ЛІРИЧНА ПАУЗА
Знову стриянин Тарас Сорочак тішить поціновувачів свого поетичного слова та пензля. На цей раз весняний настрій створює нова картина «Літня пара» та вірш «Старість на радість». Тож ми пропонуємо читачам часопису «Гомін волі» ліричну хвилинку.
СТАРІСТЬ НА РАДІСТЬ
Прийшла весна. Радіє літня пара,
Піднявши вдячний погляд свій увись.
Радіє разом з ними Бог на хмарах,
Хоч легко вже не буде, як колись.
Дідусь узявся поратись завзято,
Аж розстібнув на грудях свій кожух.
“Забув, як ти хворів мені на свято?”
“Кицуню, від хвороб врятує рух!”
“Недавно ж ти лежав тут-во з бронхітом! –
Несе старому куртку залюбки. –
Вдягнися! Чуєш? То іще не літо”…
Ось так воркують наші голубки.
Не раз були обоє надто вперті,
Бувало, що мирив їх мудрий кіт,
Та поклялися жити вдвох до смерті
І так живуть зо п’ять десятків літ.
Стареньким що? Їм сили б для городу,
Усі болячки впевнено знести,
І до Великодня охаяти господу,
На Службу Божу в церковцю дійти.
Стомившись, сядуть грітися на сонці
(Так добре вдвох на лавці навесні),
Подзвонять ввечері у місто доньці,
Помоляться за сина на війні.
Милуються старенькі цвітом вишні,
Торік вродила ягідка не зле,
Із неба дивиться на них Всевишній
І їм своє благословення шле.
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply