ВИШИВАНКО МОЯ, РОЗКВІТАЙ!

Рідне місто моє одяглось в вишиванку,

Наче вишня в цвіту, сяє з самого ранку.

України сини, її славнії дочки,

Мов квіт яблунь рясний,

                                 у святкових сорочках.

Саме такими поетичними рядками розпочали свято День Вишиванки учні 6-А класу (кл. керівник  І. Задоєнко) у Стрий­ському ліцеї ім. Героя України Андрія Кор­чака.

І справді, кожен учень та учениця, як і вчителі, 18 травня сяяли у свят­кових вишиванках, хоч цей день офіційно не є державним святом.

День Вишиванки! Він покликаний збе­регти споконвічні традиції українського народу. І радісно усві­дом­лювати, що вони оживають, відновлюються — бо це на­дбання наше. Вишиванка символізує духовне багатство, народну мудрість і традиційний зв’язок поколінь.

Для українців вишиванка — не просто одяг. Це щось дуже особливе, особисте, рідне, святе. Вишиванка для нас як символ, який зберігає наше коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу:

О пісне, вишита на полотні!

Журба й надія в кожному стібочку.

Життя людське, нитками вишите,

Вмістилось на мою сорочку.

        Вишиванко! Красо моя нев’януча,

       З далекої минувшини, з віків.

       У кожній хаті, де лиш гляну —

       Красується ще й гордо з рушників.

Отже, вишиванка на свято — це не прос­то данина моді. Це — пам’ять про любов, яку подарували нам праматері та сама українська земля. Це генетичний код нації.

Вважається, що перші вишиті орна­мен­ти  дійшли до нас ще з доби трипільської культури.

Найдавнішим вишитим зразком, ви­явленим під час археологічних розкопок, є рушник із скарбом срібних монет ХІ століт­тя. Його фрагменти знайшли у мурах в глиняному горщику.

Дослідники налічують понад 120 гео­метричних знакових систем. Серед най­популярніших були символи сонця, міся­ця, зірок і землі. У вишивках викорис­товували природні кольори, які добували з відварів коріння чи насіння рослин. Дуже популярним було фарбування у дубовій корі.

Українська сорочка-вишиванка. Вона ввібрала в себе теплоту сонця і смуток ча­рівної пісні. Це не лише витвір мистецтва, а й наш оберіг від злих сил. У давнину українські дівчата, щоб заручитися не­зрадливістю свого обранця на все життя, вишивали сорочку для нього червоним шовком, просячи у Всевишнього щасливої подружньої долі. Вишивана сорочка вва­жалася і вважається зараз найкращим подарунком:

З вечора тривожного,

Аж до ранку

Вишивала милому

Вишиванку.

        Піду я в неділеньку

        До світанку,

        Подарую милому

        Вишиванку.

Співається в українській пісні «Виши­ванка».

Дуже часто матері вишивали і вишивають сорочки для своїх дітей, онуків на щасливу долю.

Вдягаю вишиванку я,

Що мати вишивала.

Журавликів я чую крик —

Зозуля закувала.

До щему серця звучать слова сучасної пісні:

А сорочка мамина біла-біла,

А сорочка мамина серцю мила.

А сорочка мамина зігріває —

Я її до серденька пригортаю.

І ще трохи історичних фактів: Іван Франко почав поєднувати вишиванку з європей­ським костюмом і цим започаткував своє­рідну моду. Його сучасники згадували: «Де  б він не з’являвся, неодмінно привертав увагу своїм піджаком та вишиваною сорочкою…».

Тарас Шевченко мав 6 вишиванок (вишивали йому українські жінки, які в той час були в Петербурзі як кріпачки пана Енгельгардта). Але чомусь ні на одному автопортреті він не  у вишиванці.

Леся Українка на 200-ій купюрі нашої гривні кра­су­ється у вишиванці у поєднанні з герданом.

Сьогодні вишивані вироби є напрочуд модними і стильними. Навіть провідні сві­тові дизайнери використовують вишивані елементи у розробці своїх нових моделей. А для нас, українців, вишиванка стала своєрідним брендом, візитівкою, оберегом.

Фестиваль української культури в Канаді біля м. Едмонтон (де встановлено па­м’ятник українській писанці) всі учасники, не­зважаючи на колір шкіри (жовтий, білий, чорний, червоний — бо ж там індіанці — корінний народ), одягнені в українські ви­шиванки.

Такою пізнавальною інформацією про українську вишиванку з однокласниками поділились Т. Костюк, Г. Кушпір, Д. Смутко, Д. Суслова.

Звучала і прекрасна декламація  віршів про вишиванку (В. Ковальчук, Х. Їжак, О. Бугаєв, С. Міштурак, А. Красницька, Д. Бегей, В. Перевізник, Ю. Марій, І. Матіїшин, А. Дарбінер, Д. Данилишин).

І пісня… Звичайно ж пісня «Мамина сорочка», «Два кольори» (Х. Їжак, Т. Костюк, З. Мощич, З. Маринець, В. Щербан, Н. Гішта. Підспівував увесь клас.

На закінчення свята пройшло де­фі­лю­вання дівчат і хлопців в українських виши­ванках-сорочках.

Хай нам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть.

Нехай червоні ягідки калини

На вишиванках осявають путь!

        Нехай слова і пісні милозвучні

        Для нас лунають знов і знов.

       Хай будуть в серці нерозлучні

       Добро, Надія, Віра і Любов!

Ми дуже красиві у своїх вишиванках! На нас дивиться увесь світ і милується нами!

Світлого настрою і чистого неба у радіс­не свято — Всесвітній День Вишиванки!

Дарія ПРИПІН, керівник гуртка «Діти Світла»

у Стрийському ліцеї

 ім. Героя України Андрія Корчака.