З ПЕРШИХ ДНІВ ВІЙНИ БІБЛІОТЕКАРІ ВКЛЮЧИЛИСЯ У ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ
Стрийська міська Централізована бібліотечна система у ході децентралізації й створення ОТГ зазнала змін. До реформи мережа налічувала 43 сільські й 6 міських книгозбірень. На сьогодні функціонує 5 бібліотек у м. Стрию, 38 – у селах і 2 пункти видачі книг у с. Стриганці та Розгірче. Очолює МЦБС Галина ЦУЦУП.
Креативність бібліотечних працівників за останні роки помітили усі, навіть ті, хто вважає книгозбірні рудиментом минулого. Бібліотекарі активні у соціальних мережах, втілюють в життя найрізноманітніші сучасні технології, проводять тематичні вечори, літературні зустрічі. Як війна змінила плани бібліотек і чим живуть нині її працівниці, розповіла Галина Цуцуп.
«2022 рік ми почали низкою народознавчих заходів, зокрема до Різдвяних свят, інших знаменних дат. 23 лютого у нас була велика нарада бібліотечних працівників усієї галузі, де ми будували плани, ділилися безліччю задумів. Наступного дня мали їхати в с. Добряни, бо виграли проект на облаштування інформаційного сучасного простору в місцевій бібліотеці. Його кошторис 60 тис. грн., на які закупили комп’ютерну техніку. В Добрянах планували провести семінар на тему сучасної бібліотеки, її пріоритетів, перспектив. Війна перекреслила і зупинила все», – зазначила пані Галина.
- Скільки працівників у бібліотечній системі на сьогодні?
- У нас працює 90 бібліотекарів. З початком війни двоє взяли відпустки без збереження заробітної плати та виїхали за кордон у зв’язку з сімейними обставинами.
- Скільки часу бібліотеки були без читачів?
- Роботу ми не припиняли ні на один день. Звичайно, внесли корективи у робочий графік та жодного дня бібліотеки не були зачинені. Наші працівники з перших днів війни включилися у волонтерський рух. Починали з сортування гуманітарної допомоги у МБК. Плели маскувальні сітки у волонтерському штабі «Клаптик Надії», у церкві Ольги та Володимира, у храмі «Всіх святих українського народу» та в храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Перші тижні війни волонтерили на залізничному вокзалі. Зустрічали приїжджих, надавали інформаційні послуги, допомагали зорієнтуватися з подальшим поселенням у Стрию чи продовженням руху в напрямку кордону. У нас не було вихідних, ми розуміли, що треба допомагати тим, чим ми можемо, тут, на місці. Згодом, щовівторка бібліотечні працівники почали ліпити вареники та пельмені при Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Нас забезпечують тільки борошном, а все решта ми приносимо з собою. Бібліотекарі збирають кошти і закуповують необхідні продукти для начинки вареників чи пельменів.
- З появою у Стрию внутрішньо переміщених осіб помітно змінився і ритм функціонування бібліотек. Відновили майстер-класи, творчі зустрічі. Скучили за довоєнним життям?
- Ми не припиняли мріяти про те, що зможемо запрацювати у звичній творчій атмосфері. Справді, до нас почали приходити відвідувачі, які хочуть читати, цікавляться нашим краєм. Оскільки внутрішньо переміщеним особам книги можемо додому давати тільки під грошову заставу (такі правила бібліотек), то ми ще й пропонуємо відвідувати читальну залу. Основні наші читачі жінки з дітьми, тож ми розробили для них різні цікаві й пізнавальні заходи у всіх наших бібліотеках міста і району. У ЦБС є дуже креативна працівниця Оксана Берездецька, яка започаткувала своєрідну мистецьку лабораторію, де проводить різні майстер-класи. Кожна творча майстерня приурочена святу згідно календаря знаменних дат чи подій. Почали з народознавчого свята Великодня і влаштували гаївки, розпис писанок та інше. Наші гості вперше знайомилися і безпосередньо брали участь у таких атракціях. Діти мов губки вбирали у себе кожне слово і ретельно виконували всі завдання. Дорослі з не меншим захопленням слухали про традиції святкування Великодня, бо раніше їхній досвід зводився тільки до освячення кошика, і то не у всіх. Багатолюдним був майстер-клас з декорування вербових гілок. Стрийський Університет Третього віку (директор Ольга Пилипів) опікується багатьма внутрішньо переміщеними особами і вони прийшли на цей захід. Жінки з захопленням спілкувалися, старалися і собі декорувати у синьо-жовтих кольорах вербові гілочки, дякували за гостинність і затишну атмосферу. А з дітьми ліпили з пластиліну теж вербові гілочки. Робили аплікацію-писанку. Хлопчики і дівчатка на різнокольорових клаптиках паперу писали побажання, чи свої думки і з них викладали писанку.
- А що писали діти?
- Діти різного віку, та бажання і висловлювання були майже однакові, як у дорослих: «Мирного неба», «Я люблю Україну», «путін чи російський корабель іди на ….». Спостерігаючи за ними помічали, що і кольори переважно були патріотичні, і гасла також. Один з крайніх майстер-класів – це ліплення з соленого тіста. Його ми приурочили Дню матері. Кожен з юних учасників ліпив тістечко у вигляді сердечка чи квіточки для мами, розмальовували, знову ж таки, у синьо-жовтих кольорах, старанно виводили побажання для матусі. Наступний майстер-клас для дітей – будемо виготовляти листівки та обереги для воїнів.
- Бібліотеки також стали міні-кінотеатрами?
- Так, щосереди ми проводимо кіносеанси. Трохи містично та фільми, які заплановані до показу, перегукуються із сьогоденням. Наприклад, стрічка «Зоопарк» демонструвалася тоді, коли з Харкова евакуювали звірів, щоб врятувати від бомбардувань. І події у фільмі відбуваються під час, правда, іншої війни, де рятують звірів.
- Літературно-мистецькі зустрічі теж відродили?
Це наші улюблені заходи. Розпочали із зустрічі з надзвичайною людиною – поетесою, заслуженою вчителькою Ніною Трофимовою. Пані Ніна киянка, але дитячі та молоді роки прожила у нашому місті, навчалась у Львівському університеті ім. І. Франка, працювала в Стрийській СЗОШ № 6. Ніна Анатоліївна пережила бомбардування Києва у 1941 році і ніколи б не подумала, що їй знову доведеться пережити щось подібне у 2022 році. Зараз поетеса знову тимчасово проживає у Стрию. Пані Ніна є авторкою восьми поетичних збірок. Її поезія наповнена світлом, теплом і любов’ю палкого жіночого серця зрілої жінки, яка щиро і відверто ділиться з читачами своїми роздумами, життєвим досвідом, мудрістю, почуттям любові до рідної землі, до людей, до Бога. Ми провели читацький діалог за книгою «Доця» Тамари Горіха Зерня, лауреата Національної премії ім. Т.Г. Шевченка у 2022 році. Яку зініціювала слухачка Стрийського Університету третього віку Таїсія Гайдукевич. І знову чимало внутрішньо переміщених осіб взяло участь в обговоренні.
- Бібліотеки завжди все планували: на місяць, квартал, рік. Трохи оговтавшись від початку війни, ви вже почали планувати?
- Так. Плануємо, але поетапно: на тиждень чи місяць, але без конкретних дат. З найближчих – День пам’яті Героїв (третя неділя травня), хочемо свято пов’язати із новітніми Героями. На День Європи організовували відкритий мікрофон у сквері біля бібліотеки, як буде цьогоріч, не знаємо наразі, але хочемо відзначити цей день. На День вишиванки (19 травня) ми завжди влаштовували цікаві імпрези. Плануємо і тепер не оминути увагою це свято. Мабуть, буде флешмоб, обов’язково всі працівники одягнуть вишиванки, дівчата з відділу обслуговування Уляна Ланкевич та Ірина Багрич оформлять бібліовікно.
- Ваша бібліотечка система щороку писала різні проекти і брала з ними участь у конкурсах. Чи встигли впровадити все, що здобули минулого року?
- Один з останніх проектів, який ми виграли – це від Інституту української книги – 700 видань. І увійшли в 20 кращих бібліотек Львівщини 2021 року. Але коли ми отримаємо ці книги, не знаємо. Ще невідомо, коли зможемо реалізувати проект для дитячої бібліотеки ім. В. Стефаника на покращення технічної бази, капітальний ремонт (заміна вікон і опалення). Війна зупинила все. Ми дуже чекаємо перемоги, віримо, що незабаром повноцінно запрацюємо і реалізуємо всі плани та проекти. Хочемо, щоб наша бібліотека була потрібна, бо ми не тільки даємо книги почитати, а ми – це змістовне дозвілля, центр інформації, творча майстерня. І все буде Україна!
Розмовляла Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply