ВОЄННІ РЕАЛІЇ МІСТА

.

– На сьогоднішній день медпрацівники можуть брати відпустку без збереження заробітної плати на невизначений період часу, якщо є їх кому замінити. Та керівники мають знати, де знаходяться медики, бо в разі загострення ситуації можливо треба буде залучати їх й до іншої роботи, й на інших підприємствах. Зрештою, немає масового виїзду за кордон медиків. Були окремі випадки. У нас 4 працівниці, які на початку війни взяли відпустки без збереження і виїхали з дітками за кордон. Троє повернулися через два тижні на роботу. Я думаю, що аналогічна ситуація і в інших відділеннях.

.

– Реалії міста такі. На сьогоднішній день у нас працює кілька лікувальних установ. Центральна районна лікарня (директор Олексій Ігнатов). Вона у своєму складі поки що має стаціонарне відділення, у якому є інші відділення: травматологічне, хірургічне, приймальне, інсультний центр, відділення екстреної медичної допомоги, яке підпорядковується Львову, але базується в ЦРЛ, дитяче відділення, відділення первинної медичної допомоги, до якого входять також і сільські амбулаторії, які колись називалися ФАПами, а їх перейменували на «Пункти здоров’я». Така мережа районної лікарні. Планувалося, що з 1 липня буде створений новий Центр первинної медичної допомоги, який мав би у своєму складі амбулаторії і пункти здоров’я, які є у районі. Тобто, наш Центр працюватиме, як працює досі, а з їхньої структури виділили б первинну медичну допомогу. Війна внесла свої корективи, тому це можливо буде з жовтня, чи навіть з наступного року. Це один з етапів медичної реформи. Спілкуючись на нарадах, знаю, що вони працюють у штатному режимі, скорочень працівників не було.

.

Пологовий будинок (директор Ігор Цимбала) працює, як працював. Стаціонарне відділення, патологія вагітних і жіноча консультація. Стрийська міська дитяча лікарня (директор Оксана Вишинська) також працює, як і до війни. Днями кількість хворих, яких вони приймають, зменшилась через те, що у них розмістили дітей віком від п’яти місяців до шести років із зони бойових дій, зокрема, Запорізького спеціалізованого дитячого будинку (60 дітей і 30 дорослих). Тобто, госпіталізація в дитячу лікарню тимчасово призупинена. Якщо є нагальна потреба госпіталізації, то дітей скеровують у районну лікарню або якщо це інфекційна патологія – в міську інфекційну лікарню.

.

Вже пройшов процес реорганізації міської лікарні. На базі ковідного відділення (три поверхи на вул. Дрогобицькій) зараз 1 і 2 поверх – це кардіологія і неврологія з плановою госпіталізацією, третій поверх (де була реанімація) – там приймають ще ковідних пацієнтів. Через дорогу – інфекційне відділення, де планово приймають усіх пацієнтів з інфекційною патологією. На вул. Петлюри (так звана залізнична лікарня) продовжують функціонувати відділення, які працювали до війни, і понад місяць як там облаштували соціальний центр для вимушених переселенців, де одночасно можна розмістити 170 осіб.

.

У структурі «Центру первинної медико-санітарної допомоги м. Стрия» працює 4 відділення: на вул. Охримовича, вул. Степана Бандери, вул. Коссака і Львівській. Всі відділення ми на дев’яносто відсотків по ремонтували, матеріально-технічною базою забезпечені повністю, тобто все обладнання, яке у нас має бути, теж на 99 відсотків укомплектували. Мали великі плани на рахунок фасадів та на даний момент ніякі ремонтні роботи не проводимо. Чекаємо закінчення військового стану. Хоча ремонт на вул. Львівській, який почали в грудні минулого року, закінчували вже під час війни.

.

– Статистика минулих років була такою, що напередодні великодніх свят кількість пацієнтів зменшувалася. Цьогоріч, звичайно, є тенденція до збільшення, власне, за рахунок внутрішньо переміщених осіб. В ЦНАПі при реєстрації усім видають пам’ятку з контактами медичних закладів. Звертаються у всі відділення, відповідно, хто де поселився, щоб було поближче і зручніше. Найбільше на вул. Охримовича. На сьогоднішній день не обов’язково укладати декларацію з сімейним лікарем. Хоча на початку ми рекомендували. Тепер такі пацієнти звертаються перш за все до адміністратора, який їх скеровує до лікаря на прийом, лікар їх оглядає і в окремий журнал, в якому ми реєструємо усіх тимчасово переселених, записує і призначає лікування, наступні консультації чи дає скерування на візит до вузьких спеціалістів, рекомендуємо вакцинацію. Також маємо медикаменти отримані, як гуманітарну допомогу. Це жарознижуючі препарати й знеболюючі. Зазначу, що серед гуманітарних ліків було багато протермінованих – їх викидали, а в інших термін придатності до 2023 року. Їх ми і використовуємо. Загалом, всі отримані препарати переглядаємо, класифікуємо, фотографуємо і розміщуємо інформацію у вайбергрупах, де всі наші медики можуть побачити: що є, і в якій кількості й відповідно пропонувати пацієнтам.

.

– З понеділка 18 квітня вакцини проти ковіду немає, закінчилася. І така ситуація на Львівщині в усіх центрах вакцинації. Якщо в когось є залишки, то вони її використовують. Попередній місяць ми деколи по 2 рази в тиждень їздили до Львова на склад. Поки вакцина була в наявності, тимчасово переселеним потрібно було тільки мати з собою паспорт, щоб ми могли правильно ввести їхні дані у базу. Вакцинували за індивідуальним планом, перевіряючи також, чи робили вони хоча б одне щеплення, чи не робили зовсім. Зараз пропонуємо всім, хто приходить, вакцинуватися від дифтерії і правцю. Ця вакцина у нас є в наявності. Згідно календаря щеплень вакцинуються діти у 16 років, а потім щодесять років, тобто у 26, 36, 46, тощо. Останнім часом дорослі люди говорили, що їм не потрібна така вакцина. Сьогодні ж, враховуючи можливість отримати травму під час бойових дій – вакцинація від правцю має бути обов’язково. Хочу сказати, що усі, хто був на прийомі і отримав пропозицію – відмовників нема. І цієї вакцини є достатньо. Місцевим людям також буде корисно щепитися від правцю.

.

– За весь період, відколи у нас є внутрішнього переселені особи, ми прийняли 563 людини (це на час запису інтерв’ю 20 квітня). З цієї кількості людей, які вперше звернулася, було чимало таких, що приходили до лікаря по кілька разів. Тому кількість відвідин в рази більша. Звертаються насамперед з респіраторними, сезонними недугами. Приходять люди з гіпертонією і гіпертонічними кризами, онкохворі, які мають отримати лікування, призначене онкологом зі встановленим діагнозом. Їм треба виписувати знеболюючі, які йдуть за спеціальним рецептом і відпускаються у соціальній аптеці. Є дуже складні хворі. У більшості цих людей зараз є або депресивний синдром, або посттравматичний синдром. І це не дивно. Помічаємо, що на перших відвідинах лікаря вони майже не хочуть нічого розповідати. Потім, коли приходять другий-третій раз, починають відкриватися, розповідати про пережите. Географія людей, звідки приїхали, різна: Чернігів, Херсон, Київ і Київська область, Харків. Навантаження, звісно, є, але медики і медична система міста спроможні надати допомогу всім, хто її потребує.

.

– Перший тиждень війни, коли були відключені сервери, ми виписували паперові лікарняні. Тепер все працює чітко. Загалом навантаження на сервер зараз знизилося і все, що необхідно отримати, чи електронний рецепт на ліки, чи записатися до лікаря – працює безперебійно.

.

– Приходила одна лікарка пенсійного віку (63 роки). Вона працювала сімейним лікарем в Чернігові. Ми запропонували вакансію, та їй не підійшла оплата праці. У нас згідно з колективним договором, хто приходить має тільки посадовий оклад (10 тис грн), а решта доплат від кількості декларації.

.

– На початку війни для своїх медиків ми провели, радше, щоб згадати, ніж навчитися, бо теорію всі знають. Специфіка нашої роботи інша, і не так часто до нас зверталися з кровотечами, чи тим більше, з пораненнями. Бо це робота для бригади екстреної допомоги. Наші медики були готові йти у різні колективи і навчати інших. Та наразі працівники екстреної допомоги проводять такі заняття. Для своїх закладів ми докупили ноші, візки для транспортування пацієнтів, джгути, кровоспинні препарати. Готові й до масових поступлень пацієнтів з різними травмами. Зазначу, що фінансування національної служби охорони здоров’я працює безперебійно, щомісячно. Немає затримки зарплати чи інших виплат.

.

– Спочатку були дуже налякані й стривожені. Та вдалося себе опанувати, бо ми розуміли, яка відповідальність лягає на наші плечі. Проводимо щотижневі виробничі наради, бо є щоразу багато питань, від Міністерства охорони здоров’я, які треба обговорювати, накази Департаменту, щоб працювати без зупинки. Мала дуже корисну он-лайн зустріч з капеланом Андрієм Зелінським про організацію роботи в умовах війни. Після того я у всіх відділеннях провела аналогічну бесіду. Її основний меседж – треба гуртуватися, триматися купи, як кажуть у нас, треба обговорювати проблеми і не замикатися у собі. Війна – проблема для усіх. Миру нам, це те, чого найбільше прагнуть усі українці.