській консерваторії. Після навчання в Молдові на запрошення знаного композитора, диригента Анатолія Пашкевича приїхав на Волинь. Був солістом-інструменталістом хору у Волинській філармонії. Згодом ректор, тоді педагогічного інституту, відкрив клас сопілки і шукав фахового викладача. Так Юрій Фокшей став викладачем. Паралельно гастролював з колективом – гурт народної музики «Терлич» (терлич – трава, чар-зілля). Викладацьку роботу продовжив у Луцькому музичному училищі, де й досі працює. Нині заклад перейменували у коледж культури і мистецтв.
Щороку на Трійцю (Зелені свята) пан Юрій приїжджає у місто свого дитинства – Стрий. Збираються друзі на подвір’ї однокласника Михайла Вишньовського і згадують шкільні роки. Господар частує своїми фірмовими стравами на мангалі й гомонять до пізньої ночі.
«Мої батьки – мама Ольга Адамівна і тато Євгеній Васильович, бабуся, яка 10 днів не дожила до сторіччя, поховані в Стрию. Раз у рік, саме у цьому часі приїжджаю, щоб віддати їм шану, вклонитися на могилі, помолитися. Буває, що дорогою на гастролі чи за кордон проїжджаю рідне місто, то обов’язково заїжджаю в Стрий. Найчастіше згадую місця де пройшло моє дитинство – це парк (тоді називався Зої Космодем’янської), зараз тут будуть храм. Ми грали «козаки-розбійники», ховалися один від одного. Товаришував з Володимиром і Левком Бебешками. Їхня мама Геня завжди пригощала солодким. У парк Тараса Шевченка була традиція ходити на прогулянку з татом. Їли смачне морозиво і я катався на каруселях. Добре пам’ятаю Новий світ, де жили наші родичі, й любив ходити на гостину до хресної. А ще дуже любив бігати на річку купатися і риболовити», – розповідає пан Юрій.
Щоразу, як під’їжджає до Стрия, серце тріпоче від хвилювання. Обов’язково заходить помолитися в церкву Благовіщення Пречистої Діви Марії. «Моя мама ходила в церкву на Ланах, як тоді казали. І заповіла, щоб її відспівали тут. Тому, коли прийшов її час, я з Луцька, де вона останні три роки життя провела у мене, привіз її в Стрий, щоб похоронити. Пам’ятаю той день. Дуже лив дощ, що ледве яму викопали. Отець Василь провів чин похорону і за її заповітом – спочиває біля батька», – поділився спогадами Юрій Фокшей.
Маестро каже, що Стрий у нього асоціюється з фортепіано, бо такий же цікавий і багатогранний, а ще з коліжанкою дитинства, музиканткою і педагогинею Уляною Молчко, з якою досі спілкується. Її вихованці беруть участь у різних конкурсах, де вони часто зустрічаються.
Своїх учнів з гурту Kalush Orchestra називає по батьківськи – дітьми. «Тимофій Музичук — найстарший серед випускників. Ігор Діденчук закінчив коледж 2018 року, Віталій Дужик роком пізніше. Усі хлопці грають на кількох інструментах та підтримують дружні стосунки між собою», – розповідає викладач.
Пригадує: хлопці під час навчання у коледжі брали участь у багатьох музичних конкурсах, завжди прагнули бути першими та перемагати. Тимофій Музичук перед вступом до коледжу культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського впродовж року щотижня їздив на заняття до Юрія Фокшея з Ковельського району, долаючи відстань у 90 кілометрів. Викладач каже: «завжди приїздив підготовленим».
Віталій Дужик народився неподалік Луцька, у селі Жидичин. Навчався грі на сопілці в Юрія Фокшея змалечку. Викладач згадує: «хлопець побачив мій виступ на одному зі свят і прийшов до мене на навчання сопілкарству».
«Навчання у столиці додало вправності у грі Ігорю Діденчуку. Став професійним музикантом, впевненим. Коли він навчався у Луцьку, дуже переживав за все, коли їхали на конкурс, як то воно буде, але життя змінило його», — розмірковує Юрій Фокшей.
Юрій Євгенович розповів, що пильно стежив за перебігом конкурсу, вболівав за своїх вихованців і щасливий їхньою перемогою. Про юнаків відгукується якнайкраще, каже – усі вони віртуозно володіють кількома інструментами, навчалися із захопленням. Хлопці завжди прагнули бути найкращими, стверджує викладач, і таки досягли визнання.
«Днями спілкувався з переможцями, – розповідає пан Юрій, – поїхали у турне Європою. Окрилені успіхом. Радію за них. Також дізнався, що їх подала наша влада на звання «Заслужені артисти України». Та коли буде присвоєно це звання, наразі не відомо».
Понад рік у Міністерстві культури України розглядають документи на присвоєння Юрію Фокшею почесного звання «Заслужений діяч культури і мистецтв України», колеги з коледжу сподіваються, що педагог невдовзі таки отримає визнання після тріумфу його учнів. Характеризують пана Юрія, як талановитого музиканта і педагога та надзвичайно скромну і порядну особистість. А студенти кажуть, що він крутезний педагог.
Побажаємо земляку заслуженого визнання. Порадіємо, що світова культурна експансія України продовжиться і в культурному напрямку. Випускники класу етно-духових інструментів творять сучасну поп-музику України і додають в музичне аранжування звучання гуцульської тилинки, трембіти та гри на сопілці з біт-боксом. Українське нарешті стане «форматом», а російський контент піде за своїм кораблем.
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply