Зворушливе до сліз відео харківських випускників, які станцювали вальс на руїнах рідної школи, викликає лють і ненависть до окупантів, які намагаються знищити українську націю, наше майбутнє. Водночас зашкалює градус гордості за юнаків і дівчат, які попри все мріють жити в рідній Україні, готові заліковувати її рани від війни й пишаються тим, що вони українці.
Цьогорічні випускники мріяли, звичайно, про зовсім інше майбутнє та війна залишила глибокі душевні шрами, які навряд чи забудуться. Ось і зустріч моя з випускником-2022 Стрийської СЗШ №2 Євгеном НИКОЛИШИНИМ (на фото) розпочинається під звуки сирени. У навчальному закладі якраз мав розпочатися мультипредметний тест. Тож всім довелося спустися в укриття.
Євген привітно усміхається. Він золотий медаліст, гордість школи, вже склав свій тест 18 липня і очікувано набрав високі бали: українська мова – 200, математика- 200, історії – 186. Свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти отримав і тепер готується до вступу в медінститут та морально підтримує однокласників, які ще не склали мультипредметний тест. Твердо вирішив навчатися в Україні. Розмірковує, що за кордоном, можливо, й добре та переконаний, що у нас найкраща освіта.
«Я всі 11 років вчився у найкращій стрийській школі №2. Завжди мені подобалися більше природничі науки, зокрема, хімія, біологія і це вплинуло на мій вибір професії – буду хірургом, – розповідає випускник. – Історією ніколи не захоплювався та з квітня занурився у її вивчення, бо необхідно було скласти тест якнайкраще. Насправді, здається, що випускний клас – це найголовніший у навчанні. Та, по великому рахунку, основа знань закладається десь з 6 класу, а 10-11 – суто поглиблення набутих знань. Тому проблем з дистанційним навчанням не було. Все залежало від самого себе. Є мета, треба вчитися, читати, повторювати. Я серйозно готувався. Тому перед написанням мультипредметного тесту зовсім не нервував. Раніше брав участь у багатьох олімпіадах, предметних конкурсах, нещодавно наукову роботу захищав, от тоді я набагато більше хвилювався».
Євген розповів, що МСТ писав у школі №3 м. Стрия. Було 2 години на три предмети. Потрапив навіть у екстремальні умови та не розгубився. «У мене і ще в однієї дівчини почала «виснути» програма. Були проблеми з тим, що «українська мова» не зберігала мої відповіді у тих завданнях, де була найбільша кількість балів. Мене пересадили за інший ноутбук за 10 хвилин до кінця тесту. На щастя, результати з мови й математики збереглися, а з історії – з 16 по 19 завдання пропали і я мусів ще раз повторно відповідати. Сконцентрувався, згадав, як відповідав, і встиг завершити. Дві помилки, які я зробив з історії, це цілком нормально, оскільки, я, як історик, тільки почав формуватися», – зауважив хлопець.
Цьогоріч традиційного випускного балу і вальсу випускників не було. Та першокласниця на плечі в одинадцятикласника з останнім дзвоником була. Євген жартує, що прощалися зі школою у три заходи: «Нас у класі 33 учні. До десяти з них – за кордоном. Один однокласник встиг приїхати, ми були дуже раді цій змозі разом відсвяткувати. Наступний захід – це було прощання з вчителями. Отримали від них настановче слово, поспілкувалися. Третій захід – Служба Божа в церкві, вручення медалей і свідоцтв».
Не оминули ми й теми війни. «Коли почалася війна, чесно, навчання опинилося десь на останньому плані. З друзями-однокласниками включився у волонтерство. В Народному домі допомагали вантажити-розвантажувати гуманітарну допомогу. Перші два тижні по 12 годин, день у день був там. Так тривало до кінця березня. Моя майбутня професія пригодиться на війні. Та, звісно, хочеться навчатися і працювати у мирний час. Думав багато про війну і готовий на медичному фронті допомагати. До речі, 24 лютого я попав на навчання з домедичної допомоги, яке проходило у школі №6. Ми з другом прийшли подивитися, бо не могли всидіти вдома. Тому теоретично міг би й зараз надати першу медичну допомогу. Коли волонтерив в Народному домі, то там також проводили зустріч з домедичної допомоги. Слухав і дивився уважно», – ділиться зі мною юнак.
Неочікуваним було зізнання Євгена, що серед історичних постатей захоплюється В’ячеславом Чорноволом. Хлопець, каже, що хотів би з ним поспілкуватися, почути мудрого слова та науки, як зберегти Україну. Готуючись до іспиту з історії, зрозумів, що історію треба вчити і знати, навіть задля того, щоб гідно й аргументовано відповідати московським пропагандистам у коментарі під черговий фейком. Хвилює його деяка інертність і байдужість серед однолітків, тому бажає більшого патріотизму та віри в Україну всім цьогорічним випускникам, а ще здійснення мрій.
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply