День за днем невтомні волонтери «кують» перемогу української армії, тут в тилу. Особливо щемливо дивитися, як діти не відстають від дорослих. Пишається своїми вихованцями педагог з основ швейного виробництва та дизайну одягу в Стрийському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті Лідія Огородник. Попри основну роботу, з 2014 року вона волонтер ГО «Майдан Стрийщини».
Ще вісім років тому пані Лідія активно долучалася до пошиття прапорів, спідньої білизни, подушок, форми для наших бійців, які воювали на Донбасі. Початок активної фази війни 24 лютого цього року спонукав знову взятися до роботи. Старшокласники з різних шкіл міста, які вивчають ази швейної справи, теж хочуть бути корисними і, не шкодуючи свого часу, поспішають до майстерні, щоб внести свою лепту в перемогу України над рашистами.
Тканиною для розвантажувальних жилетів військової екіпіровки юних швей забезпечила ще одна активна волонтерка – Ірина Борщ, методист Станції юних техніків. А тканину для 40 прапорів пані Лідія придбала за власні кошти. За кілька тижнів дівчатка пошили, окрім прапорів, 20 розвантажувальних жилетів. Цей елемент військової екіпіровки ще називають тактичним жилетом чи «розгрузкою». Його досить складно шити, оскільки він складається з великої кількістю спеціальних кишень або кріплень. Призначений для комфортного носіння зброї, магазинів до неї, гранат, фляги, медичного пакету, аптечки і тому подібного і зручного витягання їх до застосування.
Кипить робота за швейними машинками. Та дівчатка охоче діляться своїми враженнями про сьогодення й демонструють готові вироби, які вже невдовзі Ірина Борщ передасть на передову.
Анастасія Черевата, учениця 10-го класу СЗШ №10 м. Стрия. «Сюди, на комбінат, ходжу згідно шкільної програми. З початком війни не могла всидіти вдома тому займаюся волонтерством. Ходила плести маскувальні сітки в різні церкви, де це робили та волонтерські штаби. Коли мені зателефонувала Лідія Гордіївна, що збирається з дівчатами шити прапори та розвантажувальні жилети, я одразу прибігла в майстерню. На мою думку, будь-якими методами треба допомагати. Хто має можливість фінансово, хто фізично. Скажу, що навіть гордість за себе появляється, коли бачиш готовий виріб і розумієш, що він стане в нагоді нашим захисникам. Це мій вклад у перемогу. Потрібно допомагати, щоб потім не було соромно, що ти просидів вдома і нічого не зробив. Не хочу бути «диванним критиком». У мене є знайомий хлопець, який служить у штурмовій бригаді. Спілкуючись з ним, надихаюся позитивом і захоплююся відвагою ЗСУ».
Марта Лисюк, учениця 10-го класу СЗШ №10 м. Стрия. «У мене два брати служать в армії. Один на Чернігівщині, інший у Львівській області. Я дуже рада, що обрала швейний гурток. Моя сестра також тут навчалася шити. Хоч в майбутньому я мрію про іншу професію, зараз я пишаюся тим, що можу шити для військових, які захищають нас від ворога. Я щодня приходжу і шию по 3-4 години. Не рахувала скільки саме виробів пошила та немало. Щаслива, коли є змога поспілкуватися з братами і переконатися, що у них все добре».
Єва Лико, учениця 11-го класу СЗШ №8 м. Стрия. «Я вже другий рік відвідую міжшкільний комбінат і шиття стало моїм хобі. З 24 лютого, як почалася війна, я зрозуміла, що сидіти вдома – не варіант, і я хочу допомагати Збройним Силам України. Моя допомога була і фінансово, і плела маскувальні сітки в церкві Всіх святих українського народу, і з радістю долучилася до пошиття розвантажувальних жилетів. Найважче пришивати багаточисельні кишеньки, стараюся, щоб шов був рівненький. На щастя, жодного виробу не зіпсувала. Мій батько зараз на фронті в Київській області в м. Буча. Один з пошитих мною жилетів я передала особисто йому. Думаю, що моя любов, з якою я шию, і віра в перемогу допоможе татові й іншим військовим повернутися до дому живими і неушкодженими».
Лідія Огородник не може нахвалитися своїми вихованцями, які так самовіддано допомагають. Є серед них і юнак – Ернест Ковальчук. Він учень 11 класу СЗШ №10. Хлопець, на відміну від дівчат, планує свою майбутню професію пов’язати з дизайном одягу. Нині встигає і шити, і волонтерити на іншому напрямку.
Юні швачки-волонтери бажають нашим захисникам наснаги і оптимізму, не втрачати ні на мить віри у перемогу. Дівчата переконані, що на День незалежності України буде грандіозне свято, а ще раніше – Перемога. Чекають захисників живими і здоровими. Разом спільними силами до перемоги!
Наталія КАРПЕНКОВА. Фото автора.
Leave a Reply