У березні наступного року виповнюється 20 років Стрийському міському центру соціальних служб. Його створила та усі ці роки успішно розвиває Олександра ДУМ’ЯК. Її дітище з трьох працівників нині налічує 13 фахівців. У сферу їхньої відповідальності входить надання соціальних послуг, які спрямовані на уразливі групи населення та надаються з урахуванням потреб кожного отримувача послуг, а саме: інформування; консультування; соціальна профілактика; соціальний супровід сімей/осіб, які перебувають в складних життєвих обставинах; соціальний супровід сімей, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування; кризове та екстрене втручання; соціальна адаптація; представництво інтересів; супроводження осіб з обмеженими можливостями (незрячі), до речі, стрияни єдині на Львівщині, які надають цю соціальну послугу.
У структуру Центру входить три соціальні служби, кожна з яких виконує свою функцію. Службу по роботі з громадою очолює заступник директора Мар’яна Налапша. Нині актуальну й потрібну соціально-психологічну службу підтримки очолював Петро Кушик, який з початком війни пішов боронити Україну й зараз, як комбат, перебуває на передовій, а фаховий психолог Оксана Кушина очолила цю ділянку роботи. Також є консультативна служба по роботі з потерпілими від насильства.
У часі війни з’явилася додаткова позаштатна структура – мобільна консультативна бригада, яка фінансується зі Львова і допомагає особам, потерпілим від насильства у сім’ї. У її складі соціальний працівник, психолог і водій. Таке підсилення додатковими кадрами та автомобіль у розпорядженні служби допомагає справді бути більш мобільними і надавати допомогу у будь-якому куточку територіальної громади. Створена спеціальна вайбер-група для екстреного реагування на повідомлення про випадки домашнього насильства.
Олександра Дум’як зазначає, що більшість людей все ж воліють звертатися до приватних кабінетів довіри, психологів чи священнослужителів, бо хочуть анонімності й не готові йти у державну структуру. Та все ж чимало людей, які не потрапляли у фокус уваги правоохоронців, приходять за консультацією саме до них в центр. З метою моніторингу, попередження, профілактики здійснюється оцінка потреб сімей та ведеться облік таких, які перебувають в складних життєвих обставинах. Частина з них у статистиці з домашнього насильства.
Війна загострила різні питання, зокрема, що належать до соціальної сфери. Серед тисяч тимчасово переміщених осіб із зон окупації та бойових дій трапляються різні люди. Є ті, що обов’язково потрапили б у поле зору служб, що займаються родинами, які потребують сторонньої допомоги.
Через два дні після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, 26 лютого працівники Стрийського міського центру соціальних служб створили центр поселення тимчасово переміщених осіб на базі ВПУ-35 (вул. Львівська, 141). Олександра Дум’як розповідає, що доводилося працювати цілодобово, в три зміни. До роботи в Центрі поселення долучились освітяни, працівники територіального центру соціального обслуговування, служби у справах дітей, управління соціального захисту населення, небайдужі громадяни, а також і тимчасово переміщені.
«До нас масово їхали перелякані люди з Харківщини, Київщини, Маріуполя і Запоріжжя, – каже пані Олександра. – Ми бачили обстріляні автомобілі без скла з наліпками «діти». Розповідали, як їхали різними манівцями по кілька діб без перепочинку. У стресі перебували всі без винятку. Стрий став першою безпечною зупинкою в Україні, своєрідним хабом, де втікачі від війни могли переночувати, поїсти, відпочити й прийняти рішення, що робити далі. Згодом такі пункти почали створюватися в інших відносно мирних містах. Ми облаштували всі умови для перепочинку. Також могли допомогти одягом, засобами гігієни та продуктами, бо були такі, що навіть валізи з собою не мали».
Так розпочався волонтерський фронт працівників центру соціальних служб. В інтернеті вони розмістили контакти з геолокацією пункту перепочинку та телефоном, куди могли цілодобово додзвонитися біженці й отримати вичерпну інформацію, як доїхати, де зупинитися. Стрияни приносили готові вареники, печиво, інші продукти, щоб було чим годувати тікачів від війни. Земляки, які на момент початку війни жили за кордоном, формували цілі фури з усім необхідним та направляли до Стрия. Переважна більшість людей їхали транзитом через наше місто й таким чином мали можливість перевести подих. Вночі несли варту хлопці з Молодіжного центру та мужчини-освітяни.
У такій напрузі цілодобового чергування з прийому біженців довелося працювати до Великодня. 24 квітня робота перейшла в іншу фазу. Нічні чергування відмінили, бо зменшилася кількість тимчасово переміщених. Та щодня зранку до 19.00-20.00 години працівниці центру соціальних служб були на своєму волонтерському форпості. Допомагали жінки та дівчата з усіх структур Стрийської міської ради, депутатки, поєднуючи основну роботу з волонтерством.
Згодом, хто приїжджав вночі, їх скеровували у ЗОШ №2, для того, щоб вони могли переночувати та перепочити. Доводилося враховувати комендантську годину та завжди знаходили вихід із ситуацій. Допомагав бізнес. Наприклад, власники «Гостинного двору» мали не тільки платні номери, а й безкоштовно поселяли людей на ночівлю. З травня працівники центру соціальних служб повернулися у свої кабінети та звиклої роботи.
Тепер тимчасово переміщених осіб вони консультують, інформують, надають психологічну допомогу в робочий час. Та в телефонному режимі продовжують поселяти, скеровують і допомагають з усіма запитаннями, які виникають. Завели спеціальний журнал, де записують адреси тих, хто має змогу прихистити людей. Так створилася база даних помічників з транспортом, одягом, взуттям, предметами побуту чи візочками для дітей. Також розробили спеціальні інформаційні листи, які заповнювали та відправляли людей на поселення.
Наступний етап – це період підготовки до навчального року й відповідно звільнення шкіл тимчасово переміщеними особами. Допомагали старости громади, які шукали повноцінні для проживання помешкання. Постійна взаємодія з волонтерськими організаціями у різних питаннях також була й залишається актуальною нині.
«Що стосується безпосередніх соціальних послуг нашої служби – вона збільшилася в рази, – розповідає Олександра Дум’як. – Серед 9,5 тисяч офіційно зареєстрованих тимчасово переміщених осіб в нашій громаді є чимало асоціальних елементів. Їхній спосіб життя дещо відрізняється від нашого. Якщо перший тиждень-два вони адаптовуються, то далі пляшка на столі й гуляй душа. Сусіди чи уповноважені особи в місцях поселень викликають поліцію. Були попередження і навіть виселення. Ми реагуємо і попереджуємо, що в нашій громаді їм не допомагатимуть, якщо будуть пиячити, влаштовувати дебоші, не доглядатимуть за дітьми, то можемо й їх забрати. Є проблема й загострення різних захворювань. Де масове скупчення людей, варто одному мати якусь інфекцію, може початися епідемія. Це додаткове навантаження на соціальну й медичну сферу. Доводиться обстежувати людей і скеровувати на лікування. Серед тих, хто у підвалах провів по 2-3 місяці під час окупації, а зараз приїхав до нас, діагностують туберкульоз. Їх скеровуємо на обстеження та лікування до Львова».
Доводиться фахівцям центру надавати частково й консультативно-правову допомогу ТПО. Супроводжують у місця збору довідок, необхідних для реєстрації чи отримання гуманітарної, соціальної допомоги. Працюють виключно з офіційно зареєстрованими у ЦНАПі та соцзабезі. Чоловіки мають бути з печаткою з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Іноземців перевіряє СБУ, щоб ідентифікувати, хто ці люди, яка мета їхнього прибуття в наше місто.
Розповіли випадок, коли з Києва в нашу громаду прибув англомовний іноземець без документів. Його поселили в Народний дім с. Добряни. У нього був такий важкий психологічний стан, що чоловік добу сидів в кутку, притискаючи до себе собаку, нічого не їв, не пив, не розмовляв. Фахівці, які знали англійську мову, працювали з ним і, зрештою, вдалося стабілізувати його стан. Згодом переїхав у Львов, де мав відновити документи.
Психологу центру соціальних служб доводиться сьогодні багато працювати, навчаючи позбутися стресу, як подолати внутрішні страхи й повернутися повноцінно до життя. Стресовий фактор не дає людині соціалізуватися, шукати роботу.
«Важливою та відповідальною була і залишається робота з учасниками АТО/ООС, з тими, хто воює зараз, з родинами загиблих, травмованих. Для жінок та матерів, які втратили синів та чоловіків, проводимо тренінги, заняття з психологом. Є свої запити у рідних, які нині в ЗСУ перебувають на передовій. Ми бачимо з їхнього боку потребу в такому спілкуванні, тому й надалі проводитимемо всебічну підтримку таких сімей. Наші фахівці вчать різних технік зцілення, вмінню володіти собою. Це реалії сьогодення й маємо їх долати. Паралельно працюємо і з особами, які повернулися з місць позбавлення волі. Долаємо складні життєві обставини тих, хто до нас звертається. Хочу наголосити, що надання соціальних послуг здійснюється за принципом добровільності», – зазначає Мар’яна Налапша.
Є розпорядження міського голови Олега Канівця про комунікацію з сім’ями загиблих на війні, починаючи з 2014 року. Кожна структура має свої зобов’язання, зокрема фахівці центру соціальних служб вивчають потреби таких родин. Раз чи два на місяць зв’язуються телефоном та моніторять ситуацію. Якщо є реальна потреба – спілкуються частіше, зустрічаються та проговорюють проблему.
«Працюючи із сім’ями, які перебувають в складних життєвих обставинах, маємо напрацьований алгоритм дій і скеровуємо у ту, чи іншу структуру, де вирішать їх проблеми. Залучаємо обласного депутата та при потребі народного обранця, благодійні фонди, громадські організації, приватних підприємців-меценатів. Тримаємо ці питання, що називається на олівці. Надаємо всебічну інформаційну консультацію та доводимо справу до логічного завершення», – розповідає Олександра Дум’як.
Спілкування з пані Олександрою та пані Мар’яною завершували приємною розмовою про плани на швидке мирне майбутнє. Незабаром працівники центру мають змінити місце прописки – переселяються в новий офіс в колишній стоматологічній поліклініці, де і зустрінуть 20 –річчя служби. Серед побажань, щоб суспільство гідно оцінювало роботу фахівців соціального фронту. Бо ой, як нелегко й виснажливо доводиться долати бюрократичну машину та людський фактор.
____________________
На фото: колектив Стрийського міського центру соціальних служб.
Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply