«Шукати компроміси не легко, але потрібно знаходити ті точки дотику, які призведуть до позитивного результату. Найголовніше, ми повинні навчитись чути один одного, об’єднуватись заради спільної мети та думати стратегічно, незалежно від того, чи то маленькі ОСББ, чи наша велика Стрийська громада. Завжди готова до діалогу. Звертайтесь, якщо маєте запитання, прохання чи пропозиції. Радо допоможу в міру своїх можливостей та повноважень», – так зазначає депутатка Стрийської міської ради, фракції «Голос» Анжела МАРГОЛИЧ (на фото).
Це її перша каденція, серйозний досвід роботи в команді однодумців. Серед пріоритетів у житті – віра, щирість та наполегливість у всьому. За фахом економіст, тому, ставши заступницею голови комісії з питань планування, фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку, почувається «як рибка у воді». Мама трьох синів. Один з яких у ЗСУ.
– Анжело, що привело Вас у політику?
– Як і більшість людей, я вважала, що політика дуже брудна справа, тому постійно себе відмежовувала від пропозицій тих чи інших політичних сил брати участь у виборах. Та з 2012 року я в політиці. Тоді стала частиною політичної партії «УДАР». Отримала колосальний досвід, познайомилася з багатьма людьми. Було багато позитиву, але й негативу також вистачало. Тому на певному етапі я сказала – все, ніяких партій. Добрі справи я зможу робити й без приналежності до партії. Та, проаналізувавши ситуацію, я зрозуміла, що все ж статус депутата міської ради дає набагато більше повноважень і, відповідно, можливостей реалізації потреб виборців. Важелі впливу повинні бути. Тому, порадившись зі своєю колегою Євгенією Пристанюк, ми вирішили взяти участь у виборах. Було кілька пропозицій від різних політичних сил та ми стали частиною «Голосу», погляди й концепція якого співпали з нашими переконаннями. В результаті нова команда викристалізувалася, і отримавши підтримку виборців, 6 депутатів зовсім нової політичної сили «Голос» нині плідно працюють у Стрийській міській раді.
– Ваше уявлення про депутатство змінилося після отримання мандату довіри від виборців?
– Кардинально змінилося. На першій сесії міської ради я взагалі не уявляла, яка важка й відповідальна депутатська діяльність. Регламенти, проекти, законопроекти, написання пропозицій, звернень – це здавалося чимось неосяжним. Довелося вчитися, багато вчитися. Голосування під час сесії – це результат роботи, певних напрацювань у комісіях, спілкування з виборцями. Я, наприклад, спочатку не розуміла, як може документація коштувати дорожче, ніж сам проект. Тепер, коли зустрічаємося з народними депутатами України, звертаємо їм увагу на такі нюанси законодавчої бази, яку треба змінювати, а це вже у їхній компетенції. Десь через півроку я вже твердо розуміла роботу депутата, всю специфіку діяльності.
– Фракція «Голосу» найактивніша у плані подання пропозицій. Читаючи Ваш звіт депутата за 2021 рік роботи, також бачу, що активність зашкалює. Таке враження, що у всіх сферах життєдіяльності міста берете участь. Ви секретарка депутатської групи «Рівні можливості»; членкиня робочої групи зі створення Статуту громади Стрийської ТГ, робочої групи з передачі житлового будинку гуртожитку ТзОВ «Добробут», робочої групи по тарифах оплати тимчасових споруд на території Стрийської ТГ, робочої групи з розробки стратегії розвитку економічного і соціального розвитку Стрийської ТГ, робочої групи щодо реформи шкільного харчування в закладах освіти Стрийської ТГ. Як колеги це сприймають?
– Мені приємно, що в нашій каденції всі депутати, заступники міського голови і сам міський голова дуже активні й сприймають одне одного не як підлеглих, а помічниками і радниками. І коли вносиш якусь пропозицію чи вказуєш на якісь неправильні розрахунки, то в ході дискусії все вирішується, а не вказівкою, що так треба. Наприклад, вдалося відстояти питання виділення коштів на ремонт інфекційного відділення Стрийської міської лікарні, хоч були інші пропозиції. Та, зваживши всі «за» і «проти», депутатський корпус підтримав цю пропозицію. Аргументи і факти мають силу.
– Напередодні нового навчального року Ви разом з Євгенією Пристанюк об’їздили усі школи міста, щоб оглянути укриття. Це була власна ініціатива чи Вас хтось уповноважив це зробити?
– Це наша власна ініціатива. Ми оглянули всі навчальні заклади, окрім школи №7 та №10. Минулого року ми також відвідували школи, але тоді нас цікавило харчування учнів. Цьогоріч інші пріоритети. Це не контроль з нашого боку, не перевірка. Ми хотіли знати об’єктивну інформацію, побачити на власні очі, чи в безпеці будуть діти нашої громади. Розуміємо, що ніхто раніше не приділяв увагу укриттям і, можливо, нам, депутатам, потрібно звернути на це увагу, зініціювати допомогу, обговорити врешті-решт реальну ситуацію. До нас, як депутатів, не було жодних звернень від директорів шкіл, що потрібна допомога і це насторожувало. Нас усі нормально зустрічали, показували, як воно є насправді, розповідали, хто як облаштовував укриття, яким коштом. Бо ми всі знаємо, що зараз казначейство заморозило певні статті видатків. З етичних міркувань не називатиму номери шкіл, де не все зроблено на всі сто, бо розуміємо, що це не вина директора школи чи відділу освіти – це воєнні реалії, це на законодавчому рівні не пропрацьований механізм фінансування. Та там, де керівник на своєму місці, все зроблено так, як має бути. Потрібно ламати стереотипи залежності й давати більше свободи дій керівникам на місцях. Те, що маємо на сьогодні зроблене – це заслуга працівників навчальних закладів, активних батьків школярів. Наші висновки невтішні після відвідин. Будемо думати, як все виправити, як допомогти. Якщо б ми мали конкретні письмові звернення, то могли б швидше щось вирішити.
Розповім вам випадок з іншої, медичної сфери. Помітила у жіночій консультації, що у лікарки не було робочого комп’ютера. Розговорилися й з’ясувалося, що так всі працюють, як колись, записують ручкою або приносять власні ноутбуки. Порадила написати звернення і в результаті спільної роботи влади та співпраці із заступниками голови, вдалося реалізувати потребу лікарів жіночої консультації. «Стрийська жіноча консультація» отримала сучасні комплекти комп’ютерної техніки для якісної роботи з пацієнтками. Нова техніка дозволить покращити якість роботи лікарів та оцифрувати медичні картки пацієнтів.
– Як змінилося життя депутата у воєнний час?
– Звичайно, війна змінила роботу депутата. Ми не вимагаємо реалізації всіх програм, які були прийняті на 2022 рік, бо розуміємо, що фінансування зупинено і те, що здавалося важливим у мирний час, може почекати у воєнний. «Голос» єдина фракція, якій погодили 70 відсотків від того, що ми пропонували покращити, зробити. Зараз на сесіях приймаємо, мабуть, 10 відсотків від того, що було раніше. Та сесійні засідання відвідуємо, в комісіях працюємо. Коли задумуюся, то розумію, що після війни теж будуть інші пріоритети й, можливо, те, що планували на зараз, доведеться забути.
– Усі члени Вашої фракції активно волонтерять. Депутат-волонтер сьогодні – це реальність. Розкажіть про свою лепту в цій царині.
– Я б депутатів тут не виділяла, бо всі з перших днів стали волонтерами і навіть діти до сліз проймають своїм патріотизмом та завзятістю. Кожен хотів бути корисним у міру своїх можливостей. Міська влада, депутатський корпус організували гуманітарний штаб у приміщенні «Першої цинковні», що у промзоні, куди на початку війни щодня приїжджало по 2-3 фури з гуманітарною допомогою. Ми їх розвантажували, записували, сортували, пакували. Переправляли у інші міста, які потребували в той момент продуктів харчування, засобів гігієни, одягу, взуття. Згодом напрацювався механізм видачі гуманітарної допомоги у різних об’єктах. Зараз волонтери розділилися по певних напрямках роботи. Хто займається виключно автомобілями на передову, хтось приготуванням їжі для захисників, хтось амуніцією та іншими необхідними речами. Я працювала також у штабі з прийняття ВПО, що розташувався у ВПУ-35 в березні, квітні. Це в основному ті люди, хто був проїздом через Стрий. Організовували харчування, ночівлю, одне слово, повноцінний перепочинок. Багато чого робили і продовжуємо робити. Не все афішуємо, бо розуміємо, що це наш обов’язок. Зараз я оголосила збір коштів для закупівлі зимової форми на прохання мого старшого сина, який є військовослужбовцем. Він свідомо після навчання у Польщі на ІТ спеціальності приїхав в Україну, підписав контракт і став частиною ЗСУ. Звичайно, дуже хвилююся та водночас пишаюся ним. Був на Миколаївщині. Зараз на Харківщині. Звісно, хочу допомогти не тільки йому одному, а й його побратимам. Вірю, що спільними зусиллями ми закриємо це питання.
– Чи не припиняли Ви комунікації з виборцями?
– Не припиняла. У нас є прийоми щомісяця, на які збираємося усією командою. Топ-питання від людей зараз – це відключення від централізованого опалення через його дороговартість. Звертаються пенсіонери, малозабезпечені сім’ї. Якщо так згадати по пам’яті, то вдалося зробити ямковий ремонт дороги по вул. Косака, 17, Красівського, 30 в м. Стрию; зробити ямковий ремонт по вул. Лісова та поточний ремонт дороги по вул. І. Сірка в с. Добрівляни; відремонтували шатрову покрівлю та придбали двері в СЗШ№ 4 м. Стрия; отримали дозвіл на відключення від теплопостачання будинок на вул. Ленкавського, 3 м. Стрия, де більше 50% мешканців вже були відключені від теплопостачання; підтримали звернення ГО ФЦ «Скала» Стрий у частковому фінансуванні та сприянні в оренді спортивних залів в закладах освіти; допомогли дітям з неблагополучних сімей; надали фінансову допомогу сім’ї, яка потерпіла від пожежі в квартирі за адресою вул. 50-річчя УПА, 11 в м. Стрию; розпочали процес реформи шкільного харчування, як відповідь на звернення батьків; вирішили проблему перенесення сміттєвих баків по вул. Б. Хмельницького, 41-а. Ще раз хочу наголосити, якщо є комунікація, є письмові звернення, ми реагуємо одразу і вирішуємо по мірі можливості. Без відповіді ми не залишаємо нікого, не ігноруємо.
Є ще такий момент, що просто людині потрібно поговорити, порадити, розрадити. Є категорія людей, які приходять, одразу негативно налаштовані, й не можливо переконати у зворотному. Дехто взагалі не орієнтується в тому, що місцеві депутати не впливають на розмір пенсії, чи доводиться пояснювати, що ми працюємо безкоштовно, що робота депутата міської ради не оплачується. Багато злості й агресії. Зокрема, була ініціатива встановити в громадському транспорті валідатори, які б фіксували кількість перевезених пільговиків, пенсіонерів – мешканців нашої ОТГ. І тепер, коли ми маємо змогу відстежувати цей процес, а це кошти міського бюджету, мільйони гривень, люди з Моршинської ТГ чи Грабовецько-Дулібівської влаштовують сварки з водіями, бо їм доводиться плати у маршрутках, які курсують територією Стрийської ТГ. Маємо перейти цей складний процес. Впевнена, згодом люди зрозуміють. І в інших громадах мають прийти до цього обліку коштів.
– Чуток навколо «переселення» поліклінічного відділення у приміщення міської лікарні було чимало. Яка доля будівлі міської поліклініки?
– Однозначно, будівля залишається у комунальній власності. Чіткого бачення, що конкретно там буде, я не знаю. Звичайно, я, як депутатка, цікавилася долею приміщення. Те, що я знаю, що не прийшли до одностайного рішення. Насамперед, потрібен капітальний ремонт будівлі, а це дуже дороговартісний проект. Є думки приміщення здавати в оренду для громадських організацій, офісних приміщень. Це питання часу. Точно знаю, що продавати приміщення нікому не будуть, тим паче руйнувати чи переробляти. Ні, такого не буде.
Було також чимало чуток навколо приміщення комунальної стоматологічної поліклініки, яку ліквідували. Говорили, що його продадуть якомусь бізнесмену. Це не правда. На сьогодні там залишилися кабінети протезування. Й деякі громадські організації продовжуватимуть там свою діяльність. Після закінчення війни однозначно повертатимемося до цих питань.
Ми, до речі, організовували «круглий стіл» з медиками у ході реорганізації поліклінічного відділення і стоматологічної поліклініки за участі колеги-депутатки Євгенії Пристанюк та начальника відділу охорони здоров’я Ігоря Равлінка. У ході дискусії розставили всі крапки над «і». Тільки розмовляючи, обговорюючи гострі питання можна вирішити їх, порозумітися.
– Ви не думали, якою буде Україна після нашої перемоги?
– Точно знаю, що розслабитися не вдасться. Потрібно буде об’єднуватися та працювати ще з більшим завзяттям. Треба буде відкинути багато другорядних речей і намітити пріоритети. Ми вже почали процес переосмислення, а після перемоги кожен задумається над історичними аспектами, щоб не повторилося це страхіття. Будемо відбудовувати і розбудовувати. Впевнена, розпочнеться великий процес переосмислення усього українського. До нас зараз приїхало багато російськомовних людей і треба зробити так, щоб вони полюбили українську мову, щоб наші традиції стали їхніми традиціями. Боюся, щоб ми через свою толерантність не переходили на їхнє бачення України. Вони мають стати не просто населенням, а українцями. Тоді не марними будуть усі жертви війни, всі загиблі захисники.
Розмовляла Наталія КАРПЕНКОВА.
Leave a Reply