ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНА СФЕРА – ЗМІНЮЄМО ЗАСТАРІЛІ КОМУНІКАЦІЇ, «СОВКОВИЙ» МЕНТАЛІТЕТ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Управління житлово-комунального господарства Стрийської міської ради очолює Ігор ПАСТУЩИН (на фото). Він яскравий представник керівника нової генерації. У його арсеналі дві вищі освіти, досвід у будівельному бізнесі, депутатська каденція у Стрийській міській раді й велике бажання робити рідне місто комфортним для життя.

Житлово-комунальна сфера чи не найскладніша у механізмі життєдіяльності міста. Застарілі комунікації, нуль модернізації, «совковий» менталітет експлуатації, споживацький підхід до побутових проблем і зашкарубла догма – це «хтось має зробити». З’ясуємо, з якими викликами довелося зустрітися в роботі молодому начальнику та яка реальність й перспективи громади?

Невеликий кабінет на третьому поверсі будівлі міської ради з табличкою начальник управління ЖКГ Ігор Пастущин. Робочого безпорядку на столі немає. Все на своїх місцях. Усміхнений та дещо стурбований чиновник окреслює часові рамки   спілкування. Упродовж інтерв’ю двері кабінету щоразу відчиняються – це відвідувачі або ж підлеглі з документами на підпис.

«Це сьогодні ще спокійний день, – каже Ігор Пастущин. – Люди приходять з різними питаннями. У когось лампочка в під’їзді не горить, хтось нарікає на сміття поруч зі сміттєвими баками, когось не влаштовує громадський транспорт. Кожного треба вислухати, скерувати до того, хто вирішить проблему чи одразу вирішити питання. Нині в управлінні працює 19 людей у чотирьох відділах. Зазвичай, о 7.30 я вже на роботі. Тривати робочий день може і до 23.00 год. Бракує часу на родину та спорт. Але я бачу себе у цій соціально відповідальній сфері. Реально хочеться змін. У бізнесі рішення приймаються швидше, а на державній службі насправді велика бюрократизація. Але вона виправдана, коли йдеться про державні кошти. Доводиться працювати, як пожежна команда. Виникла проблема – всі сили туди. Якщо раніше було 4 сесії на рік, то тепер 12. Засідань виконкому було 12, зараз – щотижня. Оцініть самі на скільки більше приймається рішень».

  • Ігоре Ярославовичу, давайте розпочнемо, власне, з найглобальнішого – сміття. 
  • Два великі напрямки, які я очолюю – це поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) і полігон відходів. Наше сміттєзвалище мало заборону на експлуатацію. Я отримував сотні скарг від людей. Часто виникали стихійні загорання і рятувальники  виїжджали на їх локалізацію. Завданням нової влади було наведення першочергово порядку на полігоні. І ми це успішно впроваджуємо. Викликів на пожежу на сміттєзвалище немає. Ми повністю перешарували увесь полігон, а це більше 13 гектарів.  Ми угодою передали сміттєзвалище в управління компанії «Грінера», поставивши багато умов до виконання.  Зараз полігон повністю накритий, контейнерні майданчики приведені до відповідності, зокрема, нові пластикові контейнери з накриттям, вивіз сміття став систематичніший. Залишається основна проблема – будівельне сміття. Культура поводження з ТПВ відсутня. Люди не розуміють, чи не хочуть розуміти, як потрібно поводитися зі сміттям. Очікуємо на впровадження нового закону про управління ТПВ. Вивчаємо його. Цей закон прийнятий і потрібен рік на його імплементацію.  Тобто,  йдемо шляхом навчання людей поводження з твердими побутовими відходами. Вивіз сміття – це ціла культура. До речі, коли я у складі делегації в Люксембурзі підняв питання поводження зі сміттям, то довідався, що там сміттям займається управління культури. Це велика складова життєдіяльності людини.
  • Більшість думає, що викинув сміття у пакетику з дому в контейнер і на цьому обовязок виконано. Як все ж привчити людей сортувати сміття?
  • Ви маєте рацію. Змінити психологію людини важко. Це ще добре, коли викидають у контейнер. Ми почали встановлювати спеціальні контейнери для будівельного сміття. І тут також зіштовхнулися з тим, що туди кидають все: обрізані гілки дерев, органічні відходи, тощо. Працюємо у напрямку просвітництва. Та головне, що ми зробили порядок з полігоном, упорядкували контейнерні майданчики й  далі – роздрібне сортування та навчання людей правильно поводитися зі сміттям. Має також бути розуміння, що за поводження з ТПВ потрібно платити. Формула така: чим більше я сортую і відсортовую, тим менша плата за вивіз сміття. Це наступний крок влади, що стосується сміття. Імплементація нового закону наближає нас до європейських стандартів переробки сміття. Наприклад, ми зібрали 100 тонн відходів, то 10 відсотків його має бути перероблено на вторсировину. З кожним роком цей відсоток має рости. До речі, ми отримали нову сортувальну лінію від Департаменту Львівщини вартістю 5 млн грн, у цьому заслуга голови громади Олега Канівця, і це колосальна річ, бо може 15 тонн сміття на годину переробляти. На крайній сесії міської ради ми прийняли її у комунальну власність і згодом запустимо в експлуатацію. Це допоможе працювати в межах нового закону і дасть розуміння людям, якщо не хочеш сортувати, сам – плати гроші, якщо, наприклад,  відсортуєш пластик від паперу –  будеш платити менше. Все дуже просто. Або це хтось робить за тебе і ти платиш гроші, або ти робиш це сам і сплачуєш менше. Ось такий європейський підхід.
  • З яких міст привозять до нас сміття і який зиск з цього Стрию?
  • З усієї територіальної громади Стрия, сусідні ОТГ – Моршин і Дуліби, м. Сколе, бо це є природоохоронна зона і вони не можуть мати своїх полігонів, також Славське і Львів після закриття сміттєзвалища в Грибовичах. Зі Львовом дуже добра співпраця і вони дорого платять тій фірмі, яка впорядковує наш полігон. Ми маємо від міста Лева хороші субвенції 3,8-4  млн грн в минулому році –  з травня  ми почали співпрацю. І цього року вже близько 5 млн грн отримали, а до кінця року маємо мати десь 7 млн грн, які потрапляють у наш місцевий бюджет. А це все піде на наш розвиток, зокрема дороги, освітлення, тощо.
  • Стрий, неочікувано для більшості, став піонером у транспортній сфері Львівщини. Це завдяки встановленню валідаторів у громадському транспорті й впровадженню електронних карток для проїзду в ньому.  Як це вдалося?
  • Так, це один з важливих моментів нашої роботи. Впровадження карток обліку для пільгових категорій та електронний квиток для проїзду всіх пасажирів. Таким чином ми йдемо до повноцінного європейського квитка. Ми багато напрацювали інформації з Тернополя, з інших великих обласних центрів і вже всі пільгові категорії людей їздять з електронними квитками. Транспорті карти – це був наступний крок. Тепер ми маємо повний облік користування транспортом пільгових категорій. Тобто, хто, по якій категорії та скільки їздить. Це поклало край «війні» між перевізником і владою та депутатами. Запитання про суму компенсацій, звідки вона бралася – зникли. Зараз ми чітко знаємо, скільки потрібно коштів з бюджету для погашення пільгових перевезень. Їх не вистачає, це інше питання, та облік дав нам розуміння, в якому напрямку рухатися далі. У Львівській області – це пілотний проект. Готуємо презентацію. На основі нашого досвіду Львівщина планує впроваджувати такий   проекту в інших містах. Це наша невеличка перемога над «совком» і гордість, що Стрий перший в області зумів втілити в життя такий проект. Ми повністю водіїв звільнимо від оплати готівкою. Пасажири зможуть оплатити проїзд банківською карткою, транспортною картою, мобільним додатком, а пільговик – своєю соціальною картою. Більше того, ця соціальна карта   в майбутньому стане багатофункціональною  картою стриянина, де інші послуги можна буде  сплачувати нею, наприклад, оплата харчування дітей у навчальних закладах. Будемо всі цифрові технології використовувати з максимальною користю для людей.
  • Вам не здається, що такі передові технології не зовсім вяжуться з громадським транспортом, який у нас на дорогах: маршрутки, в яких дощ капає з даху в салон, недоречні фіранки, обдерті сидіння. Автопарк змінювати перевізники збираються?
  • Так, є такий момент, але це, в основному в приміському транспорті. Міський автопарк трохи оновлений. Наскільки я бачу, маршрут «1» та «3» трохи кращі, ніж інші. Ми прийшли до того, що перевізник, отримавши компенсацію за пільгові перевезення, зобов’язаний купувати нові автобуси. З тих 30 млн грн, що ми йому відшкодовуємо, на половину суми має купувати новий транспорт. Компенсувавши, ми можемо вимагати інвестиційну складову. Тепер перевізник вже не зможе сказати нам, що, на його думку, він возить більше пільговиків, ніж ми компенсували коштів. Торгів тепер не буде. Є чіткий облік і крапка. Механізм процесу запрацював і в майбутньому зміниться й сам транспорт. Перевізник з оцифруванням згідний. Співпраця йде.
  • До структура відділу ЖКГ входить житлово-комунальна сфера, зокрема обслуговування житла. Колись у Стрию було 4 ЖЕКи, тепер одна управляюча компанія.  Розкажіть про цю, майже революційну, реформу.
  • Так, раніше були ЖЕКи, згодом вони реорганізовувалися і на сьогодні є одна управляюча компанія «Комфортний Стрий». У чому переваги? Скорочення управлінського апарату. Майстри, прибиральники всі на місцях залишилися.  Тобто, раніше було 4 директора, 4 бухгалтера, а тепер по одній одиниці. Це суттєва економія. Ми створили аварійну службу, якої не було, і вона працює цілий день до пізнього вечора, до 23.00 год. Щоб відчути переваги цієї реформи, люди мають зрозуміти, що за все потрібно платити. Часто чуємо: ось ми сплачуємо, а нічого не робиться.  Але ж світло світиться, за це треба платити, вулиці прибираються – теж потрібно за це сплачувати. Майно за межами квартири – це теж майно людей. А цього розуміння нема. Є не тільки право ним володіти, а й обов’язок його належно утримувати. Не може так бути, що те, що у квартирі – це моє, а все решта – це міської влади. Ні – все спільне. Реформи завжди у людей не популярні, бо не хочуть змінювати звичний стиль життя. Але ж ви не кидаєте недопалок у себе в квартирі на підлогу, то чому ви це робите на вулиці? Ми ж хочемо, щоб було чисто, як у Європі, тому потрібно й вести себе, як там люди себе поводять. Рано чи пізно люди зрозуміють, що головне – це самоорганізація. Я у свій час був головою ОСББ,  де було 70 квартир. У нас каналізація текла просто в підвалі, ліфти не їздили.  Я пояснював людям – це ваше майно, ваші гроші. Вони зрозуміли і в результаті ми зібрали гроші, зробили ремонти включивши  ці кошти у вартість обслуговування. Й тепер у них є якісне житло, вони бачать результат. По великому рахунку, управляюча компанія – це помічник для тих, хто сам не може організуватися. Завдання міської влади координувати цю взаємодію. Ми створили програму співфінансування  капітальних видатків. Раніше такого не було і це теж можна віднести до переваг реформи. Минулого року її виконали на 4 млн грн. Зробили покрівлі, замінили вікна. Зокрема, там де ОСББ, зрозуміли, що це їхнє майно і про нього треба дбати. Наша підтримка була  суттєва:  90 відсотків заплатила міська рада, а лиш 10 відсотків об’єднання. Вікна –  70 відсотків   на 30 відсотків. І люди тепер шанобливіше ставляться до свого майна. На жаль, цього року через військовий стан програма не фінансується.
  • Безперебійне тепло і вода в наших оселях – це також Ваша сфера відповідальності. Яка ситуація тут?
  • Так, ми є фінансовими розпорядниками надавачів житлово-комунальних послуг КП «Стрийтеплоенерго» та КП «Стрийводоканал». Ми координуємо їхню роботу, погоджуємо тарифи, тощо. Щодо тепла, тут проблем немає. Це одне з найуспішніших підприємств,  і це той позитивний спадок від минулої влади, який нам передали. Ми його підтримуємо і розвиваємо. У нас одні з найкращих теплових мереж у місті. Звичайно, послуга дорога, але вона зараз регулюється на державному рівні, є мораторій на ціну, і ми з місцевого бюджету компенсуємо різницю в тарифах від економічно обґрунтованого до тієї, яку нам не дозволяють піднімати.  З «Стрийводоканалом» проблема була дуже складна і вона залишається  непростою. Мережі зношені на сто відсотків. Вони збудовані ще у 70-их роках минулого століття. Відключення води часті, бо утворюються прориви, відповідно до звернень для заміни вхідних- невхідних засувок, а вони ніде на центральних магістралях не працюють. Тобто, є випадки, коли ліквідовують аварійні ситуації, а решта – це поступова заміна засувок.  Сьогодні ми можемо вже не ціле місто відключати від води, а наприклад, кілька вулиць чи мікрорайон за умови, що там вже нові засувки. Відключення води – це колосальна соціальна напруга. Ми це розуміємо. До речі, разом зі Стриєм і Моршин доводиться відключати. Перша перемога – це ремонт ГКНС (головна каналізаційно-насосна станція). Коли вирвало шубер (заслінку), була не просто аварійна ситуація, а критична ситуація. Попри те, що воєнний стан, ми виділили з резервного фонду 5 млн грн   і водоканал своїми силами ремонтував. У нас був проект на 50 млн грн реконструкції ГКНС, а вони своїми силами,  «завдячуючи» цьому прориву, провели  необхідні роботи. Динаміка роботи водоканалу йде вгору. Підприємство починає виходити з боргової ями. Звичайно, це супроводжується асигнуваннями з міського бюджету, але є розуміння керівництва у тому, що ті кошти, які ми вкладаємо у підприємство, воно має скерувати на  модернізацію. Раніше кошти з міської казни йшли на погашення заборгованості та податків, тепер все по іншому. Помінявся підхід співпраці з водоканалом.
  • Скільки часу потрібно, щоб в Стрию замінити всі мережі водоканалу на нові?
  • Залежить від фінансів. Потрібні мільярди гривень. Це загальнодержавна проблема, а не тільки Стрия. Міняємо поступово. Відсотків 10 вже замінили.
  • Дороги – це теж Ваша відповідальність?
  • Так. Тим більше, що громада збільшилася в рази. Дороги – це одна з найскладніших проблем. Всю територію ОТГ треба обслуговувати і є ще дороги загально-національного значення, які на балансі департаменту. Дороги між селами не є дорогами комунальної власності. Теоретично ми не можемо проводити їх ремонт. Але ми це робимо шляхом видачі субвенції. Цього року дали 13 млн грн субвенцій на поточний ремонт доріг. Розробляємо проектно-кошторисну документацію. Доводилося щотижня бувати у Львові в департаменті з проектами. Було розуміння й сприяння. Цьогоріч війна внесла корективи і все зупинилося. Загалом в Стрию попередня влада дбала про дороги, тому критичних проблем немає. В селах проблема колосальна. Ці дороги, якщо на карті подивися, територіально належать громаді, але не є власністю громади. Одна з перших пропозицій голови громади Олега Канівця була передача тих доріг у нашу власність з відповідним фінансуванням, бо воно закладено у державному бюджеті. Неодноразово в Києві він піднімав це питання. Дайте нам можливість на місці вирішувати першочерговість ремонту доріг із залученням і місцевих коштів. Поки що цей процес на паузі у часі війни. Ця проблема дуже важка. І скоро вона не вирішиться. Поточний ремонт не вирішить її. Потрібне потужне капіталовкладення, будівництво нових доріг. Потрібні інвестиції. У нас велика мережа доріг державного значення. Дві міжнародні траси і дві національні. З відкриттям нового переходу Нижанковичі на польсько-українському кордоні й дорога з Нижанкович до Стрия будується за транскордонні (польські) кошти. У нас виникає ситуація з дорогою Т-1418 і промислова частина «розірвана» з М-06 і М-30, з тієї частини немає конкретного зв’язку. Потрібно будувати сучасну розв’язку. Щоб з міжнародних трас потрапити до нас в промислову зону, то великогабаритний транспорт може проїхати тільки центром міста. Маємо проект на 5 млн грн, щоб зв’язати ці дороги М-06 і М-30. Дорога проходитиме попри полігон, новий індустріальний парк, який розробляється, і виходити  на дорогу Стрий-Нижанковичі. Таким чином ми зв’язуємо новий польський перехід напряму з трасою на Київ і трасою на Кропивницький. Це потужний проект. Ми, як місто, готові розробити його. Зможемо дві міжнародні траси зв’язати з двома національними дорогами одним кільцем. Самотужки ми його не збудуємо. Але є державні програми, куди ми з готовим проектом та обґрунтуванням можемо звернутися. До кінця року  це зробимо і тоді будемо «вибивати» кошти в уряді для реалізації проекту. Для мене він пріоритет №1 в роботі. Це не питання міста, але це мега-проект, який є знаковим для Стрия. Оживе промислова частина міста,  не буде заторів транспорту в середмісті, не буде скарг мешканців, зокрема вулиці Олени Степанівни.
  • Благоустрій міста, інспекція з благоустрою і все, що з цим пов’язано теж у Вашому підпорядкуванні?
  • Звісно. Інспекція з благоустрою – це нововведення. Апарат там невеликий. Через те, що інспектори уповноважені штрафувати, як і паркувальна інспекція, це створило певну соціальну напругу. Ці два нові каральні органи наділені повноваженнями складати адміністративні протоколи. Одні з благоустрою, інші з порушення правил дорожнього руху. З європейського досвіду знаємо, що штраф має бути таким, щоб людина його не повторювала, тобто не здійснювала повторне порушення. На побутовому рівні маємо багато звернень, наприклад, сусіда на судіда через те, що листя чи горіхи падають на територію приватної власності, спалення сухої трави. Інспектори реагують на ці скарги і мають давати адекватну відповідь, тобто, складати протокол, якщо це порушення закону. Тут вони наражаються на супротив і нерозуміння, бо людина каже, що ще її дід палив праву і він буде це робити на своєму подвір’ї. Для врегулювання усіх цих питань, й відповідно наведення порядку у сфері благоустрою,  і створена інспекція. Складно. Та ми розвиватимемо цей напрямок. Зважаємо на людський фактор. Всі штрафи йдуть у міський бюджет. Головна їхня функція не заробити гроші, а впорядкувати місто, щоб був порядок на вулицях Стрия.
  • Чи є співпраця з депутатським корпусом?
  • Я до нової посади був депутатом Стрийської міської ради, тому, готуючи документи на депутатські комісії, чітко знаю, що потрібно першочергово. Цифри їх не завжди цікавлять. Важливо механізм надходжень і витрат. Проблемним, наприклад, було питання з упорядкуванням сміттєзвалища компанією «Грінера». Три місяці, два рішення сесій, прописували додаткові умови співпраці. На комісіях багато дискутували. Важко було їх переконати у ефективності  угоди. Зараз, коли ми їдемо на полігон, всі задоволені результатом. Але це була робота непроста нашого управління. Я за конструктивну критику. Й завжди маю відповідь на запитання, а що це нам (громаді) дасть?
  • Ваш основний меседж громаді.
  • Хочу наголосити, щоб ми нарешті забули про «совок» і його підходи до господарювання. Не відмежовуйте себе від громади, не відділяйте, оце ми, а оце – влада. Все, що робимо, має результат, коли є симбіоз громади і влади. Ми всі маємо наші права, але вони закінчуються там, де порушують права інших. Силу звички вважають сильнішою, ніж закон. Треба мінятися самому, тоді й навколо все зміниться на краще.

Розмовляла Наталія КАРПЕНКОВА.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*