Йому б виповнилося 57 років… 23 листопада, у день народження видатного комбата Добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ» Олега Куцина у Стрию нову вулицю, що єднає вулиці Заньковецької та Панаса Мирного, названа в його честь. Це ініціатива побратимів зі Стрийської Сотні Січових Стрільців, яку підтримала місцева влада.
Чин освячення вулиці провів о. Мирон Гринишин. На відкриття приїхали побратими та друзі комбата, які пліч-о-пліч воювали з ним. Для всіх них він був не просто командиром, а істинним провідником.
Міський голова Стрия Олег Канівець у своєму виступі розповів про подвиг батальйону під Вірнопіллям. Кількамісячну оборону тримали саме бійці Олега Куцина. І хоча комбат не стриянин, він став другом та наставником для багатьох бійців зі Стрийської громади.
Олег Куцин (23.11.65 – 19.06.22) – український громадський, політичний та військовий діяч, засновник і багаторічний керівник «Легіону Свободи», командир батальйону «Карпатська Січ».
Серед побратимів комбата співак Юрко Юрченко («Юркеш»), нині доброволець «Карпатської Січі». Під час відкриття нової вулиці виконав пісню, яку написав в пам’ять про Олега Куцина.
«Стрияни першими вшанували світлу пам’ять комбата і увіковічили його ім’я, назвавши вулицю. Петиція на звання Героя України Олега Куцина також набрала потрібну кількість голосів, то ж очікуємо рішення Президента, – зазначив Ю. Юрченко. – Загалом, війна це не тільки про смерть. У нашому батальйоні завжди весело. Попри бої, мені пишеться і головна тема – це Україна. Зрештою, війна – це не тільки про стріляти, війна – це і любов, і дружба, мрії. ЗСУ – це міцна сила на позитиві, яка б’є москалів і не зупиниться, допоки не очистить святу українську землю від кацапні. Пісня завжди з нами. Мені хлопці кажуть, що поб’ють, якщо прийду в бліндаж тільки з автоматом і без гітари. Розслаблятися якось треба. «Карпатська Січ» – це клубок суцільного позитиву. Важко втрачати побратимів і ми всі ходимо під кулями, але не впадаємо у відчай. Комбат любив співати «В Чорне море кров Дніпром тече», «Бий барабан», «Будем воювати». До речі, пісню «Будем воювати» написав Мар’ян Берездецький (позивний “Дзвін”) зі Стрия, боєць «ОДЧ Карпатська Січ», з яким я подружився на передовій. Хоч, через свою природню скромність він сказав, що пісня народна. Я перерив весь інтернет і зрозумів, що це авторський твір. І вона не єдина, яку ми почули у виконанні Мар‘яна в перервах між мінометними обстрілами. Вона вразила мене своєю душевністю і простотою. У ній вся тяглість поколінь, що воювали з нашим одвічним заклятим ворогом. Вона і сумна, і лірична, але надпотужна та вмотивовує нас, українців, до боротьби. Комбат Олег Куцин був мені справжнім другом і ми його не підведем».
Після освячення вулиці «січовики» запросили гостей на відкриття музею російсько-української війни «Нескорені» за адресою: вул. Успенська 58. Зібрані воєнні трофеї з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну оформлені у експозицію, яка демонструє міць української армії та нікчемність ворога. Володимир Кашуба, член громадського формування «Січові Стрільці», один з ініціаторів відкриття музею зустрічав перших відвідувачів та розповідав про експонати. Він зазначає, що весь штаб «січовиків» долучився до підготовки та оформлення експозиції. Назва музею – це ідея командира «Нескорених», бо наш народ нескорений, відважно воює і рухається до перемоги.
«Я людина не військова, тому все, що привозили хлопці з передової вражало і дивувало: фосфорні бомби, уламки ракет, підбитий російський безпілотник з Ізюмського напрямку, американський «Джавелін». Найбільше емоцій у мене викликала ракета, бо саме такими б’ють по наших містах і селах. У нас є кацапський куток, який ми назвали «У світі кацапів», і всі їхні речі викликають виключно огиду. Плануємо, щоб музей працював на постійній основі. Для цього потрібно більше приміщення, щоб розмістити всі наші експонати. Маємо багато фотографій хлопців з передової, «фронтові портрети» художника Василя Бичка, який також воює у «Карпатській Січі», хочемо встановити великий екран, щоб були не тільки фотодокументальні експонати, а й візуальні, включатимемо відеоматеріали з поля бою та військового побуту. Наразі, відвідування тільки за попереднім записом. У майбутньому два дні на тиждень (середа і п’ятниця) музей працюватиме для гостей», – розповів Володимир Кашуба.
На чільному місці у музеї фото комбата Олега Куцина та портрет, який написав Василь Бичко. Художник-боєць згадує: «Сьогодні Олегу Куцину виповнилось би 57 років… Але він залишиться в моїй пам’яті таким, як я його востаннє побачив 30 травня 2022 р. у Вірнопіллі біля школи. Він тоді сказав: «Орел, що за фігня така? Всі мають портрети, а комбат ні ?!». Тепер є. Але запізно… З Олегом були знайомі з 2009 року. Яворина, пікетування обласної Ради в Ужгороді, Майдан, Курахове, Водяне, Київ, Ірпінь, Вірнопілля. Ми були пліч-о-пліч. Дякую, комбате, за чин! Боротьба триває…».
Ввечері цього ж дня, в малому залі Народного дому відбувся вечір-пам’яті легендарного комбата. Хедлайнер зустрічі – Роман Коваль, президент історичного клубу «Холодний Яр», а також виступав артист та боєць батальйону «Карпатська Січ» Юрко Юрченко («Юркеш») і бойові побратими.
Наталія КАРПЕНКОВА. Фото автора.
Leave a Reply