24 червня у Меморіальному музеї-садибі родини Бандерів, що у м. Стрию, відбулася непересічна подія – презентація відтвореної з фотографії вишиванки Степана Бандери. Це вже 30 сорочка в межах просвітницького проекту донеччанки Тетяни Зез «Вишиванки видатних українців».
«Вишиваний десант» у Стрию зустрічав директор краєзнавчого музею «Верховина» Микола Закусов. Ця здибанка була неймовірно душевною, оскільки амбасадор вишивки Бандери відомий історик, народний депутат України, дослідник визвольного руху в Україні Володимир В’ятрович – одногрупник пана Миколи в університеті, де разом вивчали історію. Членкині Клубу «вишивальниць» одразу професійно-прискіпливо оглядали гостя, який був зодягнений саме у ту першу сорочку ручної роботи, яку виготовила вишивальниця зі Львова Оля Лелик.
Офіційну частину презентації розпочала заступниця міського голови Стрия Христина Грех, яка висловила своє шанобливе ставлення до вишиванки, її значення для кожного українця. Відтак, Микола Закусов, передаючи слово гостям, зазначив: «Ми перебуваємо вже 8 років у стані війни. Більше 100 днів триває повномасштабна війна. І сьогодні, коли ми звертаємося до історичних джерел, бачимо, наскільки актуальними є погляди і вислови Степана Бандери».
Далі захід модерувала історик, краєзнавець, бібліограф, музейник, членкиня Національної спілки краєзнавців України Вікторія Колесник. «Дуже символічно, що ми сьогодні знаходимося в музеї родини Степана Бандери. Цей проект звів три потужні сили: Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського, ГО «Всесвітній день вишиванки» і проект «Вишиванки видатних українців». Ми пізнаємо глибше українську інтелігенцію, історію визвольного руху. Вишиванка – це не просто одяг. Для українців він має символічне звучання. Після ІІ світової війни українські діти в школу ходили у вишиванках. І те, що ми відшили сорочку Степана Бандери – це надзвичайно важливо і символічно. Вперше вона була показана 19 травня цього року під час презентації майбутнього Музею Вишиванки у м. Чернівцях. Ми по доброму заздримо Стрию, який має туристичний магніт – музей родини Бандерів, пам’ятник у центрі міста, біля якого має вирувати життя, і до цього буде гарним доповненням його вишиванка», – зазначила Вікторія Колесник.
Проект, в межах якого, проходила презентація відтвореної вишиванки Степана Бандери, був заснований Тетяною Зез, яка з початком україно-російської війни виїхала у 2014 році з Донецька до Києва і, мандруючи київськими музеями, була захоплена одяговою культурою київської інтелігенції ХІХ ст. Так, виникли відтворені сорочки Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Миколи Лисенка, Марії Заньковецької, Максима Рильського, Михайла Старицького та багатьох інших видатних українців.
Спільно із проектом «Вишиванки родини Рильських» були відтворені краватка, дві сорочки Максима Рильського та його дружини (в розробці вишиванка Тадея Рильського, Володимира Антоновича). Цього року, до 150-річчя Соломії Крушельницької буде презентовано і відтворено вишиванку великої української співачки.
Впродовж проекту «Вишиванки видатних українців» було проведено багато презентацій в українських музеях Києва та Львова. Амбасадорами, тими, хто мав честь одягнути відтворенні сорочки в різні часи були п’ятий Президент України Петро Порошенко і його дружина, народний артист України Богдан Бенюк, муфтій мусульман України Саїд Ісмагілов, журналіст Віталій Гайдукевич, поетка і громадський діяч Леся Мудрак, письменниця й громадська діячка Леся Воронюк.
Тетяна Зез координує проект заради збереження національної пам’яті, популяризації української вишиванки та історичної правди про українську еліту минулих століть. Виступаючи у Стрию, вона зазначила: «Відтворена вишиванка Степана Бандери – перша, яка належить політичному діячові, й перша, яка відтворена з фотографії. Вона 30-та за ліком. Це візуалізація самої особистості, яка своє життя поклала на вівтар боротьби за незалежність України. Сьогодні – це вкрай символічно і необхідно. Ми видаємо спеціальну збірку «Вишивка в одязі видатних українців», де відомі люди їх презентують. Постать Бандери тісно пов’язана із визвольним рухом українства у ХХ столітті. Знаменно, що сорочку Степана Бандери довірили представляти Володимиру В’ятровичу, громадському діячові, науковцю, екс-очільнику Інституту національної пам’яті України. Львівська вишивальниця Оля Лелик лише за 7 днів вишила хрестиком і гладдю унікальний український артефакт – сорочку Степана Бандери. Ми хочемо, щоб наш проект мав суспільне значення».
Тетяна Зез подарувала музею примірник збірки «Вишивка в одязі видатних українців». Його цінність у тому, що, за прикладом етнографічного видання Олени Пчілки, він друкується у вигляді папки, в яку вкладено сторінки зі схемою вишиванки та світлиною готової сорочки, а на звороті – інформація про той чи інший музей. На сторінці, де відтворена сорочка Степана Бандери, на звороті – інформація про музей родини Бандер у м. Стрию. І тепер усі, хто придбає збірку, ще й дізнається про наш музей.
Емоційним і захоплюючим був виступ засновниці Міжнародного дня вишиванки, чернівчанки Лесі Воронюк. Вона, зокрема, розповіла, що сьогодні під егідою ГО «Всесвітній день вишиванки» випустили лімітовану серію вишиванок Бандери, кошти від якої підуть на закупівлю бронежилетів для військовослужбовців. «Ми маємо можливість перетворити нашу духовну броню у реальну, фізичну – у бронежилети. У чому цінність української вишитої сорочки? В тому, що вона увібрала в себе увесь символізм і міць внутрішнього українського духу. Вона давно вже переросла із частини гардеробу, красивого строю до символу нескореності, віри, боротьби, любові», – наголосила Леся Воронюк.
Заступниця директора Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Зеновія Ханас, вітаючи гостей, розповіла про історію вже легендарної світлини Степана Бандери, на якій він юнаком сфотографувався у вишиванці. Її відтепер будуть розповідати й відвідувачам музею, як і про проект «Вишиванки видатних українців». На завершення жартома додала: «Я тепер гадаю, чому ми не додумалися до такої чудової ідеї, відшити сорочку Бандери з фотографії. У нас ж є стільки заслужених вишивальниць, супер- майстринь. Дякуємо за подарунок музею. Ця збірка цікава, виконана поліграфічно досконало, ошатно і мистецько скомпонована. Надзвичайно прекрасний проект, якому бажаємо й надалі розвиватися».
Володимир В’ятрович свій виступ розпочав з подячних слів усім причетним до проекту і презентації у Стрию. «Більшість нових свят не приживаються, бо не мають за собою історії. А є нове свято, яке чудово прижилося – це Міжнародний день вишиванки. Я з 2008 року в Києві й спостерігав, як з кожним роком у цей день столиця вдягається у вишиванки все більше і масовіше. Цьогоріч завдяки Лесі Воронюк День вишиванки я зустрів на півдні (на межі Миколаївської і Херсонської областей), де службу несе 206-ий батальйон тероборони, до якого я був приналежним, коли він стояв у Києві та 1,5 місяці захищав столицю, як солдат. Тепер, як народний депутат, їжджу періодично до них з гуманітарною допомогою. Виникла ідея привезти на свято хлопцям вишиванки. І ми реалізували цю ідею. Майже 100 сорочок у День вишиванки ми вручили бійцям. Найбільш трепетним був момент для тих хлопців, для кого це була перша в житті вишиванка. Це було фантастичне видовище та емоції. Були докори, що потрібно хлопцям амуніція, а не вишиванки. Але ж ми, дбаючи про це, повинні пам’ятати й про те, заради чого вони захищають Україну. І згодом наша ідея була прийнята. Для мене величезна честь представляти вишиванку Степана Бандери. Не тільки тому, що я історик і добре знаю, хто такий Бандера, я знаю, ким став і залишається для українців Провідник ОУН. Парадоксально, та Бандера продовжує жити, його справа, ідеї. Відтворення його вишиванки – це теж елемент інформаційної боротьби. Це повернення Бандери в сьогодення. Кожен з нас зараз став Бандерою. Вишиванка популяризується і стане ще моднішою у світі», – зазначив політик.
Погляди стриянок від В’ятровича та презентованої вишиванки зумів «переключити» на свою колоритну персону український телеведучий, режисер, співак Сергій Файфура. Його патріотичні синьо-жовті вуса магнітом притягували погляди гостей презентації. Пісня «Бандера» у його виконанні була логічним продовженням проекту. Стіни музею за останні півстоліття не чули такої гучної патріотичної музики. Для милих стриянок була в репертуарі артиста й лірична композиція «Кохаю».
Ще довго не розходилися відвідувачі з музею, фотографувалися з гостями, розглядали вишиванку Бандери, жартували, будували плани на майбутнє. Та всі розмови зводилися до війни, до того, як ми чекаємо перемоги України й повернення у її лоно всіх історичних земель.
Слава Україні! Героям Слава! Хай живе Бандера і його держава!
Наталія КАРПЕНКОВА. Фото автора.
Leave a Reply