З БОГОМ НА ЛІНІЇ ФРОНТУ

Під такою назвою відбувся релігійно-патріотичний (мистецький) захід  у ліцеї ім. Героя України Андрія Корчака. Організаторка свята, керівниця гуртка «Діти Світла» Дарія Припін розпочала це дійство легендою: «Коли Господь роздавав землі народам, українці, як народ дуже скромний, стояв останній у черзі. Клаптик землі  Господь залишив для себе, та, побачивши нашу скромність, віддав цей клаптик землі українцям. Вони дуже втішились і почали дякувати Богу. Посміхнувся Господь і сказав: «Не дуже тіштеся, бо ще не знаєте, яких сусідів маєте». Так воно і  сталося, продовжила болючу на даний час тему п. Дарія.

 Мільйони українців, особливо на Сході і Півдні України, були за­колисані маніпуляціями росіян, їхньою фальшивою пропагандою. Ці «сусіди»-московити, які десяти­літтями лицемірно називали себе нашими братами, підступно напа­ли на нашу Україну, після Майдану у 2014 році: вкрали у нас Крим, Луганську і Донецьку області — так почалася неоголошена гіб­ридна війна. Ворог готував її ще від почат­ку Незалежності Украї­ни. Спов­нились пророчі слова Тараса Шев­ченка «…присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збу­дять…». Крем­лівський вождь-терорист запланував стерти із світової карти Україну. І вже о 5-ій годині ранку 24 лютого 2022 року почав неоголошену пов­номасштабну війну на Півно­чі, Сході і Півдні України. Наша держава не була готова до війни. Від рук орків (орки — це не лю­дина, не тварина, це істоти, по­збавлені душі і розуму) заги­ну­ли і гинуть наші Герої-захис­ники. Ворог у перші дні війни знищив нашу «Мрію» — най­більший літак у світі. Горіли Бу­ча і Гостомель, Маріуполь і Азов­сталь, Херсон, Харків, Суми. Ворог рвався до столиці України — Києва, роз­стрілюючи цивільне населен­ня, нищив їхні домівки, музеї, хра­ми, знущався над дітьми, жінка­ми, старенькими людьми. Цілий світ здригнувся від жорстокості московитів: 13 тисяч дітей ви­кра­дено і вивезено в росію, 440 дітей загинули, 847 поранено, зруй­новано сотні ди­тячих садочків, лікарень, шкіл.

Наші воїни, спадкоємці слав­но­го козацтва, Українських Січових Стрільців, воїнів ОУН-УПА, ціною власного життя під постійними ракетними обстрілами здійсню­ють свій святий обов’язок – за­хищають рідну українську зем­лю і наш народ від підступного ворога. Активно включились у боротьбу добро­вольчі загони, волонтери, військові лікарі і навіть діти — всі люди доброї волі, які моляться за наших воїнів, до­помагають нашим захисникам, передаючи речі, які вкрай необ­хідні на фронті. Учні та запрошені з великою увагою слухали екскурс в новтню історію  України.

Захід готувався ретельно: учні ознайомились із нашими міс­цевими Героями-захисниками (про яких пише газета «Гомін во­лі»), вони віддали своє життя, захищаючи Україну від підступно­го ворога. Дізнались ді­ти, що, крім державного Гімну України «Ще не вмерла…», є ще церковний гімн «Боже великий, єдиний», пісня-гімн «Боже, ви­слухай бла­гання», гімн Січових Стрільців «Ой у лузі червона ка­лина по­хилилася», гімн Укра­їн­ських На­ціоналістів «Зродились ми великої години».

Учні 4-В класу також долучи­лись до акції допомоги вої­нам: зі своєю вчителькою Окса­ною Ме-ленчук зібрали вели­кий пакунок солодощів і разом з малюнками передали через о. Іва­на Бараба­ша гостинці для своїх захисників на фронт. Діти заси­лають свої молит­ви до Бога з про­сьбою захистити наших воїнів від ворогів видимих і не­видимих, від смер­тельної рани, про щасливе по­вернення з Пе­ремогою до своїх домівок.

Починається театралізоване дійство гімном: «Ще не вмерла України…». Хвилююче відчуття — коли з дитячих уст  лу­нає: «Ду­шу й тіло ми положим за нашу свободу…». Як клятва, зву­чать слова:

За нами Правда. З нами —

                                            віра й Бог,

І наша незборима Україна:

За праведну державність,

                                              за народ

Нас кличе в бій священний —

                                   Батьківщина! 

І як продовження — пісня:

О Україно! О рідна ненько,

Тобі вірненько присягнем!

Серця кров і любов —

Все тобі віддати

                                        в боротьбі

За Україну, за її волю,

За честь, за славу, за народ!

Невеличка сценка — прощан­ня юнака (Матвійко Полянчич) з ко­ханою дівчиною (Аня Лешко) і мамою (Софія Гаврилів), який іде «Боронити ріднесенький край». «Мама» дарує «синові» вервичку, як духовний захист. Юнак зустрі­чається із своїми побратимами «на фронті». Із «фронту» теле­фоном до рідних звучить прось­ба про молитву, яка захистила б «воїнів» від кулі ворожої. Як від­гук, лунає молитва рідних на вер­виці: «Боже, прости і спаси Украї­ну» та «Отче наш». Насправді, ця мо­литва була за наших справжніх захисників на фронті.

Камуфляжні костюми, в яких одягнені «воїни на фронті», на­дають справжнісінького відчуття, що захист України і перемога — у надійних руках. З дитячих уст лу­нають слова-прагнення «миру в Україні та щастя у родині», щоб «тривоги не лунали і сигнали не лякали», виливаються у молитву до Господа Бога.

Славень Січових Стрільців «Ой у лузі червона калина похилила­ся» учні співають з ве­ликим на­тхненням. Дівчинка Аня потім зізналась, що вперше почула цю пісню, коли розпо­ча­лася війна. Справді, ця пісня була забороне­на за радянських часів, бо Січові Стрільці тоді, у 1914 році, також боролись проти москалів (хоч у складі австрійської армії). Потім була забута аж до Не­залежності України. Вже під час війни, 8 квітня 2022 р. Андрій Хливнюк на Со­фіївській площі у Києві заспівав «Червону калину». Пісня відра­зу знайшла відгук у серцях міль­йонів Українців. Правда, у біль­шості співають тільки 1 куплет. Наші учасники свята виконали всі 4 куп­лети. Молодці! Тепер цю пісню співає цілий світ, і вона стала візитівкою України.

Пісню «Вже вечір вечоріє» присвятили 80-річчю створення УПА. Діти дізналися, що гасло «Слава Україні!» — «Героям слава!» було паролем воїнів УПА і декілька років тому затверджено Верховною Радою України як при­вітання військ. А що це гасло можна ще й проспівати, пере-коналися, виконуючи сучасну пісню «Цвіла калинонька»:

Ой слава, ой слава,

                                   Україні слава!

Слава Україні і Героям слава!

                                                       Раз!

Після слів

Бо наша Вкраїна,

                                як рідная мати,

Ми будем з любов’ю

                                      її захищати.

Боже, силу дай нам,

                         поможи нам, Боже,

Орків тих розбити,

                      те кубло вороже —

раптом, як вирок, зазвучав реп:

Наші славні ЗСУ

Косять орків, як траву,

Ой, москалику, бай-бай —

До московії втікай!

Отець Іван, який часто буває на лінії фронту, розповів дітям про важку службу на війні, про що­денний героїзм захисників, про­сив дітей, щоб вони молилися за наших воїнів, бо тільки молитва та щира віра у Бога є тим щи­том проти зла, яке напало на нашу Україну. Подякував дітям, п. Дарії, п. Оксані за організацію свята, бо у нинішніх умовах по­стійних повіт­ряних тривог, скоро­чення уроків та перерв таке свято нелегко під­готувати та провести. Також по­дякував дирекції за сприяння позаурочної роботи у ліцеї. А такі заходи вчать наших дітей не тільки патріотизму, а й ре-лігійності, мистецтва співу — української пісні.

Оксана Миколаївна подяку­вала гостям — сестрі-монахині Марії та учням 3Б класу, які бу­ли запрошені на свято. Вона по­дарувала дітям пам’ятні кольорові листівки, на яких зображена дів­чинка, яка обіймає Україну.

Школярі ще довго розглядали кра­сиво оформлену дошку укра­їнською символікою з гаслами про Україну та ди­тячими малюн­ками. Це свято надовго запам’я­тається…

Марія РОМАНИК.