ЖИТТЯ ДЕПУТАТА В ІНШОМУ ФОРМАТІ

ПОРЯДОК ДЕННИЙ СЬОГОДНІ ФОРМУЄ ВІЙНА

Депутат Стрийської міської ради,  голова фракції політичної партії «Голос» Орест ЙОСИПЧУК (на фото) вперше став депутатом у 23 роки – це було у 2010-2015 роках. Другу свою каденцію вважає кардинально іншою. Першу ж – порівнює зі статистичною роботою, бо рада мало залучалася до процесів, а функція депутата зводилася до ухвалення рішень без механізму подальшого контролю  чи впливу на виконання тих чи інших рішень. Сьогодні  ж змінився ритм життя самої міської ради, депутатів і це, на його думку, на  краще.   

Орест Йосипчук каже, що в  Україні немає такої політичної культури, як у країнах  сформованої демократії, й немає настільки стабільних партій, які можуть витримати декілька політичних сезонів. «У партії «Голос» сформувалося потужне і правильне керівництво, тому ще до виборів долучився до цієї політичної сили. У Стрию зібралася дуже чудова команда і, як результат, 6 депутатів нині представляють «Голос» у Стрийській міській раді», – зазначає він.  

• У перший день повномасштабної війни було створено раду оборони Стрийської міської ради, в яку ви також увійшли. Як це змінило ваше життя?
• Це, перш за все, додаткова відповідальність і навантаження, але 24 лютого настав такий час, коли потрібно було брати на себе сміливість діяти рішуче в міру своїх сил. Якщо можеш воювати – треба воювати, якщо не можеш воювати – треба допомагати тим, хто воює. І ця допомога може бути різноплановою: волонтерська діяльність, сплата податків задля забезпечення економіки, тому що війна це не лише патрони і бойова техніка – це міцний тил і можливість забезпечення військових. Це виклик не стільки депутатській роботі, як виклик, який стосується професійної діяльності в умовах війни, в умовах економічного спаду втримати підприємство, робочі місця. Ось це все формує зараз порядок денний. Стосовно депутатської діяльності скажу так, що ми в тилу й маємо робити все, що належить тиловому забезпеченню. Вважаю, що ми це ефективно робимо. Звичайно, не настільки, як би хотілося.
• Можна трохи конкретики?
• Давайте будемо чесні перед собою, ніхто не знав 24 лютого що робити. Перші кроки ради оборони – це був експромт. Ніхто не розумів, куди війна дійде, як швидко? Як і всі інші міста і громади, ми готувалися до оборони, організували добровольчі формування «Стрий-1» і в подальшому «Стрий-2». Активно займалися допомогою територіальній обороні, яка є підрозділом Збройних Сил України. У ході цього виникало багато питань, зокрема побутових: де хлопцям спати, де помитися, що їсти тощо. Робили все, що було необхідно. Потрібен транспорт – надавали транспорт. Потрібен ремонт – ремонтували. Залучали бізнес, жертводавців. Власне, я відповідав за гуманітарну допомогу. Було розуміння, що власними силами ми не впораємося, почали комунікувати з містами-побратимами, партнерами по бізнесових проектах в Європі, з громадами, діаспорою і просили їх про допомогу. Створили гуманітарний штаб, через який доставлялася гуманітарна допомога, відтак її спрямовували на потреби внутрішньо переміщеним особам, військовим і передавалася в ті міста, які вже постраждали від війни. Як тилове місто, ми досить вчасно й ефективно спрацювали. Поки інші міста зазнавали ракетних ударів, руйнувань, ми мали можливість сформувати резерв, який після звільнення Київської області, Чернігівської, Сумської та інших областей могли швидко підставити їм плече. Через два місяці гуманітарний штаб згорнув роботу. Вважаю, що ми свою місію виконали в повному обсязі. У нас були такі дні, коли заїжджало до десяти фур з продуктами, засобами гігієни, одягом, медикаментами. А відтак, все це перевантажували у буси, які доправляли у ті місця, де була крайня необхідність. Вантажили й ночами. Ніхто не  звертав увагу на те, що ти депутат, директор, заступник міського голови. Ставали пліч-о-пліч і працювали, бо кожна хвилина була на вагу золота. Я свій день народження у березні місяці зустрів у кузові вантажівки, розвантажуючи палети з водою. Буде, що згадати…
• Зі зміною динаміки на фронті, напливу біженців переформатувалася й робота гуманітарного штабу?
• Так. Зараз у плані гуманітарної допомоги, ми справді дещо звузили свою діяльність. Зі Стрийською міською радою і благодійним фондом «Карпінських» ми пригнали ряд швидких з Польщі, Німеччини, Італії. Деякі з низ подаровані, деякі придбали за власні кошти, на деякі збирали гроші усією громадою. Прийняли рішення їх не залишати в Стрию, хоч і нам би згодилися, та зараз вони потрібніші у гарячих точках держави. Перегнали у місто Тростянець, там розбили станцію швидкої допомоги; у місто Чернігів, де після звільнення потребували швидких; у Дніпро – місто яке першим зустрічає поранених зі сходу; у розположення ЗСУ; у місто-побратим Авдіївку. Зараз ще дві швидкі приводять до ладу і будемо  передавати туди, де їх дуже чекають. Велику кількість «Джипів» також вже передали на передову. Особисто двічі їздив на схід з іншими депутатами та міським головою Олегом Канівцем.
  
• Попри таку інтенсивну роботу на гуманітарному фронті засідання сесій міської ради не пропускаєте?
• Ні, не пропускаю. Щоб виконувати свій обов’язок депутата, доводиться чимось жертвувати. І це родина. Вдома мене мало бачать.
• Ви голова депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства, комунального майна та приватизації, з питань торгівлі, сфери послуг, з питань житлової політики та енергозбереження. За чисельністю вона найменша та за кількістю комунальних проблем, які треба вирішувати, мабуть, найважча?
• Специфіка воєнного періоду – це повна зупинка всіх капітальних і поточних видатків, що унеможливлює той план робіт, який ставили собі за мету реалізувати у цьому році. Звичайно, що це негативно відобразилося загалом на житлово-комунальній сфері й на інших процесах. Доводиться по-різному викручуватися, зокрема, комбінату, якому реально сутужно через неможливість фінансування деяких видів діяльності, і управляючим компаніям не просто. Це  треба пережити. Війна, дякувати Богу, не дійшла до нас. І якщо подумати про розбиті міста, де в принципі нічого не залишилося, то можна змиритися з ямкою на дорозі. Хоч, заначу, багато чого все ж робиться.

Комісія зараз засідає не так часто, як раніше, зате працює інтенсивніше перед кожною черговою сесією.  Наші всі депутати на місці. Ми розглядаємо питання, опрацьовуємо звернення. В плані роботи комісії нічого не змінилося. Виросла складність вирішення питань. Місто має свій бюджет, але відповідно до правил воєнного стану певні статті видатків зупинені.

• Як оцінюєте роботу своєї фракції ?
• Як голова фракції маю багато обов’язків, зокрема, відповідаю за комунікацію наших депутатів, взаємодію фракції з міським головою і не тільки. Маємо ряд напрацювань, які ми колегіально обговорюємо і відтак вносимо пропозиції на розгляд депутатського корпусу. Зокрема, з ініціативи колеги Євгенії Пристанюк розпочали перші кроки до реконструкції стадіону «Металіст» в районі Нового Світу, ініційовано Олесею Шакало-Ольшанецькою створення дитячого садка у с. Ярушичі, де перед війною вже зроблено ремонт, приведено до ладу документацію. Проекти на паузі через війну. Багато питань пропроблено зі службою автомобільних доріг з департаментом  дорожнього господарства ЛОДА  з відновлення місцевих доріг в межах нашої громади. Це все процес. Проблеми не вирішуються за 5 хвилин.  Це десятки розмов, сотні дзвінків, листів, комунікацій. Діяльність депутата – це не тільки приходити на сесію і голосувати за ті чи інші рішення, потрібно створювати ці рішення, потрібно робити їм підґрунтя, працюючи на кінцевий результат.
• Наскільки близькою є перспектива стриянам побачити оновлений майдан Ринок ? Перший крок зроблено – знесено рудимент минулого, пам’ятник радянському солдату.
• Головне – питання вартості реконструкції. Будь-які роботи із заміни інженерних мереж є  дороговартісними.  Не завжди такі роботи під силу міському бюджету. Наприклад, коштів на заміну каналізаційної мережі, колектора і головного каналізаційного насоса однозначно міським бюджетом ми б не потягнули. І, перш за все, на майдані Ринок потрібно поміняти інженерні мережі, зрештою, і в більшості центральної частини міста застарілі комунікації, а вулиця Шевченка досі немає каналізації. Тому робити реконструкцію, не зробивши мережі – гроші на вітер. Рано чи пізно їх все одно треба міняти. Зараз розробляється проект, дуже гарний і незабаром він буде винесений на розгляд громадськості. Звичайно є бачення і мрія  про те, щоб обладнати майдан Ринок підземним паркінгом, водії це оцінять, тай пішоходи теж. Це все кошти. Не було б на сьогодні війни, напевно шукали б якісь шляхи вирішення  фінансових питань шляхом субвенцій, грантів.  Зрозуміло, що питання на паузі. Але нічого не робити і прикриватися війно, теж не правильно. Тому розробляється проектна документація, кошториси для того, щоб розуміти наші перспективи. В подальшому будемо працювати в тому числі й з Європейським союзом, кандидатом в члени якого ми стали. Це теж відкриває нам додаткові можливості.
• Питання сміттєпереробного заводу на наших теренах актуальне?
• Взагалі, реально побудувати будь-що. Питання: що дальше з цим робити? У багатьох містах світу заводи з переробки сміття знаходяться у центрі міст та про це навіть місцеві не всі знають, бо є технології й норми і якщо їх дотримуватися, то такий завод не створює нікому незручностей. Почнемо з того, якщо не утримувати сміттєзвалище належним чином, то буде в Стрию те, що було в минулі роки – сморід у спеку та сміття, яке літає по прилеглій території. Думаю, громада вже відчула покращення у цьому плані. Сміттєпереробний завод передбачає прийняття сміття з інших областей, щоб він був рентабельний. Чи хочуть цього стрияни? Скоріш за все, що ні. Якщо розраховувати на сміття тільки нашої громади, то він буде дуже маленький. Виходить дилема. З одного боку, завод потрібен. З іншого, потрібно спочатку привчити населення правильно сортувати сміття. У 2015 році я стажувався у США по тематиці управління відходами у містах. Об’їздив десятки сміттєзвалищ в Америці. Відверто, був вражений. Це окрема тема для розмови, як можна все оптимізувати на користь громади. Але має бути культура сортування відходів.
• Днями на сесії міської ради прийняли генеральний план міста. Які перспективи очікують на містян у зв’язку з цим довгоочікуваним рішенням?
• Це основний містобудівний документ, який встановлює правила забудови, правила розміщення тих чи інших об’єктів. Коли генеральний план відсутній, може виникнути ситуація,  умовно, хтось побудує будинок, а через деякий час біля нього виникне сміттєпереробний завод. Тому що немає логіки, чіткого розуміння, що, де і як будувати.  Тому план був потрібний. Багато спекуляцій відбувається у цій темі в Україні загалом, бо генеральний план унеможливлює  зловживання. Зазначу, що в потрібну сторону змінилося й законодавство. Якщо раніше генеральний план можна було виправляти раз у 5 років, то зараз дозволяється раз у рік вносити зміни.
• Невже тепер буде лад з тимчасовими спорудами, які відверто псують архітектурний ансамбль Стрия?
• Маємо багато нарікань від містян щодо МАФів, зокрема у центральній частині міста. Скажу одразу, я особисто противник   таких забудов. Не хочеться, щоб Стрий порівнювали із Шанхаєм. Законодавство, яке регулює встановлення тимчасових споруд, глобально не мінялося з 1994 року. Є чіткі вимоги до розміщення МАФів. Якщо б їх дотримувалися, то у нас більшу половину таких конструкцій не встановили б. Щоб Стрий змінився на краще і щоб побороти цю хаотичну забудову, минулого року було створено тимчасову депутатську комісію по відпрацюванню комплексної схеми розміщення  тимчасових споруд. На момент створення комісії цей документ був обов’язковим, передбачений  законом. Без нього в принципі в місті не могли встановлюватися кіоски. Комісія охопила ряд основних зон – продуктовий ринок, вулиці  Галицьку і Січових Стрільців, центральну частину міста. Архітектори й далі пропрацьовують це питання. Знаходять ділянки, де відповідно до закону можна встановлювати тимчасові споруди, й ідентифікують наявні кіоски, які не відповідають вимогам. Минулого року було попереджено десятки власників тимчасових споруд про те, що їхні МАФи встановлені з порушенням закону  і підлягають демонтажу.  Їм пропонувалася альтернатива. Також було прийнято рішення, що до 31 грудня 2022 року власники кіосків добровільно мають привести їх у загальноприйнятий вигляд, який затверджено,   і перенести згідно закону.  В протилежному випадку їх буде знесено.
• Що ви найперше зробите коли закінчиться війна?
• Одразу важко відповісти. Найперше – добре висплюся. Потім з сім’єю поїду на відпочинок. Цього зараз, насправді, найбільше не вистачає. Та коли закінчиться війна, роботи буде ще більше. Війна оголила так багато питань, процесів які потребують термінового «ремонту». Тому після святкування перемоги будемо закочувати рукави і працювати ще інтенсивніше.

                                                          Розмовляла Наталія КАРПЕНКОВА.