ЖИТТЯ ДЕПУТАТА В ІНШОМУ ФОРМАТІ

ВІЙНА ЗМІНИЛА  ПРІОРИТЕТИ

У фокусі нашої уваги сьогодні депутат Стрийської міської ради від політичної партії «Європейська Солідарність» Ігоря САФІЯНИК. Це його третя каденція. За плечима пана Ігоря чималий досвід управлінської роботи. Упродовж багатьох років очолює Станцію юних техніків.  Він заслужений вчитель України, майстер спорту міжнародного класу з автомодельного спорту, тренер дорослої та дитячої команди міста Стрия.  Входить до депутатської комісії з питань освіти, культури, молоді, фізкультури та спорту.

Завжди принциповий і категоричний, коли мова йде про національні інтереси чи інтереси громади. У його арсеналі нагороди вищого ґатунку чемпіонатів різних країн. Одну з них з триколором, отриману в росії, він показово спалив, коли почалася повномасштабна війна в Україні та записав  звернення до російських спортсменів з осудом за їхнє мовчання.

Ще з попередніх каденцій Ігор Сафіяник запам’ятався правдорубом і патріотом. Він ніколи не боявся вийти до мікрофону у сесійній залі, щоб висловити свою думку, яка не завжди співпадала з більшістю.

• Як змінилося Ваше депутатське життя в реаліях сьогодення?
• Мабуть, як і у всіх, змінилися, перш за все, пріоритети. Я пропустив тільки одне засідання сесії міської ради, бо був у Польщі на змаганнях. А так, завжди на зв’язку з колегами по фракції. З виборцями комунікую, бо ходжу пішки і люди запросто на вулиці можуть підійти та поговорити зі мною. Кошти з депутатського фонду видаю згідно із законом. Ділю по 2 тис грн в одні руки і, буває, даємо 5 тис грн – це переважно на лікування. Суми мізерні, та все ж, хоч якась допомога.  Є категорія виборців, я їх називаю «дуже грамотні» – це люди, яким відверто нічого робити і вони ходять по різних громадських приймальнях. Наведу приклад. Приходить жіночка  і каже: «От там за швейною фабрикою є стежка на вулицю Стефаника. Чому вона не зроблена, трава не викошена». Пояснюю, що це не компетенція депутата. Вздовж колії є полоса відчуження, яка відноситься до залізниці. Людина невгамовна. Каже: «Ви маєте ходити, дивися, слідкувати».  Зараз прийоми не проводжу. В телефонному режимі, якщо якісь питання виникають, то зі мною зв’язуються.

• Ви дуже багато робите для іміджу України й Стрия, в тому числі на спортивній ниві. Знаю, що нині ця діяльність приносить свої дивіденди – спортсмени з усіх країн допомагають фінансово. Хто перший відгукнувся?
• Не хочу нікого виділяти, бо практично всі допомагають. Найбільше, мабуть, естонці. Нещодавно разом з призовими в Польщі після Чемпіонату Європи я отримав, вже не на п’єдесталі, коробку, як сказали мені –  невеличкий подарунок, а там був   лазерний дальномір на  відстань 9 км. Це мілітарний приз, який не мали права вручати на спортивних змаганнях публічно. Приїхавши додому, я звернувся до міського голови Стрия Олега Канівця й він запросив мене на засідання Ради оборони, де прийняли рішення передати пристрій в УДА «Правий сектор», бо саме від них був запит на дальномір. Тепер наші хлопці дістануть ворога на чималій відстані, залишаючись у безпеці. Естонці оголосили акцію «1000 костюмів для героїв на снігу», де збирають кошти на закупівлю зимових курток, теплих штанів, флісових курток, термобілизни. Постійно зі мною спілкуються і координуємо наші дії.
• «Європейська Солідарність» поширює тезу  «Бюджет — і державний, і місцевий — має працювати на перемогу України».  Чи означає це, що на місцевому рівні Ваша фракція буде  ініціювати зміну пріоритетів в бюджеті на наступний рік?
• Повномасштабна війна з російським агресором кардинально змінила бюджетний процес в Україні. Навіть заявлений у Бюджетній декларації на 2022 – 2024 рр. показник фінансування сектору безпеки і оборони на 2023 р. на рівні 299,73 млрд. грн є явно недостатнім. «Європейська Солідарність» ініціює розгляд на чергових сесіях ради всіх рівнів важливого звернення до Президента України, ВРУ та Кабінету Міністрів України щодо необхідності визначення пріоритетів бюджетного фінансування, спрямованих на забезпечення обороноздатності держави та соціального захисту громадян при розгляді проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 р.»  Адже вкрай важливо визначити такі пріоритети бюджетного фінансування:   першочергове і повноцінне фінансування Збройних сил України та усіх        необхідних заходів для оборони України; забезпечити безперебійну виплату пенсій, соціальних виплат, соціальної допомоги, субсидій тощо;  передбачити кошти на відновлення зруйнованого житла, об’єктів життєвої інфраструктури;  забезпечити безперервну роботу об’єктів критичної інфраструктури в енергетичній сфері; у державному бюджеті, так і у місцевих бюджетах мають бути закладені резервні кошти на випадок непередбачених подій, як-то пошкодження об’єктів інфраструктури, зростання кількості тимчасово переміщених осіб, аномально холодний осінньо-зимовий період і т. п.  Впевнені, що саме ці напрямки мають бути першочерговими у видатковій частині Державного бюджету на 2023 рік.

• У Вас завжди є своя думка щодо організації роботи відділів міської ради. Які зауваження нині має депутат Ігор Сафіяник?
• На мою думку, потрібно проводити скорочення штату, бо вже й Президент В. Зеленський говорить про скорочення апарату держслужбовців. Маю безпосередньо претензії до відділу освіти та залишу цю «війну» на час після нашої перемоги. Зараз не варто воювати з чиновниками. Є важливіші справи. Впевнений, що з часом все стане на свої місця.
• Я так розумію, що питати про депутатські ініціативи, у Вашому розумінні, теж не на часі?
• Ініціативи завжди є. Вже неодноразово писав звернення про наведення ладу території неподалік нашої Станції юних техніків, паркової зони. Там поруч поліклініка, а асфальтованого заїзду до неї немає. У дощову погоду матусі з колясками місять болото у прямому розумінні слова. Теж неподалік знаходиться єдиний незаасфальтований провулок П. Полуботка (колишня назва Філатова), яким діти ходять до  школи №3 чи №11 з району вул. Львівської та Галицької, чи батьки ведуть малечу в садочок. Маю відповідь – розробляється проект парку. Але ж сам провулок до парку немає відношення. А як тільки дощ, люди мене зустрічають і кажуть: пане депутате, наведіть порядок. Прошу, щоб хоча б ями позасипали щебнем, бо справді – це не просто не зручно, для людей це своєрідна маленька,  та все ж, катастрофа. Розумію, що зараз війна та після її закінчення я доведу цю справу.
• Нещодавно дізналася, яку колосальну волонтерську роботу проводять на Станції юних техніків, яку Ви очолюєте. Розкажіть про свій волонтерський фронт.
• Я не люблю піаритися. Моє завдання, як директора, організувати все так, щоб і навчально-освітній процес проходив, і щоб про патріотичне виховання не забували, і щоб забезпечити викладачів всім необхідним для основної роботи  та для волонтерства. Ось про них, моїх невтомних, залюбки розповім. Взагалі наша допомога розпочалася десь з 2016 року, коли спільно з церквою Володимира та Ольги ми роздобули швейну машинку та почали шити подушки для «Правого сектору». Сировину давав і зараз дає Володимир Турчин (фабрика меблів «Стиль»). Шили і мої працівниці, й згодом жінки в церкві. Сторож і завгосп наповнювали їх синтипоном, а наші гуртківці, які теж хотіли бути корисними, допомагали зашивати. Таким чином і починається патріотичне виховання підростаючого покоління. Щоб дітям було цікавіше, вони підписували ці подушки, наприклад, «для командира», «привіт зі Стрия».  Мої викладачі-комп’ютерщики зараз ріжуть теплі устілки з вовни у взуття, бо на фронті теж наступає «опалювальний» період, коли треба утеплятися. Це не легка праця. Дітей до цього ми не залучаємо, хіба найстарших хлопців. Волонтерську ініціативу у нас тримає моя заступниця Ірина Борщ, Богдана Яворська з 6-ої школи та викладачка хореографії школи мистецтв Тетяна Кравець. З березня  дівчата шиють «розвантажувачі» – це дуже складно, бо там багато кишеньок, «ліпучок», застібок. Були у нас біженці з Ірпеня і Бучі, які допомагали кроїти. І займалися у нас в гуртках дітки з числа тимчасово переселених. Ми їм на завершення навчання подарували наплічники – хлопчикам, ляльки – дівчаткам. Зараз з Дніпропетровщини ще маємо дітей, решта з Київщини вже поїхали до дому.

«Розжилися» на три швейні машинки, щоб процес йшов швидше. Допомагали професійні швачки, яким ми возили готові розкраяні елементи. Шив навіть сторож в ночі. Також шили багато трусів, а гуртківці допомагали всиляти гумки. Влітку шили «накомарники» – сітки, які вдягаються під каски, зараз актуальні балаклави.  Дуже потрібна річ – «піддупники», теж шиємо. Зараз хочемо шити білі зимові маскувальні комбінезони. Проблема знайти потрібний матеріал. Але я впевнений, що мої дівчата знайдуть.

За кошти і матеріал відповідає Тетяна Кравець. Я свої призові з чемпіонатів таж передаю на необхідні матеріали. Ми не тільки власними руками шиємо і виготовляємо, а ще й, реагуючи на запити бійців, закупляли, наприклад, вологі серветки, продукти харчування, запчастини до автомобілів, теплі шкарпетки.

До свічок, які виготовляємо, купуємо ще металеві горнятка і мисочки, щоб бійці одразу змогли розігріти собі чаю, кави чи зупки. З воском допомагають бджолярі, з церков недопалені свічки приносять. Баночки привозять з 612 км і звичайні стрияни. Є жіночки, які беруть додому складові й приносять вже готові свічки.  Сторожі наші вночі роблять.  Діти виготовлять різні патріотичні сувеніри й потім їх реалізовують в різних місцях. Наприклад, в неділю біля церкви можуть заробити до 3 тисяч гривень.

• Знаю, що на одне із засідань сесії Стрийської міської ради прийшли Ваші гуртківці з власноруч виготовленими сувенірами. Як відреагували колеги- депутати?
• Відреагували нормально. Були не тільки депутати, а й керівники управлінь міської ради. Діти зібрали кілька купюр номіналом у 500 грн, а так переважно по 200 грн давали. Був один депутат, який «зіграв» комедію, що без гаманця і піде позиче в товариша. Прізвище його з етичних міркувань не називатиму. Дівчатка знімали на відео для звіту, тому знаю, хто скільки давав. Мета ж у нас одна – допомагати армії. Діти стараються виготовляють сувеніри, а ми, дорослі, маємо підтримувати і їхній бойовий дух. Вони так пишаються собою, коли бачать реальний результат своєї роботи.
• Днями Ваші однопартійці-депутати придбали ще 2 автомобілі на передову. Ви долучаєтеся до них?
• Влітку спільно з колегами по фракції «Європейська Солідарність» придбали на потреби ЗСУ автомобіль швидкої допомоги, на який долучалися всі. Це організовує Сергій Ковальчук та Іван Зрайло і всі подробиці вони можуть більше розказати. До слова, упродовж восьми років від початку війни на сході України наша команда передала захисникам близько тридцяти автомобілів для виконання бойових завдань на передовій.
• Станція юних техніків має укриття, яке використовують не тільки Ваші працівники та вихованці, а й мешканці багатоквартирних будинків поблизу. Наскільки воно безпечне?
• Ми його впорядкували дуже добре. Поставили там лавки. Купили чайники, медикаменти, мінеральну воду. У нас цілодобове чергування з 24 лютого, бо до укриття має бути постійно доступ. Були такі діячі, до речі, з числа депутатів, які ініціювали скорочення сторожів, а натомість встановлення відеокамер. Але ж датчики руху бомбосховище не відкриють і не закриють? Я відстояв вакансію сторожа і замість посади водія тимчасово на військовий стан маємо ще одного сторожа.  Я хотів би наголоси на тому, що мій колектив Станції юних техніків – це надзвичайно жертовні люди. Я пишаюся ними і тими, хто спільно з нами пліч-о-пліч наближає перемогу на волонтерському фронті. Вони і чергують, як треба, в приміщенні, і волонтерять, і основну свою роботу виконують на висоті. Ось про них треба писати, розповідати.

Розмовляла Наталія КАРПЕНКОВА.