ВИПУСКНИЙ 2022 ШКОЛА ЗАКІНЧУЄТЬСЯ, ТА ЩОСЬ НОВЕ – ПОЧИНАЄТЬСЯ

Травень –  майже літо. Його люблять усі школярі, бо це місяць перед канікулами. Для випускників – це  іспити, мрії про майбутню професію, останній дзвоник, випускний, дедлайн безтурботного дитячого життя. Ми вже знаємо, яким він був у час пандемії. А яким буде у воєнний час? Дізнаємося у випускниці  Стрийсь­кої ЗОШ №7  Ярини ОПРИШКО (на фото).

Дівчинці днями виповнилося 17 років.  Любить музику, подорожувати, читати книги та вивчати англійську мову. Брала участь у конкурсі «Чарівна стриянка – 2021», де за свою ораторську майстерність отримала титул «Міс ДієСлово». З майбутньою професією каже –  ще не визначилася. Та, здається, трохи лукавить. Спрацьовує галицька забобонність. Та ми щиро бажаємо, щоб усі її мрії та сподівання справдилися.

Мрії випускниці – 2022

Ще на початку навчального року ми з класом обговорювали, яким має бути наш випускний. Було безліч варіантів: від  традиційного ресторану до закордонної подорожі. Разом зі своїми однокласниками, подружками ми одинадцять років йшли до цього дня.  Звичайно, як кожна дівчинка, я думала про випускний. У мріях – це сонячний день на шкільному подвір’ї, урочиста лінійка, звучить останні дзвоник. Але це мало б бути весело – не сумно, у колі друзів. Хоча випускний асоціюється з сумним «прощай, школо», та насправді попереду інше життя, а наш малий досвід спільного навчання був щасливим і веселим, тому і свято останнього дзвоника мало б бути щемливим, але не сльозливим.  Мало бути і гарне плаття. Уявляла себе у сукні персикового кольору, обов’язково довгій, як у королеви. У нас в школі два 11-х класи,  планували разом святкувати випускний у ресторані.

Дистанційне навчання в 11 класі

Як на мене, дистанційне навчання – це хороший аналог для подальшого його розвитку. Вважаю, якщо ти хочеш вчитися, якщо є бажання, усвідомлюєш, що тобі це потрібно –  ти будеш вчитися. Наші вчителі чудово ведуть уроки дистанційно. Звичайно, є плюси і мінуси очно-заочного навчання. Ми розуміємо, що в класі це живе спілкування, приколи, це певний конект між нами, але … дистанційне навчання у час пандемії і, тим більше у воєнний час – це рятівне коло. Усвідомлюємо, що ходити до школи не дуже безпечно. Сигнали тривоги за шкільною партою додатковий стрес усім. Маємо досвід  дистанційного навчання третій рік. Перший рік було не звично, що ти сидиш дома перед комп’ютером, не треба щоранку бігти в школу, а потім втягнулися і було нормально. Звичайно, випускний клас і дистанційно – це трохи сумно, бо хотілося побільше побути разом, поспілкуватися. Та маємо альтернативу і не відчуваємо браку спілкуванню. Ми ж покоління ґаджетів. Все нормально.   При дистанційному навчанні вчимося планувати свій день, для мене це теж досвід на майбутнє.  Я навіть більше зараз встигаю. Вчителі завжди на зв’язку. Можна подзвонити, спитатися. Чи в групі класу написати, що тебе турбує –  і завжди є відповідь.  Тому моя оцінка дистанційному навчанню у випускному класі – 12 балів. Мені здається, що ми навіть подорослішали і стали серйознішими. Напевно, для молодших класів це не дуже добре. Ми ж знаємо, чого ми хочемо, куди нам орієнтуватися. Багато моїх однокласників відвідують додатково заняття з тих чи інших предметів, які їм потрібні для вступу до омріяного університету.

Дійсність випускника – 2022

Вивчаємо структуру ЗНО із одночасною здачею трьох предметів. Намагаємося не панікувати. Зрештою, вже оговталися від першого шоку. Найгірше була невідомість і невизначеність. Зараз вже знаємо, що до чого. Реєстрацію на ЗНО ми ще пройшли на початку лютого. Маємо сертифікати реєстрації.  Зараз треба тільки підтвердити своє місце знаходження. І чекати, коли система розподілить, де саме відбуватиметься ЗНО у твоєму населеному пункті. Має прийти повідомлення. Попередня дата написання – 18 липня. Сам механізм здачі ще опрацьовується. Тому слідкуємо за інформацією. Багато нюансів. Готуємо себе морально, бо однозначно – це стрес, і це складніше ніж було попередні роки.

У моєму класі за списком 18 учнів. Одна дівчинка до нас долучилася з Маріуполя, яка зараз живе в Стрию. Чимало моїх однокласників з початком війни виїхали за кордон, але й більшість хочуть поступати в інші країни.  Один однокласник був за кордоном, та згодом повернувся. Знаю, що сто відсотків буде коротеньке свято останнього дзвоника на шкільному подвір’ї чи в актовій залі. Подробиці будуть згодом. Мабуть, зберуться тільки  два наших –  11 класи та першачки. Одягнемо вишиванки, зустрінемося з вчителями й однокласниками. Якщо війна суттєво не вплине на обстановка у місті, то, звичайно, після цього десь разом посидимо. Згадаємо шкільні моменти. Готуємо фотоколаж і відео про навчання у школі. Дивитимемося, як ми дорослішали, а це було завжди весело і неповторно. До речі, наш класний керівник Леся Степанівна Турків має безліч фотографій з наших поїздок, шкільних заходів. Думаю, вийде прикольно.

Шукаємо тільки позитив. У нас чудова країна, у нас чудове майбутнє, хороша молодь. Ми не будемо засмучуватися. Пережили перший місяць війни  у депресії та невизначеності. Школа закінчується, але ж щось нове починається. Обов’язково наше студентське життя проходитиме у мирній країні.

Цьогорічним випускникам я б побажала зробити правильний вибір майбутньої професії, не помилися, працювати над собою, саморозвиватися,  мати поруч вірних друзів, у всьому шукати позитив, не боятися мріяти і щоб ці мрії збувалися, і нехай буде мир в Україні! Захоплюємося героями, які захищають нас, і ми не маємо права їх підвести, маємо бути гідні їхньої самопожертви.

                                                               Наталія КАРПЕНКОВА.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*