16-17 липня відбулася традиційна подорож місцями бойової слави на гору Яворина, яку щороку організовує Фонд громад «Рідня». Обов’язки розподілили так: керівник мандрівки – Петро Маковський (Гайовий); ідеолог – Богдан Сидорак (Бодьо Босий); провідник маршруту та інструктор – Андрій Стронціцький; офіційний музика – Володимир Олексин; офіційний дримбар – Микола Ханас (Дримбар); куховар – Галина Олексин; фотохронікер – Олеся Скалянська (Косичка).
Щоб зрозуміти і відчути атмосферу мандрівки горами її учасники поділилися своїми враженнями.
Василь ЯСЬКІВ, м. Стрий, Стрийська ВЦА: «Наша рідна Україна така мальовнича, що в кожного її патріота викликає природне бажання подорожувати країною та вивчати її чарівні краєвиди. Одним з таких дивовижних місць є Карпати, що за багатьма критеріями перевершують відомі закордонні курорти. Тут кожна гора має свою легенду, свою історію і, не рідко, трагічну.
16-17 липня мав чудову нагоду взяти участь у подорожі місцями бойової слави на гору Яворина. 1944 року на цій горі розташовувалася Старшинська школа Української повстанської армії «Олені», курсанти якої під керівництвом майора Федора Польового (псевдо «Поль») полягли 15 жовтня 1944 в більшовицькій засідці в урочищі Глибокий у відчайдушному бою зі спецчастиною карателів НКВС.
31 жовтня 1946 у бункері, який знаходився неподалік від школи, героїчно загинув у 27-річному віці з дружиною Антоніною, грудним синочком Романом та бойовими побратимами провідник ОУН Карпатського краю Ярослав Мельник. Історія протистояння – не завершена, і сьогодні наші Захисники продовжують героїчну боротьбу з ордою. Але перемога обов’язково буде за нами! Бо український дух не зламати! Чудова когорта однодумців, прекрасні краєвиди, професійний гід, незабутні пісні коло ватри зробили цю подорож неповторною».
Василь ДМИТРИШИН (Голова), член фонду громад “Рідня”, член гуманітарного штабу “Рідня”, волонтер, голова Експертно-аналітичної групи “Порада”, директор Фонду громади с. Лисятичі ім о. Андрія Пеленського: «Насамперед, хотів би сказати дуже велике спасибі організаторам цього заходу Петру Маковському та головному ідеологу й генератору Богдану Сидораку. Маю велике піднесення, задоволення від мандрівки, яку ми здійснили. Це не просто похід чи мандрівка, це надзвичайно патріотичний та історичний захід, який всіх нас надихнув на потребу відновлювати історичну справедливість, знаходити український корінь правди, який спрямовує нас на нові справи в зміцненні нашої незалежної України та разом з тим Збройних Сил України. Саме це нам показали ціною свого життя добровольці Старшинської Школи УПА “Олені”.
Дуже важливо, що ця мандрівка проводиться щорічно до якої долучаються не байдужі молоді юнаки та дівчата. Я пізнав, що кожен член походу це є особистість, яка вартує уваги. Цю справу необхідно і дальше продовжувати та доносити правду до небайдужих людей та пробуджувати серця інших. Сьогодні важливо пізнавати незламні сильні душі і міцні серця Наших героїв – бійців Старшинської Школи “Олені” та унаслідувати їх приклад у наполегливій боротьбі з ворогом. Чекаю наступної мандрівки. Нехай нас Береже Бог та стає нас більше».
Віра МАРОЧКАНИЧ, вихователь ЗДО 12 м. Стрия: «Я мала намір випробувати себе на міцність; познайомитись ближче з товариством, волонтерами, симпатиками фонду “Рідня”;дізнатися і поглибити свої знання про героїв УПА, їхній подвиг ціною власного життя у боротьбі з ворогом. Мої враження від мандрівки перевершили мої сподівання. Незважаючи на втому та невелике серцебиття, я дякую усім організаторам і учасникам за високий патріотизм, інтелігентність у стосунках, пісні і розповіді, за те що ми такі є – сильні, мужні і непереборні».
Максим ШПАТУХ, працівник підземного сховища газу м. Стрий: «Давно хотів піти в гори з рюкзаком і виключити свій мобільний. Це була чудова нагода зробити те про, що давно мріяв. Під час цієї мандрівки багато дізнався про героїв УПА. Почув багато гарних патріотичних пісень біля ватри. Дуже дякую за запрошення і теплий прийом у компанію».
Василь ГАСІЙ (Гармоніст), “Молода Просвіта Прикарпаття” м. Івано-Франківськ, волонтер: «Мандрівка «Горами нашої слави» стала відкриттям і показала наскільки є нашим обов’язком. Не забувати та нести пам’ ять про наших повстанців і провідників. Доглядати за тими сакральними місцями. Залучати молодь, бо в нашому поході її було критично мало, адже нова кров має переймати традиції. Співати повстанських пісень і нести це в маси. Загалом походом я задоволений і дякую за можливість побути два дні з достойними людьми».
Надія МОКРИЦЬКА, нотаріус м. Стрий: «Похід на г. Яворина назавжди залишиться в моєму серці. Дуже цікаво і пізнавально. Одночасно це перемога над собою. Але всі зусилля не були марними. Подорож дуже зблизила усіх і “косичка” зі сходу стала рідною для всіх, дуже гарна дівчинка. Велике дякую організаторам цієї мандрівки. Сподіваюся ще не раз піти із вами у мандри».
Юрій Мокрицький (Мокрий), член фонду громад “Рідня, голова Правління кредитної спілки “Вигода”, член Гуманітарного штабу “Рідня”, волонтер: «Традиція щорічної ходи на Яворину – чудова нагода для кожного: помолитись на патріотичній хресній дорозі; віддати шану борцям за волю України; осмислити сьогодення і ще раз міцно помолитись; укріпитись у своїх поглядах та переконаннях; доторкнутись до історії, яка живе, проростає, повз яку ти проходиш лісовою стежиною; поспілкуватись з чудовими, натхненними нашою ідеєю – Самостійною Соборною Україною, людьми і тими, яких знаєш і тими з якими запізнався колись і зустрічаєшся лише раз на рік і насолодитися красою наших Карпат! Позитивних емоцій та переживань – багато. Перше – те, що я особисто – зміг, зміг фізично подолати з наплічником дистанцію, в певних місцях важку. Друге – те, що був разом з дружиною і це чудово! Третє – потужний інформаційний та патріотичний заряд, який отримав! Четверте – спілкування з чудовими людьми і тими кого знав, і тими з ким познайомився.
Вразив мій тесть, який пройшов дистанцію та бавив товариство – це гідне поваги та наслідування (в його то роки!). Як завжди – Богдан Сидорак, подяка за все і за інформацію, і за чудову ідею (колись), і за невтомність та ціленаправленість, і за пісенник та спів, і за життєву мудрість! Петру Маковському – за незаміниму та життєвоважливу організаційну роботу, яку мало хто оцінює, а без якої – смерть! А ще за чудові смаколики від дружити Лесі та майстер-клас з приготування салату. До нових мандрівок!».
Микола ХАНАС (Дримбар), волонтер Фонду громад “Рідня”, президент клубу “Шприха”, пластун: «Рідня – це серйозно, бо Яворина з нею виглядала презентабельно. Чорні запорожці – лідер Василь – то є Україна! Cалат від Петра Маковського – це є смакота знаменита. Cхід сонця зі старим друзякою Володимиром Олексином на горі Яворина – незабутньо. Забезпечення тилів – це важливо, подяка Ігору Ковердану. Олег Шмілик – це спокій із спокіїв у «Рідні». Хвала його терпінню».
Петро МАКОВСЬКИЙ (Гайовий), керівник мандрівки, член фонду громад “Рідня”, голова Наглядової ради ФГ “Рідня, голова Спостережної ради кредитної спілки “Вигода”, голова Гуманітарного штабу “Рідня”: «Вже вдесяте я брав участь у частковому проходженні маршрутом “Горами нашої слави”, який ми відкрили у 2012 році із нагоди 20-річчя кредитної спілки «Вигода» у рамках проведення I-го Всесвітнього фестивалю українських кредитних спілок у м. Стрию. Сам маршрут є восьмиденний, але не кожен може дозволити собі таку розкіш мандрувати скільки днів нашими пречудовими Карпатами. Я вже 10 років резервую для себе обов’язкових два дні для походу на Яворину та перехід в урочище Яворина, як завжди це відбувається у першу суботу липня після Петра. Це моя жертва за наших героїв, моя посвята їм, які із неба нам поміч надають у борні із клятим ворогом – москалями. Жодного разу я не пропустив цих днів і жодного разу не пошкодував, що пішов у цю мандрівку. А було колись, що йти мені було дуже і дуже важко. А за те отримав мотивацію тренуватися щоденно і цілий рік. Кожне сходження є однакове – хресна дорога до Цвинтаря Поля, прохід до бункера крайового провідника ОУН Ярослава Мельника (Роберта), ночівля біля г. Яворина, перехід горами в урочище Табори (там де була старшинська школа УПА “Олені” в 1944 році), повернення домів. Позаяк я не пропустив жодного разу, то бачив різних людей, від ВО “Свобода”, народних депутатів, молодь, яка таборувалися поблизу с. Липа та навчалася бойових мистецтв, тощо. Але певний осередок є сталим, а це Болехівські хлопці під проводом Петра Щеглюка, отець Василь із с. Липа, пан Василь із Київщини. З нашого боку бувало таке, що ми із Бодьом Босим долали цей шлях удвох. Цього року організаційну роботу взяв на себе наш Фонд громад “Рідня”, а тому, ми як ніколи, були краще підготовлені, а кількість учасників приємно вразила – нас було спочатку мандрівки 17, а завершувало 16. Дуже радий був бачити серед нас члена нашого фонду Василя Дмитришина, вперше побував тут друг Микола Ханас, особливо було приємно бачити і відкрити для себе нашу прекрасну молодь – Олесю (Косичку), Василя (Гармоніста) та Богданку (Руду). Олеся – біженка з Лиману Донецької області, волонтерила у Гончаренко-центрі, а тепер волонтерить у Стрийському Молодіжному центрі, дівчина дуже тонкої душі, щира, ніжна та привітна. Спостерігав, як її серце наповнювалося любов’ю, повагою, гордістю за свій народ, як вона старалася не пропустити жодної пісні. Бачив, як вона долала труднощі і не здавалася, не «розклеювалася», а було дійсно не просто. Вона навчається на архітектора у Донбаській національній академії будівництва і архітектури (ДонНАБА), яка вже другий раз евакуйовується, перший раз у Краматорськ, а зараз у Івано-Франківськ. Наврочив їй, що стане головним архітектором у нашому місті. А у Василі побачив себе у таких роках, адже моє активне громадське життя розпочалося у самодіяльному театрі при МБК, але найбільше проявилися у товаристві “Просвіта”. Він волонтерить, наповнює свою душу цінносностями, дбає за свою родину, також запам’ятаю, що він всю дорогу збирав квіти, яфинника назбирав для мами, а ще він гарну репівську пісню нам речитативив про хлопа у телевізорі, який дурить людей і обіцяє, а колись… був нормальною людиною, ходив на скрипку у музшколу. Богданка скромна волонтера із Івано-Франківська, дуже цікава тим, що її внутрішній світ так і не відкривався для нас, але вона чудова!
Насамкінець – подяки! Господу, за те, що живі здорові повернулися! ЗСУ за те, що можемо це робити. Ігорю Ковердану, коордитору із пожертв Фонду громад “Рідня” за виконану роботу, Богдану Сидораку за ідеологічний супровід та наповненням змістом мандрівки, Олегу Шмілику за роботу інтенданта – особливо, що подбав про смачненьку страву із квасолі “Стрийський ясь”, Андрію Стронціцькому за провідництво маршрутом та інструкторство мандрівників, Володимиру та Галині Олексинам за пісенний супровід, окреме дякую пані Галині за куховарство – все було надзвичайно смачно, Миколі Ханасу за жарти та дримбу, яку мав, але так і не навчив нас грати на ній, Василю Дмитришину за витримку, Юрію на Надії Мокрицьким за родинну участь, Вірі Марочканич, Василю Гасію та Максиму за рішення бути з нами. Окремішньо дякую свої дружині Лесі за смачний шпундер із кістков, за паштет із салом та часником, то сі всім дуже сподобало, а також за трави до салату із нашого городу».
Олеся Скалянська (Косичка), студентка Донбаської національної академії будівництва і архітектури (ДонНАБА), волонтерка Стрийського Молодіжного центру, родом із м. Лиман Донецької області, ВПО, проживає на Стрийщині разом із близькими: «Я дуже рада, що взяла участь в ювілейному поході “Горами нашої слави”. Я вперше брала участь у подібному заході. Інколи було складно підійматися на Яворину, але, завдяки дружньому колективу та підтримці, я впоралась. Найбільше сподобалося співати пісні біля ватри. Навіть дощ нас не злякав і, коли ми продовжили спів, він майже одразу закінчився. Дуже гарна атмосфера походу. Отримала купу позитивних емоцій».
Олеся ДУТЧАК (Руда), студентка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, волонтерка та членкиня ВМГО «Фундація регіональних ініціатив», проживає в м. Івано-Франківськ: «16-17 липня мала нагоду долучитися до мандрівки на гору Яворину- 2022. Це для мене був перший серйозний похід у гори з ночівлею в палатках, який правда не обійшовся без пригод. Така мандрівка стала гарною можливістю пройтися історичними місцями “Дорогами нашої слави”, де колись ходили та передували наші воїни УПА; побувати в українських Карпатах та посидіти біля теплої невеликої ватри в колі людей, які запалені патріотичним духом, послухати та поспівати українські повстанські пісні – це те, що справді захоплює і гартує національний дух, а також формує свідомість людини, яка відвідає цей похід.
Насправді, такі заходи важливі у цей час для піднесення національної свідомості народу та молоді, яка є рушійною силою майбутнього України. Їх треба проводити, обов’язково урізноманітнювати та удосконалювати тому, що це допоможе знаходити нових людей, заохочувати молодь і не стояти на місці. Гарно дякую організаторам від БФ “Фонд громад “РІДНЯ” за таку чудову ініціативу! Слава Україні!».
Олег ШМІЛИК (Ясь), член фонд громад “Рідня”. координатор проєктів Фонду громад “Рідня”, член Гуманітарного штабу “Рідня”: «16-17 липня 2022 року Фонд громад “Рідня” зорганізував для любителів активного відпочинку чергову мандрівку Карпатськими горами. Цього разу метою мандрівки було сходження на гору Яворина. Вона знаходиться біля села Липа Долинського району Івано-Франківської області, її висота 1131 м. Організована Фондом “Рідня” група з 17 чоловік, вчергове помандрували на гору Яворина щоби віддати свою шану воякам, які загинули за волю України в боротьбі з московським загарбником.
Мандрівна група була сформована, як з досвідчених мандрівників (члени клубу мандрівників “Прикарпаття”) так і тих, хто не мав досвіду гірських мандрівок (волонтери фонду, внутрішньо переміщені особи). За віком це були мандрівники від 20 до 70 років.
Відбувши мандрівку можу стверджувати, що маршрут не був з легких. Стрімкі та затяжні підйому давалися важко. Також, не легко давалися і стрімкі, затяжні спуски, які до того ж проходили по місцевості в чагарнику, повалених деревах та зарослях ожиннику. Але неймовірним було те, що досвідчені учасники мандрівки підставили своє плече допомоги тим, хто це потребував. Тому в цій мандрівці це була КОМАНДА, яка спільними зусиллями досягнула мети. З мандрівки всі повернулися неушкодженими. Втомленими, але щасливими.
Під час Хресної ходи молилися за душі вояків загиблих в бою з москалями, вшанували пам’ять похованих на цвинтарі старшин та курсантів школи Української повстанської армії “Олені”. Душевної насолоди надали і таборування з спільною трапезою та вечірніми українськими піснями під гітару. Чин відкриття та закриття табору з виконанням гімну України та підняттям жовто-синього прапора задали дух та тон на всю мандрівку. Оцінюючи сили, які були віддані для подолання труднощів у мандрівці усвідомлюєш ту жертовність і патріотизм, силу духу воїнів, які щоденно жертвували своїм здоров’ям і життям за те, щоб Україна була вільною. Вважаю, що ми повинні докласти зусиль щоб інформація про гору Яворина у «Вікіпедії» відображала більше інформації про події, які там відбувалися. А ми для цього маємо бажання і ресурси.
Богдан СИДОРАК (Бодьо Босий), член фонду громад “Рідня”, член спостережної ради кредитної спілки “Вигода”, засновник та натхненник маршруту “Горами нашої слави”, фундатор музею ікон Пресвятої Богородиці у м. Моршин, краєзнавець, укладач пісенника “І у вас і у нас хай буде гаразд”: «Треба ще багато попрацювати, аби намацати кінцевий варіант маршруту. Залишаюся переконаним, щодо початку походу у п’ятницю з виконанням програми, адже ми пропустили ряд знакових місць: могили – автора гімну Стрийщини Богдара Кирчіва у с. Довге та Зеновія Красівського у Моршині, місце загибелі “Громенка” в урочищі Бучник, могилу сестри Володимири та урочище Підцапове в с Церківна, бункер “Дорошенка”, цвинтар в с. Слобода Болехівська, с. Лужки, тощо. Треба пропрацювати маршрут третього дня з переходом до бункера ГОСП ОУН і УПА-1948-50 роки (Богдана Світлик ) і виходом до Таборів. Ну і якщо Бог допоможе, ще здійснити восьмиденний похід. У фіналі нашої роботи – ознакування маршруту. Поки що, ми позначили тільки його частину у с. Корчин до бункера ГОСП-1946-1948 роки, пов’язаного з діяльністю знакових постатей національно-визвольної боротьби проти загарбників – Петро Федуна “Полтава”, Богдана Світлик “Доля”, Осип Дяків “Горновий”. Ну і все таки, віднайти могилу останнього партизана з бункера -“Стрийка” біля водоспаду Гуркало. І як казав наш Провідник світлої пам’яті Юрій Домшин “Цяпка”: “Дякуємо цьому місцечку, дай Боже, не останній раз”. Окрема подяка фонду “Рідня” за організацію походу в стислі терміни і за опрацювання матеріалів. Тепер я маю що переслати родині в далеку Америку, які радо долучилися до діяльності фонду “Рідня”. Все буде Україна! Слава Україні! Будьмо!».
Фонд громад «РІДНЯ».
Leave a Reply