Саме такий рідкісний ювілей у подружжя стриян Володимира та Ярослави ШВЕДІВ. Ця чудова сімейна пара – приклад того, що можна і потрібно жити достойно і щасливо. Що для цього потрібно? Мабуть, взаємна повага, активне життя, улюблена робота, захоплення, творчість, родинне тепло, віра в Божу силу.
Пан Володимир пропрацював 37 років у Стрийській середній школі №6 викладачем української мови та літератури, а ще раніше у Моршині. Дуже любив свій предмет. Велика любов до книжок була з самого дитинства. Пригадує, навіть учителі йому робили зауваження, що дуже багато читає й може зір пошкодити. А ще його найбільше захоплювали дитячі ігри «в школу», читання різножанрових книжок багатьох авторів.
Після закінчення школи продовжив навчання в університеті. Відтак, викладацька робота улюбленого предмета. Скількох дітей Володимир Григорович навчив любити рідну мову, літературу, розкрив силу слова ! Вдячні колишні і теперішні учні часто запрошують свого вчителя на традиційні зустрічі випускників. Пан Володимир гордиться своїми випускниками. Вкладена колись праця в навчання дітей приносить йому задоволення від того, що вони в дорослому житті стали справжніми патріотами, досягають життєвих висот.
Пан Володимир завжди виділявся своєю педантичністю, точністю, вишуканим смаком. Учні його любили і поважали.
З Ярославою Швед (дівоче прізвище Свідерська) я познайомилася, коли прийшла в «Союз українок». Знайомство було особливо приємним, виявилося що пані Ярослава добре знала моїх батьків, рідних.
Вона вміє цікаво розповідати, енергійна, ніколи не буває байдужою, а ще завжди дуже гарно, елегантно виглядає. Любить одягати вишиті або власноруч виткані чудові речі. А як їй личать капелюшки!
Коли я недавно відвідала пані Ярославу, вона мені розповіла дещо з родинної історії. Виявляється, що прадід по татовій лінії – Свидригайло. Походив від князя литовського. Мав маєтки, зокрема фільварок у с. Заплатин.
А дідусь, будучи молодим, познайомився з дівчиною, яка була полькою, Ощиховською. Прадід не дав згоди на шлюб. Тоді дідусь пішов з дому, маєтку не дістав, шлюб брав у костьолі, поміняв прізвище зі Свидригайла на Свідерський. Отака була любов.
Але повернусь до розповіді про пані Ярославу. Скільки себе пам’ятає, вона завжди любила і любить співати. У церкві Успіння Пресвятої Богородиці почала співати в хорі зовсім молодою дівчиною, у 15 років.
У 20 років одружилася з Володимиром Шведом. Шлюб брали 17 січня 1952 року. Священник о. Бачинський у церкві Успіння Пресвятої Богородиці благословив подружжя, як тепер бачимо, на довгу спільну життєву дорогу.
У грудні цього ж року народилася донечка Лідуся, яку теж охрестив о. Бачинський, але в церкві вже було заборонено хрестити дітей, тому чин хрещення провели вдома.
Ярослава Швед закінчила Львівський фінансовий технікум. Працювала в міській раді, головним бухгалтером відділу освіти. Учасниця національного відродження, членкиня «Союзу українок» з перших днів заснування товариства, активна учасниця клубу вишивальниць. Багато років була скарбником в цих організаціях. Також багатолітня учасниця клубу греко-католицької інтелігенції.
У клубі вишивальниць пані Ярослава проявила свою велику творчість і як вишивальниця, і як ткаля. Ця праця радувала і надихала. Всі її роботи – це дійсно мистецькі твори виконані досконало, майстерно. Ткані подушки красуються на дивані, одна краща іншої. Донечці на вінчання вона виткала чудовий кептар та спідничку в голубих тонах і вишила до комплекту сорочку. Тут вкладена вся мамина любов. А яка краса витканий кептар для внучки, коли вона зі дзвоником в руках на 1 вересня в шостій школі сповіщала про початок нового навчального року!
Я з цікавістю оглядаю цю красу, а пані Ярослава бере крісло, стає на нього легенько, як дівчинка, знімає з антресолі чергову свою роботу, яку вишила три роки тому. Це чудова блузка вишита білим по білому. І у віці 87 років! Робіт так багато, що вистачило б на персональну виставку. Все викликає захоплення і подив. До речі, творчість майстрині експонувалася на багатьох виставках.
Наприкінці нашої зустрічі цікавлюсь: «Пані Славо, поділіться рецептом довголіття».
-Так Бог дав, Бог дає силу.
Ще сказала пані Ярослава, що кожного дня робить фізкультурні вправи до 20 хвилин. Лягає спати не пізніше 22.00 години. Встає о 6-7-ій зранку.
Родина Володимира та Ярослави Шведів мають дочку, трьох внуків, додають наснаги чотири правнуки: три дівчинки і наймолодший – Марко. Деякий час пані Ярослава не могла приходити на союзянські зібрання тому що доглядала за правнуком. Коли я подзвонила повідомити про зустріч, то радісний енергійний голос прабабусі відповідав: «Наш Марко додає нам сили, енергії до життя». Приємно було чути таке зізнання.
У травні цього року, коли було чергове зібрання «Союзу українок», пані Ярослава разом з паном Володимиром були запрошені. Ми, союзянки, мали можливість привітати таких шановних, особливих ювілярів. Адже їм обом виповнилося по 90, а в парі – 70 років спільного життя!
Хай Господь Бог і надалі додає Вам сили.
Тереза ЛАНОВЕНКО.
Leave a Reply