Проникливі голубі очі, сиві скроні, щира посмішка, впевнена хода – це портрет волонтера, шістдесятирічного стриянина Андрія БРОШНІВСЬКОГО (на фото). Маючи серйозну професію – конструктор-технолог радіоелектронної апаратури, солідний стаж роботи у газовій сфері, хобі – гори Карпати з їхніми таємницями та найпотаємнішими стежками, чоловік ніколи не міг подумати, що життя підкине ще одну стихію – волонтерство.
Розуміючи, що у військо не візьмуть, а склавши руки всидіти не зможе, порадившись з друзями, вирішили долучитися до загальної справи й теж робити щось корисне задля перемоги над ворогом. Віддали свої каримати і спальні мішки. Мало… Проаналізували, чим можна зайнятися – зупинилися на виготовленні тушонок для бійців на передовій. З кінця лютого до сьогоднішнього дня руками пана Андрія та його друзів вироблено вже понад 6 тисяч півлітрових банок смачної домашньої тушонки, трохи менше паштетів і копчених реберець.
Розповідає пан Андрій, що, окрім нього, у процесі виготовлення тушонок і паштету задіяні: Леонід, Сергій, Василь, дві Оксани, Віктор з Галиною. Розробляє туші – віртуоз своє справи Борис. Спочатку свиней купували у фермерів за власні кошти, тепер підключають небайдужих краян. Потрібно ще й банки зібрати, кришки, пальне, щоб відвозити готову продукцію до Львова у фонд «З янголом на плечі», який у воєнний час став називатися «Допомога фронту», та інші волонтерські організації, зокрема у театрі ім. Заньковецької.
Фермери, які вигодовують свиней, з розумінням ставляться до волонтера і віддають м’ясо, як то кажуть, «не за всі гроші». Поблизу Стрия вже все викупив. Тепер доводиться їздити аж на околиці Львова за м’ясом. В середньому розробляють на тиждень три свині вагою до 100 кг. З однієї туші виходить 110-120 півлітрових банок тушонки, а також залишається сировина на паштет, тушені ребра й копченину, яку у вакуумній упаковці теж відправляють на передову.
Миколаївські морпіхи з вдячності за стрийські тушонки передали волонтеру прапор зі своїми підписами та побажаннями. З розбомбленої Охтирки передали вишиту ікону, як подяку за смачний гуманітарний вантаж.
«На початку війни з друзями Леонідом і Сергієм думали, як допомогти нашим хлопцям, і вирішили робити тушонки, – розповідає волонтер. – Наше виробництво знаходиться у Стрию, а відправка готової продукції здійснюється по всій Україні – у гарячі точки та безпосередньо на передову. Також допомагають харків’яни, які тікаючи від війни живуть у одного з моїх товаришів, де, власне, й виготовляємо тушонки».
І у самого Андрія Брошнівського, і у його друзів – у кожного зараз хтось із рідних чи знайомих зі зброєю в руках захищає незалежність у гарячих точках України. Чоловіки вони бувалі, один із них – військовий пенсіонер, тож розуміють, наскільки важливо солдату нормально харчуватися, аби мати силу воювати. Жартує, думали з друзями, що після 10-ої свині війна закінчиться. А вже 54 – і продовжується далі. Коли немає свиней, займаються запчастинами для позашляховиків, які ремонтують на гаражах, щоб відправити на передову.
Тару та кришки шукають серед знайомих та купляють по магазинах і ринках. «Сили й бажання робити й надалі є, хочеться робити ще більше», – говорить волонтер. Він та його колеги будуть раді кожному, хто зможе долучитися до цієї благородної справи та допомогти матеріально на карту 4149 4991 4761 7318 (Брошнівський Андрій). Не важко знайти волонтера і в Фейсбуку, аби домовитися про співпрацю.
А після перемоги пан Андрій мріє нарешті знову піти в Карпати. Гори – то його стихія та любов, на яку зараз, звісно, немає часу. Але чоловік переконаний, що рано чи пізно український народ переможе москалів і заживе спокійним життям. Тоді він зможе знову піти в гори – розчищати стежки, насолоджуватися чистим повітрям українських Карпат та ні з чим незрівнянними краєвидами. Тож навіть заради цього варто наближати перемогу у будь-який спосіб!
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply