ВІСІМ РОКІВ БЕЗ КУЗЬМИ

Під такою назвою 2 лютого у малому залі Народного дому Стрия пройшов музично-поетичний вечір пам’яті Андрія Кузьменка. Його організував

і провів Стрийський Молодіжний центр за підтримки творчого об’єднання людей з особливими потребами «Наш світ», ГО «МО «Активуйся»

та  Медіапроекту «Стрийські посиденьки». Модерував захід Олег Ковердан.

Те, що  легендарний Кузьма став кумиром мільйонів людей за життя, не здивує нікого, бо був неординарною особистістю, людиною з харизмою, як модно казати. Його тексти пісень у свій час «підривали» суспільство, тому Андрія називали революціонером шоу-бізнесу. Він був своїм хлопцем для тих, хто перебував з ним на одній хвилі,

хто не слухав «ла-ла-ла», а наспівував його «Пінгвінів» чи «Їде маршрутка як собача будка».

Вдало організатори вечора пам’яті вибрали  цитату на афішу: Не стидайся – то твоя земля,

Не стидайся – то Україна»!..  Бо тексти Кузьми

і зараз, після  трагічної смерті, актуальні,

як ніколи.

«Його пророчі слова про вій­­ну ще в далеких 90-их роках збули­ся. Ми, українці, мало тоді сприй­­мали це всерйоз. А Кузьма від­чував і передавав це у своїх піс­нях… Не віриться, що пройшло вже так багато часу, як його немає з нами. Часто звучить з уст україн­ців, якщо б Скрябін був живий, то, мабуть, точно б допомагав нашим ЗСУ, волонтерив, організовував би всеукраїнські збори коштів на дрони, байрактари, лелеки і їздив би на передову, щоб піднімати бойовий дух нашим воїнам, спі­ваючи свої бадьорі пісні…», – ді­литься своїми міркуваннями орга­нізатор вечора Олег Ковердан.

Його пісні зараз справді роз­бирають на цитати. Натрапила нещодавно в мережі саркастич­ний допис, де пропонують гімном «Львівобленерго» взяти пісню Скрябіна «Мовчати», зокрема такі слова: «Давай виключим світло і будем мовчати».

Та повернімося до мистецько­го заходу, який організатори за­позиціонували як квартирник. Це трохи здивувало та водночас потішило, бо історія, як відомо,  рухається по спіралі. Квартирни­ки набули популярності наприкін­ці 1970-их – початку 1980-их років у срср і діяли до кінця 1980-их. Це термін андеграундної радянської культури на означення неофі­цій­ного концерту, який проводиться в домашніх умовах в дружній обстановці, найчастіше в колі знайомих у звичайній квартирі, майстерні і який не має почат­кової, свідомо обраної комерцій­ної спрямованості. В срср квар­тирниками називали підпільні виступи заборонених груп і вико­навців. Усі, хто організовував то­ді квартирники, таким чином ви­словлювали свій протест радян­щині.

Вечір пам’яті Андрія Кузь­менка пройшов справді у камер­ній та майже домашній обста­новці. Декламували поезію та вірші, співали пісні Скрябіна, згадува­ли його найяскравіші мо­менти із життя та творчості, був вільний мікрофон… Сюрпри­зом стало ві­деозвернення мами Андрія –  Ольги Кузьменко до учасників та гостей заходу. Їй ду­же приємно, що хоч і пройшло вже вісім років, як син загинув в жахливій автоката­строфі, а пам’ять про нього живе.

Ідея віртуально запросити ма­му Кузьми до Стрия належить Тарасу Мільчаковському, керів­ни­ку творчого проек­ту «Наш світ». Йому й вдалося зв’язатися з  пані Ольгою та вмо­вити записати звернення до прихильників твор­чості її сина.

Тарас Мільчаковський незря­чий і саме творчість рятує його від зневіри у житті. Він заснував проект «Наш світ», до якого запрошує людей з інвалідністю й заряджає  їх своїм оптимізмом та вірою у власні сили. Тісно співпрацюючи зі Стрийською асоціацією людей з інвалідністю,  залучив до концер­ту членкиню організації Тетяну Тетюцьку, яка виконала пісню Кузьми «Люди як кораблі». А під­тримати її прийшли й інші колеги з асоціації.

Загалом цей вечір об’єднав стрийську молодь і людей стар­шого віку, а також прихильників творчості Кузьми з  числа ВПО та людей з інвалідністю. Неймовірні емоції вирували в Народному до­мі. Виступали: Тарас Мільча­ков­ський та Тетяна Тетюцька; поет, волонтер та блогер Денис Проки­дянчик; автор і виконавець пісень Михайло Слобода та його учні-гітаристи; директор Народного дому Олександр Ілечко; поет та музикант-початківець Василь Хохлач.

Звучав і сам Андрій Кузьмен­ко. Відео з його виступу в Стрию, вже тепер у далекому 2003 році, зберіг відеооператор Роман Купранець й радо поділився ним для вечора пам’яті. А художник Тарас Сорочак написав портрет Скрябіна, який також був пред­ставлений на квартирнику.

«Стрий пам’ятає та шанує Андрія! Вдячний усім, хто при­йшов на цей захід, за діалог і сміливість виступити у тісному ко­лі однодумців. Молодіжний центр продовжуватиме такі квартирни­ки, мотивуючи молодь до різних активностей», –   зазначає Олег Ковердан.

Дозволю собі на завершення процитувати Андрія Кузьменка і як то кажуть, далі без коментарів:

Можливо, треба було жити,                                                    

                                 як всі,

А я хотів інакшим бути

                            завжди – 

Так скучно плисти по течії

                                        з ними…

Наталія КАРПЕНКОВА.

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*