ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ЧИТАЧІВ

КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ ЗОРЯНИ КІНДРАТИШИН

 Стрий завжди славився творчими, креативними людьми. Серед них Зоряна   КІНДРАТИШИН, стриянка, працює вчителем початкових класів у Стрийському ліцеї «Гімназія ім. А. Шептицького», поетеса, письменниця, казкарка, активний громадський діяч та волонтер, голова ГО «Мистецька толока», член літературного об’єднання «Хвилі Стрия» та ГО «Книжкова толока», співзасновниця літературно-мистецького об’єднання «Лелітки», авторка 5 власних книг та співавторка більше 15 альманахів та збірок, переможиця багатьох всеукраїнських літературних конкурсів, лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша та Міжнародної мистецької премії «Культурна дипломатія».

Сьогодні знайомимо наших читачів із двома творами поетеси.

 МІСТО ДОБРИХ ЛЮДЕЙ І МАГНОЛІЙ   

Повертаюсь нарешті додому,

Наймилішого серцю Стрия.

Усміхаюсь крізь сльози і втому –

Бо там друзі мої і рідня.

Вже Угерсько, КП і Добряни,

Львівський міст, а за ним – об’їзна.

Кілька метрів до рідної брами,

Тільки мить – і домівка моя.

Стрий змінився до неупізнання,

Та незмінна у нього душа …

Тут і згадка про перше кохання,

Й перші кроки в доросле життя.

Кожна стежка знайома до болю,

Мовби кличуть Стрия береги.

І куди б не закинула доля,

Повертаюся серцем сюди.

Місто добрих людей і магнолій!

Це країна дитинства моя.

Місто щирих сердець і любові

Понад берегом річки Стрия.

УКРАЇНКА

Вона Богом з любов’ю створена
Зі самого ребра Адама,
Неземною красою озорена,
В ній чуттєвості – ціла гама.

Ідеальне творіння Господа:
Він – митець над всіма митцями!
Наче Ангел із неба послана,
В світ залюблена до нестями.

Поєднав у ній Бог непоєднане:
Щире серце та нерви зі сталі,
Щось покірне, та неприборкане,
І тендітність, і витривалість.

В її грудях живуть лід і полум’я,
Промінь сонця та блискавиця.
В кожнім русі багато значення:
Лані грація – хватка ж вовчиці.

До найменших дрібниць шліфована,
Подарована світу Богом.
Дуже ніжна, проте гартована
Для творіння життя нового.

А красою якою наділена!
Наче створена лиш для кохання.
І гаряча, й палка́, несподівана –
Все, що треба, в однім поєднанні.

Берегиня сімейного вогнища,
Вірна доня, дружина, мати …
І на цьому життєвому поприщі
За сім’ю може гори зламати.

Мовби зіткана з ніжного марева,
Чарівниця … богиня … Жінка.
Як вінець Його власного творива –
Неповторна, п’янка … УКРАЇНКА!

Наталія КАРПЕНКОВА