Нині ми перебуваємо у стані війни. Більшість з нас радикально налаштовані до усього російського. Зверху на фасаді Народного дому, що у м. Стрию, є напис «Руському народові». Це викликає негативну реакцію у деяких містян на адресу дирекції закладу культури. Очільник Народного дому Олександр ІЛЕЧКО (на фото) перечитав чимало джерел, щоб переконатися у тому, що історичне звернення, яке закарбовано на будівлі, має зовсім інший зміст, ніж сьогодні намагаються трактувати поодинокі стрияни.
У перший день ХХ століття, 1 січня 1901 року у Стрию було урочисто відкрито Народний дім. На сьогоднішній день ця будівля є окрасою міста. Пан Олександр ґрунтовно вивчав історію будівництва, готуючись до святкування 120-річчя. З дня відкриття – упродовж 40 років тут вирувало культурно-мистецьке та політичне життя. Під дахом Народного дому мирно співіснувало багато українських товариств.
У 1939 році радянська влада відібрала його у громади, влаштувавши у ньому «дом Красной армии». При німецькій окупації будинок повернули українцям, але в 1944-му комуністична влада знову віддала приміщення під «будинок офіцерів». Це тривало до 21 листопада 1991 року, коли міськвиконком прийняв рішення передати Народний дім стрийській громаді в особі Товариства української мови ім. Т. Шевченка «Просвіта». 8 березня 1992 року відбулося фактично друге відкриття Народного дому. З тих пір повернулося його історичне призначення – бути осередком української культури.
«Я розумію обурення людей, бо сучасні російські наративи перевертають все з ніг на голову й чіпляються за все, що хоч віддалено нагадує російське. Та не забуваймо, що Народний дім побудували 121 рік тому, і в той час українці називали себе русинами, – зазначає пан Олександр. – Ось дивіться, у львівській газеті «Діло» на другий день після урочистого відкриття в Стрию Народного дому вийшла стаття, де чи не в кожному абзаці пишуть слово руському люду. І в промові Євгена Олесницького є фраза «стрийська Русь». Звернемось до орфографічного словника. Бачимо, що мова це живий організм і вона змінюється, і правопис міняється. На той час це вживалося у значенні українському народові. І міняти його зараз, виходить знищувати історичну пам’ятку. Радянська влада і так знищувала все цінне, стирала нашу історію. Дивом Народний дім пережив дві війни і ми маємо зберегти його автентичний вигляд. Написи ще тоді робили золотими (жовтими) буквами на синьому тлі. Так ідентифікували себе українці. Я, звісно, не історик, але перечитавши твори Грушевського, дослідження Михайла Мандрика й інших авторів, усюди зустрічав слова руські, русь, русини у значенні, що це українці. Хотів би, щоб стрияни виважено ставилися до будь-яких висловлювань, не чіпляли ярлики зрадників. Давайте дочекаємося перемоги України над москалями і тоді будемо в мирних умовах приймати рішення».
У Народному домі є ряд не реалізованих до кінця проектів, через війну. Так і не показали фільм, знятий до 120-річчя з дня відкриття. Та саме воєнні події дають продовження стрічці. З’явилася ідея знімати далі, щоб зафіксувати усі важливі моменти сьогодення, адже в Народному домі нині вирує життя. Перший місяць війни він був переповнений волонтерами, які допомагали в патрулюванні міста, прийомі та відправці гуманітарних вантажів. Проводилися курси домедичної допомоги, збори терооборони.
Тут знайшли прихисток волонтерські організації ГО «Майдан Стрийщини», «Стрийська Сотня Січових Стрільців». Благодійний фонд «Рідня». Також інші Громадські організації: Стрийське товариство політичних в’язнів і репресованих; Стрийська об’єднана спілка дітей політв’язнів України; спілка пенсіонерів збройних сил України стрийського гарнізону; Стрийська міська організація «Союз Українок»; станиця Стрий Пласту – Національної скаутської організації України; «Туристичний інформаційний центр Стрия»; Стрийська станиця всеукраїнського братства ОУН-УПА імені генерала Романа Шухевича – Тараса Чупринки; громадська організація «Стрийське коло»; «Стрийське міжрайонне братство воїнів національно-визвольної боротьби. До речі, у фільмі є фраза: «Невже історія на цьому закінчується?», і звучить відповідь: «Ні, українці продовжуватимуть утверджуватися»…
Ще один проект – підсвітка будівлі у вечірній час. Стрияни мали змогу під час Різдвяних свят споглядати цю красу. Відповідно, з початком війни в цілях безпеки й економії електроенергії освітлення не вмикають. Є спеціальний таймер, який виставляється, коли з настанням темряви світло вмикали, а глибокої ночі, можна було також запрограмувати, щоб вимкнути.
Продовжується запис аудіокниги про Стрий. Вона звучить різними голосами стриян. Історичні факти у записі й нині вмикають в Народному домі. Чути їх на всю вулицю. Перехожі збавляють темп, призупиняються біля Народного дому, щоб послухати.
Мав запрацювати й аматорський ляльковий театр. Придумали назву – «Забавлянка». Майстриня Марина Тутова виготовила ляльки для першої вистави за Легендою про Стрий. Керівник Туристичного інформаційного центру Олександр Сікора прилаштував намет для сцени. Вже навіть розподілили ролі, репетирували та не встигли виступити на широкий загал. З Молодіжним центром планували поставити жартівливу сценку про москалів «Їхав козак містом» на слова стриянина, автора пісні про Народний дім Андрія Макоти. За словами Олександра Ілечка, участь у підготовці вистав мали б брати дорослі та діти. Своєрідна казко-терапія має сподобатися родинам з дітьми, де мама і тато спільно з малечею репетируватимуть, а потім виступатимуть перед глядачами. Директор вже підібрав репертуар з казок, герої яких чекають на те, щоб «ожити» в ляльковому театрі.
Народний дім Стрия є частиною туристичного маршруту, який з Трускавця везе спраглих до пізнання відпочивальників у мальовничі Карпати подивитися на водоспад Кам’янку. Автобус зупиняється біля пам’ятника С. Бандері, відтак туристів ведуть до Римо-католицького костьолу і в Народний дім. Олександр Ілечко на 20 хвилин стає екскурсоводом. Намагається розповідати цікаві факти, які б закарбувалися у пам’яті гостей. Грає на стародавній фізгармонії, проводить просторими залами та фойє і разом з історичними фактами розповідає й життєві історії, якими жив 120-річний дім.
Ще один проект, який розпочався – це «Стрий – колись і тепер». Є вже 4 світлини, які розміщені на 2-му поверсі. Винахідливий директор заохочує містян долучатися до усіх ініціатив. Бо це цікаво й пізнавально. За основу береться стародавня листівка із зображенням вулиці нашого міста і робиться сучасна фотографія під таким самим ракурсом. В результаті ми зможемо порівняти, як змінюється Стрий з роками. На жаль, не завжди на краще.
Стрийський Народний дім спроектовано талановитим українським архітектором Іваном Левинським. Він не лише найвизначніша архітектурна пам’ятка міста, а його будівництво стало яскравим прикладом самоорганізації кращих представників української інтелігенції заради праці на благо власного народу, і навіть певної жертовності в ім’я високих ідеалів. Споруджена їх стараннями будівля на довгий час стала осередком діяльності українських інституцій Стрия. Ці традиції, на десятиріччя перервані роками радянської окупації, Народний дім відродив і намагатиметься підтримувати на далі.
Наталія КАРПЕНКОВА. Фото автора.
Leave a Reply